В українській музиці не так вже й багато творів, що ведуть мистецький діалог із класиками світової музики. Один із них – твір Олександра Щетинського «Земля Франца Йозефа», написаний для великого симфонічного оркестру.
Олександр Щетинський безумовно є одним із найцікавіших і найяскравіших сучасних українських композиторів, широко відомий за кордоном, володар багатьох престижних композиторських премій та член журі великої кількості композиторських конкурсів.
Бліц з композитором Олександром Щетинським
Творчий метод
Робота над твором починається задовго до того, як починаєш його писати. Я щодня слухаю музику, аналізую ноти, читаю книжки. Тобто спочатку йде певний мисленнєвий процес, постають думки, ідеї, накопичуються життєві враження, які потім дуже опосередковано можуть відбитись у музиці. Коли починаю новий твір, спочатку роблю короткі ескізи, аби відчути матеріал зсередини і перевірити, як він живе, чи може розгортатись. Це важкий період, бо робота посувається дуже повільно, але треба пройти крізь цю початкову стадію – обжити новий звуковий простір. Коли розумію, що матеріал мене захоплює і я його відчуваю своїм, намагаюся відкласти сторонні справи і весь свій час, усі сили кинути на безпосередню роботу над твором. Я пишу музику швидко, хоча партитури в мене доволі деталізовані, а схильність до «перфекціонізму» ще більше обтяжує процес, часом навіть заважає.
Які композитори найбільше вплинули на творчість Олександра Щетинського?
Дуже вплинули нововіденці, я свого часу серйозно заглибився в них і багато ними займався. Сильне враження на мене справили статті Філіпа Гершковіча. Хоча у мене до нього суперечливе ставлення, він так і не визнав, що система Шенберґа-Веберна – це не кінець еволюції, а певний етап, після якого настає інший етап, який у чомусь буде істотно відрізнятися і суперечити попередньому, така історична логіка. Велике враження справив Мессіан, до мене вчасно потрапили його оркестрові партитури. Також Ліґеті – як аванґардного періоду, так і пізніші його твори. Фернігоу, Лахенман – я слухав і ретельно аналізував їхні твори, захоплююся їхньою музикальністю – на відміну від їхніх епіґонів, яким якраз бракує і музикальности, і фантазії. Коли вийшла книга статей Едісона Дєнісова, я дуже уважно її прочитав, а перед тим розшукував і читав усі роботи Юрія Холопова. Багато дивився і вивчав твори Дєнісова, Шнітке, намагався відшукати будь-які їхні партитури, а це було нелегко в СРСР. Я вважаю, що Дєнісова треба виконувати значно частіше, бо це великий композитор, дуже глибокий і своєрідний. Шнітке в світі знають дещо більше, але теж далеко несповна. Мені дуже подобаються такі його речі, як Друга, Третя і Четверта симфонії, скрипкові концерти. Свого часу величезне враження справили його Квінтет і Реквієм. Ще один автор, яким я дуже захоплювався і якого я й досі щиро люблю – це Арво Пярт, особливо його Третя симфонія. У студентські роки і після закінчення консерваторії, коли я продовжував інтенсивно займатися самоосвітою, на мене великий вплив мав Валентин Савич Бібік – харківський композитор, з яким я тоді тісно спілкувався. Він надто мало знаний навіть у нас, хоча це першорядний український композитор, ні на кого не схожий. Деякі його твори – справжні шедеври.
Коли я почав писати опери, то спеціально зайнявся музикою 19-го сторіччя, яку й раніше я дуже любив. Романтична опера, романтична симфонія, романтичний концерт… Я не дуже розумію, чому ця музика так рідко пов'язується із сучасними композиторськими пошуками. Неокласики ХХ сторіччя детально осмислили класичну і барокову епоху, а від ХІХ сторіччя частіше відсторонювались і протиставляли себе йому. А тепер, либонь, настав час так само творчо переосмислити і ХІХ сторіччя з його романтизмом. Тільки я проти так званого неоромантизму, що лишень поверхово копіює зовнішні стильові риси романтиків. Йдеться про речі глибші, про осмислення сутностей романтичної доби, а не про творчо кволі спроби «пожити в тому часі» і «побалакати тією мовою». Моя ідея в тому, що можна брати окремі риси чужого стилю, окремі ідеї й пересаджувати їх в інший контекст. Тоді ця ідея і риса стає твоєю, можна користуватися чужими ідіомами як своїми, надаючи їм нових смислів.
«Земля Франца Йозефа»
Почалося з того, що у 2012 році дириґент Микола Дядюра запропонував мені написати симфонічний твір, який був би якимось чином пов’язаний із Йозефом Гайдном. Твір був запланований і врешті прозвучав в одному з концертів Дядюри, присвяченого Гайдну. Вже після завершення твору постала його назва. Не всі знають, що повне ім’я Гайдна – Франц Йозеф. Моя назва – це жест удячности тому просторові музики Гайдна, його «землям», що ними я подорожував, працюючи над твором. До географічної назви північного острова він не має жодного стосунку, тут ідеться про іншу «географію» – мистецьку.
Спочатку я думав написати варіації на тему Гайдна (ніби змагаючись із Брамсом, у якого є такі варіації), але невдовзі мене захопила інша ідея. Я взяв першу частину мі-бемоль мажорної клавірної сонати Гайдна і почав перекладати окремі фрази з неї на симфонічний оркестр, огортаючи їх іншими – вже цілком створеними мною – фразами, фіґураціями, пасажами, додаючи такі звукові сполуки, яких не могло бути в Гайдна, бо вони походять з нашого часу або з інших епох. В такий спосіб я опрацював всю першу частину сонати і використав практично весь її матеріал – не лише теми чи мелодичні лінії, а й фіґурації, акорди, проміжні розділи тощо, а також зберіг її сонатну форму, але весь час додавав свій музичний «коментар», розвивав і переробляв «чужі висловлювання», відхилявся від Гайдна, часом заходив доволі далеко, але потім неодмінно повертався до тієї «маґістралі», що її проклав геніальний класик. Основна ідея твору – діалог різних часів і культур. Це те, що мене віддавна захоплює і бентежить: можливість вести діалог із митцями минулого і на цьому ґрунті будувати власне висловлювання. Сучасна культура посутньо діалогічна. Ідея діалогу із попередниками в мистецтві не нова, але ніколи раніше надбання минулого не було настільки повно представлено і відкрито до осягнення, як в наш час. Пропускаючи крізь себе культуру минулого, починаєш краще розуміти й сьогодення.
Прослухати твір можна у додатку Ukrainian Live Classic