Прикордонники повезли львівських журналістів на українсько-польський кордон до «Шегинь» та показали як живуть, чим займаються, і з чим готові зустріти нелегальних мігрантів.
Виявляється, працівники ДПС наздоганяють порушників на Land Rover’ах та квадроциклах, а вистежують їх через дорогі тепловізори. Детальніше про робочі будні прикордонників читайте у репортажі ZAXID.NET.
Як тільки дізнався, що нас повезуть на кордон, думав, що організують чергову показуху, як це зазвичай буває, під спалахи фотокамер «пов’яжуть» підставних нелегалів, знайдуть попередньо заготовлений сховок із контрабандою. Однак все виявилося набагато цікавішим. Нелегалів не було. Їх хоч і затримують по кілька осіб щотижня, але в цей день до Польщі ніхто не рвався. Саме через це наше експрес-патрулювання виглядало правдивим.
Застава
7:00. Робочий день у прикордонників починається із «розбору польотів». Журналістів запросили у клас із прикордонниками, яким ніби на лекції в університеті пояснювали про те, які бувають порушення. Але як виявилося, такі лекції проводять не тільки в присутності журналістів, а щодня.
Оскільки нелегали постійно придумують нові схеми для нелегального перетину кордону, то й прикордонники повинні йти якщо не на крок попереду, то принаймні в ногу з ними. Тому з кожною новою зміною вранці і ввечері проводять годинне заняття, де детально вивчають і наочно демонструють «новинки» викритих нелегальних схем перетину кордону та перевезення контрабанди. Порушники дуже винахідливі: одна з останніх схем, яку викрили прикордонники – це партія сигарет, захована у дошках.
О 8:00 зміна прикордонників заступає на патрулювання. Жоден із них не має свого постійно закріпленого на тривалий час місця: сьогодні патрулює уздовж кордону, завтра – перевіряє документи, післязавтра – оглядає автомобілі.
Загальна протяжність кордону, який обслуговує відділ ДПС у Шегинях – 28,5 км. Сам відділ розташований в селі, неподалік від пункту пропуску. Це закрита територія, на якій є все для роботи прикордонників – їдальня, де самі печуть хліб, спортзал, гуртожиток, кімнати для переговорів, відеоконференцій, автопарк, центр для утримання службових собак, місця для навчань і тренувань. У холі гуртожитку стоїть стіл для настільного тенісу.
Усі приміщення сучасні, відремонтовані, спортзал також обладнаний тренажерами. Прикордонники кажуть, що на матеріально-технічне забезпечення їм гріх скаржитися. Євросоюз зацікавлений в тому, щоб з України через кордон до них не потрапляли нелегали, тому виділяє чимало грантів на розвиток української ДПС. Зокрема, за гроші ЄС для них закупили потужні патрульні Land Rover’и та Volkswagen’и замість стареньких УАЗів, мотоцикли. На прикордонній заставі є навіть квадроцикл. Попри те, що потужний всюдихід «з’їдає» майже 20 літрів пального на 100 км, він не стоїть в гаражі а використовується за призначенням. І заправляють його не з власної кишені, як це раніше бувало в міліціонерів.
Керують роботою усіх застав із Центру управління службою. Сюди надходить інформація із камер спостереження, встановлених у пунктах пропуску. На великому інтерактивному екрані на карті відображається ситуація на кордоні, фіксують випадки порушень. Карта постійно оновлюється.
Прикордонники на Land Rover’ах
Щодня прикордонники двічі на добу – після сходу та перед заходом сонця, – незалежно від того, чи є інформація про порушення кордону, проходять цю відстань та дивляться, чи не пошкоджений паркан, чи немає слідів на переораній контрольній смузі.
Дуже часто сліди тут залишають дикі тварини. Є навіть кабани.
«Одного разу моя дружина, яка чергувала одна ледь не посивіла, коли посеред ночі в кущах за кількадесят метрів затріщали гілки. Стріляти не можна, бо не видно, хто йде. Виявилося то був дикий кабан», – розповів один з прикордонників.
Служба прикордонників полягає не тільки у патрулюванні вздовж лінії кордону, а й у роботі з мешканцями ближніх сіл, що допомагає виявити набагато більше нелегалів. Зазвичай тих, хто хоче нелегально перетнути кордон підвозять на автомобілі у прикордонну смугу, висаджують у посеред дороги на відстані 3-4 кілометри від кордону та вказують напрямок до Польщі. Далі «чорні», як їх тут називають місцеві мешканці, намагаються пішки перейти до Польщі, але їх зазвичай ловлять прикордонники. Останнє затримання трьох в’єтнамців було минулого тижня.
«На щастя, робота з місцевим населенням на відділі поставлена досить добре. Місцеві надали інформацію про те, що у селі з’явились незрозумілі люди. Виїхав на місце дільничний інспектор прикордонної служби та їх затримали на підступах до кордону», – розповів прес-секретар Мостиського прикордонного загону Іван Галкін.
За словами першого заступника начальника відділу роботи з персоналом Ігора Вакара, найчастіше на кордоні затримують нелегалів із країн Північної Африки, бідних країн пострадянського простору, Південно-східної Азії. Усі шукають кращого життя в Євросоюзі.
«Найцікавіше ловити молдаванів. Вони зимою посипають свої сліди червоним перцем, щоб службова собака збилася зі сліду», – із серйозним обличчям розказує прикордонник.
Кордон загороджений металевою сіткою із невеликими отворами для зайців і лисиць. Безслідно перелізти через нього неможливо – сітка не витримує вагу людини, гнеться, ламається. Саме для того, щоб прикордонники могли бачити, чи хтось перелазив. На ній навіть є кілька місць, де видно, що хтось пробував пробратися на інший бік.
Уздовж лінії кордону переорана ділянка – контрольно-слідова смуга. Під час вивчення слідів прикордонники можуть визначити кількість порушників, напрямок їх руху, приблизний зріст порушника.
Цю смугу час від часу переорюють. За словами прикордонників, люди, які хочуть незаконно перетнути кордон вдаються до різних хитрощів, щоб не залишити слідів на переораній смузі. Бувають випадки, коли кладуть дошки на підставках, щоб не було слідів від взуття.
Також уздовж кордону є ще радянська система «Хміль» – ледь помітний натягнений уздовж кордону тоненький дріт під напругою, який реагує на розрив і подає звуковий сигнал. Найчастіше, кажуть прикордонники, вони самі ж зачіплюють ці дроти. Колеги з-за кордону вже використовують лазери, які реагують на рух. Але «Хміль» працює і виправдовує себе, адже помітити в темряві (саме вночі буває найбільше спроб перетнути кордон) тонкий дріт – практично неможливо.
За лінією кордону також спостерігають із прикордонних 15-метрових вишок. Тут суворо заборонено курити. Вишка хоч і металева, але горить як свічка, адже покрита кількома шарами фарби і має дерев’яні перекриття. Вона уже кілька разів горіла. З вишки в підзорну трубу видно ліси і поля з українського боку кордону. З польського – майже десяток вітряків. Щоправда, не все можна фотографувати.
Вночі прикордонники використовують тепловізори. До слова, польські прикордонники не мають спостережних вишок. У них на вежах зв’язку та інших високих конструкціях встановлені камери спостереження, тому прикордонник у холод і спеку сидить в офісі, а не на вишці.
Тепловізор за мільйон
Територію, яка не простежується з вишок прикордонники контролюють за допомогою виїзного автомобіля-тепловізора. Ізраїльська техніка, вартістю понад $1 млн також куплена за гроші ЄС.
Автомобіль обладнаний потужними камерами, з яких можна спостерігати за ситуацією на моніторі у режимі реального часу в трьох кольорах. Камера розпізнає усе, що виділяє тепло – людей, тварин.
«За 4 кілометри можна розпізнати, чи це йде військовий, чи цивільна людина, що вона несе. Термокамера реагує на все, що виділяє тепло. Також на комп’ютері певний час зберігається відеозапис того, що ми бачимо через тепловізор», – розповів начальник відділення технічних засобів охорони державного кордону Руслан Онохов.
Потужний тепловізор встановлений на базі мінівена Volkswagen Т4. Він також обладнаний потужними батареями, але при потребі можна під’єднати електрогенератор. Важить автомобіль понад три тонни.
Прикордонний шериф
Прикордонники працюють не тільки на лінії кордону, а й у приближених населених пунктах. Стежити за порядком їм допомагають місцеві мешканці, які на громадських засадах є добровільними помічниками людей в зелених беретах. Дільничний інспектор прикордонної служби є у кожному селі. Він знає усіх місцевих мешканців і майже кожен з них має його мобільний телефон. Коли у селі з’являються чужі люди – ймовірні порушники, то мешканці відразу повідомляють йому про це.
«Робота дільничного інспектора полягає у зборі інформації від місцевого населення та від громадських формувань. На території сектору діють пункти збору інформації. Мешканці розповідають про чужих людей, яких вони бачили на території моєї зони відповідальності. Також на території сектору діють клуби юних друзів прикордоння», – дільничний інспектор прикордонної служби Роман Вачура.
Дітей, які допомагають прикордонникам, ми не бачили, але разом із дільничним був літній чоловік із пов’язкою на рукаві. Петро Гунцьо, – так звати помічника, – навіть має спеціальну посаду – начальник штабу громадського формування «Прикордонник». Допомагає прикордонникам просто так. Каже, що в селі таких як він у громадському формуванні ще 11.
Дільничний інспектор має мотоцикл, засоби зв’язку, пістолет, кайданки. Якщо добре налагоджена робота на його секторі, то йому навіть не обов’язково потрібно бути присутнім у селі – місцеві мешканці завжди зателефонують, адже це не тільки безпека кордону, а й їх власна безпека.
Місцеві діти входять до клубу юних друзів прикордоння. Хоч це й пережиток із радянських часів, але ці діти, за словами дільничного часто розповідають про чужих в селі. Щороку як заохочення для них проводять змагання на військово-прикладну тематику.
«Діти бачать все, знають все і можуть бути де завгодно – у ямах, вирвах, ходити в лісах, попри кордон, на річці. Така робота на Західному кордоні організована вже досить давно», – зазначає прес-секретар Мостиського прикордонного загону Іван Галкін.
Пункт пропуску «Шегині»
На пункті пропуску прикордонники перевіряють документи, пильнують за зброєю, наркотиками та вибухівкою. Усе інше – справа митників. Хоча якщо в сховку під подвійним днищем автомобіля знаходять не пістолет Макарова, а кілограм бурштину чи десяток пачок цигарок, то обов’язково сповіщають митників. Звичайна перевірка триває 2-3 хвилини. Але коли виникає підозра, то людину скеровують на повторний огляд, де автомобіль можуть розібрати до гвинтика, але таки знайти контрабанду у шинах автомобіля чи в повітряному фільтрі у моторному відсіку.
Хоч бувають і такі випадки, найчастіше серед порушень трапляються випадки перевищення законного терміну перебування іноземців на території України (дозволено не більше 90 днів упродовж півроку). Рідше – підробка документів та переправлення крадених автомобілів на територію України.
Іноземців із країн, які входять до групи ризику, прикордонники перевіряють прискіпливіше.
«Ми детально вивчаємо громадян Російської Федерації, які в’їжджають в Україну. Винятком можуть бути лише ті, які мають посвідку на проживання в Україні. Виходячи з аналізу оцінки ризиків, ми детально перевіряємо як транспортні засоби, так і громадян з країн, де відбуваються збройні конфлікти; з країн Близького сходу та Африки», – зазначив капітан Роман Верба, який керує прикордонними нарядами у пункту пропуску «Шегині».
На контролі другої лінії прикордонники мають спеціальні пристрої для зчитування та перевірки біометричних даних. Також є спеціальний пристрій, на якому можна детально вивчити документ, оглянути його в різному світлі, збільшити зображення того, щоб визначити, чи документ не підроблений.
Окрім того, є загальна база, куди вносяться дані про порушників, які коли-небудь намагалися перетнути кордон.
Мігрантів які викликають підозри, через кордон не пропускають. Наприклад, якщо іноземець їде в Україну на півроку, але не має з собою грошей. Виникають питання, на що ж він збирається жити в Україні.
Автомобіль до огляду
Автомобілі перевіряють за стандартною схемою, оглядаючи разом із службовим собакою салон, моторний відсік, колеса. Черговий прикордонник повинен детально знати усі моделі автомобілів, їх будову, щоб мати уявлення про те, де в них можна заховати контрабанду.
Він, постукуючи, на слух визначає, чи немає у порожнистих конструкціях автомобіля таємного схову чи подвійного дна, оглядає кріплення обшивки, колеса, внутрішню м’яку частину автомобіля. У цей час собака, який має у 10 тис. разів сильніший нюх, ніж в людини, шукає наркотики. За словами прикордонників, він може зреагувати на одну молекулу наркотичного засобу. Кінолог-прикордонник дуже добре знає свою собаку, він уважно стежить за її поведінкою, і якщо бачить якісь зміни, наприклад собака починає шкрябати лапами, крутитися на місці, то це означає, що він знайшов наркотики. У нашому випадку автомобіль перевірили і водій поїхав до Польщі.
Для такої роботи використовують не тільки німецьких вівчарок та собак бійцівських порід, а й більш лагідних порід, як от англійський кокер-спаніель, щоб не лякати пасажирів у автобусах.
«Людина, яка обрала «зелений коридор» задекларувала, що вона апріорі нічого забороненого не везе. Але прикордонник може перевіряти автомобілі, якщо є якісь підозри. Якщо під час огляду він виявив, що в машині є дообладнання, тайники, міжстельний простір зі схованками, то така машина виводиться на окрему смугу», – розповідає Іван Галкін.
Буває, що такі автомобілі в присутності спеціальної комісії із митників та прикордонників розбирають до гвинтика та виявляють наркотики, зброю, сигарети.
Найчастіше заборонені речі ховають у порожнинах автомобіля та інших облаштованих тайниках. Прикордонники також співпрацюють із працівниками СБУ,МВС, від яких отримують оперативну інформацію. Таким чином вдається виявляти заборонені речі, які не знайшла б службова собака.
Фото Мирослава Пархомика ZAXID.NET