Володимир Зеленський, який вирвався в лідери президентських перегонів, спричинив цікаву дискусію в рідному інформаційному полі. Дискусію про «свідомих громадян» та «реванш бидла». Тут ще можна зрозуміти простого посполитого, якому, як Володимиру Литвину, наприклад, «болить Україна». Простий, але свідомий громадянин, має всі підстави зневажати частину співгромадян, навчений ще за часів кричалки: «Спасибо жителям Донбасса...». А після Революції, війни та волонтерства – й поготів. Але логіку дій і закликів «лідерів думок» з президентської когорти популярних письменників зрозуміти неможливо.
Якщо ви вирішили конкурувати із Зеленським, а не допомагати йому перемогти, навіщо ви мобілізуєте його електорат? Ви дійсно вважаєте, що назвавши когось «бидлом», відіб’єте йому охоту піти на дільницю і проголосувати? Або таврування Коломойським. Чим, на вашу думку, Коломойський гірший за Ахметова? Дніпро, наприклад, у складі України, на відміну від Донецька, після «гудка миру». Але Коломойський – ворог, а Ахметов – «попутник революції», як сказав генпрокурор Юрій Луценко. Чи ви думаєте, що «несвідома маса» тому несвідома, що мала б гостро відреагувати саме на аферу з «ПриватБанком», а не на «Роттердам+»? Що ж, змушений вас розчарувати – те «бидло» не таке вже й тупе, і не таке вже й бидло.
До речі, про тупість. Не секрет, що хвиля популізму накрила не лише Україну. Виборці США обрали президентом Дональда Трампа (теж такого собі актора і бізнесмена). А у Франції вже довгий час не закінчуються протести «жовтих жилетів». Очевидно, російський фактор зіграв свою роль у розкручуванні суперечок всередині цих суспільств. Але суперечок реальних, розумієте різницю? Наскільки треба бути наївним, щоб у країні, де 3 (три!) людини відповідають за 6% ВВП, чекати чогось принципово іншого?
Натомість команда Зеленського працює грамотно і технологічно – на «втомі від еліт» і на протиставленні «корумпована еліта – прості люди». Чому, як виглядає, команда чинного президента не має що протиставити. Бо наявні прийоми не працюють, і не спрацюють.
Ось декілька прикладів.
Реванш, кажете? А вертолітний майданчик Януковича «для мами» депутата від БПП на п’яту річницю розстрілів тоді що? Реставрація Бурбонів?
Офшори і співпраця з росіянами після е-декларування чиновників і розвідника Семочка – теж не вражає.
Називати когось клоуном після того, як один жере землю, інший дарує квіти і тримає за причинне місце прем’єр-міністра на трибуні парламенту, третій єврей-випускник МАУП – також уже не працює.
Маріонетка власника «1+1»? А якщо власником пропрезидентського каналу «Прямий» є екс-регіонал Макєєнко, то тут хто кому маріонетка?
Зрештою, хто ж такі українські «кращі люди», «політична еліта»? Скажімо відверто, не фонтан. Ще й загралися у «велику політику» в стилі «поділяй і володарюй» на рівні райцентру. Ці тупі кидки і підстави не тому не викликають уваги, що заплутані і непомітні, а тому, що всі вже звикли і змирилися. А з іншого боку, яка країна, такий і «self made». Чомусь зреалізувати свої таланти зміг не «наш» комік, а не інженер-винахідник. Такі умови створила «еліта», вибачайте.
Таке враження, що головним завданням радників і технологів чинного президента є сподобатися начальству, а не забезпечити результат. Маємо популізм як загальносвітову тенденцію під соусом протистояння «народу» з «елітами». Маємо країну, де 3 людини контролюють 6% ВВП, судді, прокурори, чудо-люстрація і «вотетовотвсьо». Маємо на старті нібито кандидата Вакарчука, голоси якого можна було теоретично розмити за рахунок ручного коміка. І тут такий сюрприз! І крики «Реванш! Україна в небезпеці!» Питання: хто після цього тупий?
Розумієте, мобілізація «свідомого електорату» – це правильно, і місцями навіть похвально. Але перекладати на «народ» власну тупість, жадібність, безвідповідальність і любов до подвійних стандартів – це занадто навіть для вас. Просто опиратися треба було на ту частину народу, до якої ви зараз апелюєте. А не на Кернеса з Трухановим і «молоду команду Черновецького». Або апелюйте тоді до них. Проукраїнська частина суспільства за останні роки зробила все для того, щоб у вас, шановні «елітарії», щось вдалося.
По факту виходить, що Коломойський переграв владу її ж улюбленими методами, за допомогою «проксі-політика» і медіа. Ззовні це нагадує, ніби популізм і російські тролі розхитують підвалини демократії. Але які підвалини розхитують у нас? Незалежний суд? Самодостатнє місцеве самоврядування?
Так, Україна дійсно в небезпеці. Так, Зеленський на посаді Головнокомандувача – це неприємно і ризиковано. Але ж було п’ять років, щоб вся система перестала триматися на плечах одного «титана». Хтось же брався змінити систему. Що ж це за система така, яка не протягне без свого архітектора?
До речі, «народ, з яким тепер знову не повезло», п’ять років тому був той самий. Це ви, шановні, самі підготували ґрунт для появи «кандидата Зе», і ви також винні в девальвації поняття «Президент України». А тепер ще й пробуєте зіштовхнути лобами «свідомих» з «бидлом». Провернути фокус імені Леоніда Кравчука з перейменування УРСР на Україну зі збереженням потрібних людей на потрібних посадах, користуючись патріотичними почуттями виборців.
Можливо, у вас навіть вийде. Але осад, як то кажуть, залишиться.
P.S.: Так зване «бидло», як правило, орієнтується на так званий «успіх». Якщо порівняти, то хто на цьому етапі є успішнішим: колишні міліціонери, прокурори, регіонали чи теперішні проукраїнські активісти Одеси або Херсона? І з якого дива тоді «несвідомій масі» ставати проукраїнською?