Відомості з республік – це каламутний потік фактів і фейків, інсайдів та пліток. Не дивно, що вбивство Олексія Мозгового залишилося майже непоміченим. Там постійно хтось гине – одним більше, одним менше. І дарма. Вбивство Мозгового – лише окремий інцидент внутрішньої війни у «республіках», результати якої впливатимуть на найближче майбутнє України.
Проблемна «республіка»
Після сепаратистського перевороту старі господарі Донбасу втратили вплив і регіон на деякий час занурився в анархію. У ДНР, яка стала своєрідною вітриною «Новоросії», ситуацію досить швидко опанували російські «інструктори». Новостворену «республіку» очолили росіяни Бородай та Стрєлков. В уряді Захарченка силовий блок також залишився під контролем росіян Анюфєєва, Пінчука і Бєрьози, які мали досвід роботи у Придністров‘ї.
Натомість в ЛНР вертикаль влади була відсутня. Від початку більшу частину «республіки» контролювали донські козаки отамана Козіцина. Вони не просто ігнорували накази з Луганська, але заперечували саме існування «республіки», називаючи свої володіння землями Всевеликого війська Донського. Крім них, на владу в ЛНР претендували сильні польові командири на зразок Бєднова і Мозгового, яких Козіцин намагався схилити на свій бік.
Влітку 2014-го, після успішного наступу сил АТО, у Москві остаточно переконались, що сценарій «Новоросія від Харкова до Одеси» зірвався. Під тиском світової спільноти Кремль погодився на мінський компроміс. Плотницький і Захарченко сперечатися не стали і схвалили Мінські угоди. Зрозуміло, що це сподобалось не всім сепаратистам. Тому в ДНР усунули від влади радикалів на зразок Губарєва, а Стрєлкова відкликали у Росію.
Внутрішня війна
А на теренах ЛНР між виконавцями кремлівських інструкцій і радикальними патріотами Новоросії розгорнулася справжня війна. До кінця минулого року Плотницький намагався домовитися з козаками і непримиренними ватажками бойовиків. Однак особливих результатів не досяг. Під керівництво ЛНР перейшов лише отаман Павла Дрьомова й окремі бойовики інших козачих загонів.
Тому 1 грудня буйні отримали з Луганська недвозначний сигнал. «На окремих територіях республіки ще діють злочинні угруповання, котрі намагаються встановлювати свої правила. Але їхній час минає. Ми наведемо там лад, зокрема силами МВС і народної міліції», – заявив Плотницький 1 грудня. А 1 січня «народна міліція» показово ліквідувала командира Олександра Бєднова, командира загону «Бетмен», що дислокувався у Луганську.
10 січня було роззброєно краснодонський загін «Одеса», а його командир Олексій Фомінов, близький до Мозгового, потрапив «на підвал». 23 січня було знищено Євгенія Іщенка, угруповання якого контролювало місто Первомайськ. 1 березня ЛНРівці захопили в полон загін отамана Косогора. 1 квітня на території РФ був арештований екс-міністр оборони ЛНР Олег Бугров, а 23 травня дійшла черга і до самого Олексія Мозгового, лідера загону «Прізрак».
Новоросія закривається
За деякими даними, у цьому Плотницькому активно допомагали чи то «спеціалісти» ГРУ, чи то таємнича приватна військова компанія. Так чи інакше, внутрішня опозиція в ЛНР була майже повністю розгромлена. А поки в «республіках» трощили фанатів незалежної Новоросії, російські ЗМІ активно тиражували заяву екс-голови ДНР Олександра Бородая про те, що ніякої Новоросії не існує – це лише мрія, яка не збулася.
Нещодавно в такому ж дусі висловився Олег Царьов. «Діяльність структур Новоросії заморожена, оскільки вона не вписується до плану мирного врегулювання, підписаного в присутності країн нормандської четвірки», – заявив колишній нардеп. Майже одночасно з Царьовим про закриття проекту «Новоросія» розповів голова МЗС ДНР Олександр Кофман. А у МЗС РФ вкотре наголосили, що підтримують повернення «республік» до складу України.
На всю цю балаканину можна було б не зважати, якби її не підтверджувала масова ліквідація противників Мінських угод. Тому для України є дві новини: хороша і погана. Хороша полягає в тому, що ескалації бойових дій на Сході більше не буде. Принаймні про те, що ввічливі буряти пробиватимуть сухопутний вихід до Криму, не йдеться. Схоже, Кремль справді вирішив запхати «республіки» назад в Україну і ретельно до цього готується.
Сумлінний агент
А погана новина полягає в тому, що «республіки» фактично залишаться під повним контролем РФ. Наївно думати, що всіх цих мозгових і бетменів знищують для того, аби Києву було легше порозумітися з керівництвом «районів з особливим порядком самоуправління». Навіть у межах Мінських угод Кремль спробує зберегти максимальний вплив на Україну – звичайно ж, через тотальний контроль за колишніми «республіками».
Для цього Москві й потрібні віддані маріонетки на зразок Плотницького, які знищуватимуть навіть вчорашніх бойових побратимів, якщо отримають відповідний наказ. Відстріл буйних також не означає, що в «особливих районах» запанує мир і спокій. Якщо Кремлю буде потрібна дестабілізація, з‘являться і дестабілізатори. Так само у Чечні з‘являються бойовики, щойно Кремль починає погрожувати урізанням дотацій. Але якщо там бойовики з‘являються за помахом руки Кадирова, то напругу в «особливих районах» режисуватимуть із Кремля.
Утім кричати «Зрада!» зарано. Мінський план – не більше, ніж проект тимчасового врегулювання ситуації. Особливий порядок самоврядування на території нинішніх «республік» також вводиться тимчасово, на три роки. За цей час може багато чого змінитися. Принаймні в України з‘явиться час підготуватись до різних несподіванок, а у західних союзників – дотиснути Росію санкціями. Тому слід набиратись терпіння і тримати порох сухим.