Таке лихо може статися з кожним… Живе собі людина, добре виконує свою роботу, має повагу оточуючих як успішний підприємець, громадський діяч чи науковець, і раптом… настає переломний момент – переходить людина на службу до органів місцевого самоврядування і вже нічого не робить, нічого не тямить в своїй справі та ще й зловживає службовим становищем.
Сьогодні назвати людину «чиновником» - це майже кровна образа, це негативний збірний образ, який об’єднав всі комунальні проблеми, помножені на затримку заробітної плати і зниклі заощадження Ощадбанку СРСР. Існує версія, що це насправді не люди, а інопланетяни, які приховували свою сутність з метою дістатись до влади, а досягши омріяної цілі, не втримали радість і проявили свою інопланетну сутність та нелюбов до пересічної людини. Космічні агенції всіх розвинутих країн в наступному місяці планують розробити комплексний план захисту людей від інопланетного вторгнення… Сподіваюсь, ніхто не сприйняв попередні рядки серйозно!? Адже очевидно, що це нісенітниця!
Ті люди, що сьогодні працюють в Ратуші, є лише відображенням суспільства. Вони не прилетіли з іншої планети: вони виросли по сусідству, ходили в ті самі школи і вчилися на тому самому факультеті, досягали успіхів в бізнесі, науці та громадській діяльності. Більше того, ми самі, проголосувавши за них, попросили їх взяти на себе відповідальність за якість життя в місті. Тому що самі не захотіли взяти на себе цю відповідальність, бо якось воно клопітно і не престижно... Але тепер ми їх будемо критикувати. Це ж вони накидали сміття біля урни та повибивали вікна в під’їздах, розтрощили дитячі майданчики. Це точно не мешканці, це чиновники розписують стіни графіті і б’ють скло на зупинках, це вони хамлять в транспорті і продають алкоголь неповнолітнім… Приблизно в цьому місці у вас має виникнути думка, чи не хоче автор раптом сказати, що вони, «чиновники», святі? Ні, не хочу. Я хочу сказати, що вони такі ж, як і всі мешканці! Не кращі і не гірші!
«Розруха в головах» - казав герой Булгакова. Хто буде з цим сперечатися? Не можна очікувати змін на краще, сподіваючись, що хтось це зробить замість мене. Зміни потрібно починати з себе, це не обов’язково має бути докорінний розворот на 180 градусів. Це можуть бути прості дії, які, помножені на кількість мешканців, змінять якість життя в цілому місті. Спробуйте хоча б так.