Пані Ольга з Дублян за своє життя не пропустила жодної української революції. Активну участь брала в акціях протесту в Києві в час Революції на граніті, а також під час "Помаранчевої".
Сім разів була на "Євромайдані", готувала для активістів гарячі обіди.
Невеличкий будинок на окраїні Дублян. Під дахом розвівається державний стяг.
Пані Ольга пошила його власноруч - продовжує сімейну традицію. Її мати-кравчиня в сорокових підпільно шила синьо-жовті прапори.
Пані Ольга розповідає - мати в молодості товаришувала зі Степаном Бандерою. Саме вона виховала в Ользі любов до свободи та Батьківщини. Тож, як тільки в 90-му році почалась революція на граніті, жінка залишила дочок на тата та поїхала до столиці.
А от фото з дітьми на фоні оперного, після того, як там знесли пам'ятник Леніну. Тоді всі були переповнені надій і віри в краще майбутнє. Тож, коли все пішло не за планом, в 2004-му році навіть не стояло питання, чи їхати вже на Помаранчеву революцію.
На Майдані з ними був ось цей прапор, його зробив покійний чоловік пані Олі. Просили його не в один музей. От тільки жінці не так просто з ним розлучитись. Зараз це сімейна реліквія.
Зараз, переконана, якби не бездіяльність тодішньої влади, не було б і другого Майдану. Втім, попри розчарування, пані Ольга поїхала робити свою третю революцію.
В Києві була що вихідних, прибирала на Майдані Незалежності та готувала теплий борщ для активістів.
Активну участь пані Ольга бере і в акціях, які відбуваються в її рідних Дублянах. Вже 15 років працює соціальним працівником у міській раді. Зараз намагається допомагати пораненим на Майдані та біженцям з Криму.