На більшості тренінгів для ефективної комунікації з аудиторією вам скажуть робити свої повідомлення короткими й лаконічними, щоб вони сприймались за 8 секунд. Звідки взявся цей час? В середньому стільки ми тратимо на перегляд повідомлення у стрічці новин чи в соцмережах. На такі короткі повідомлення реагуємо і на ТВ, якщо текст довший, то втрачається увага.
Людина комунікує завжди, навіть у звичайній розмові із сусідом. Ми намагаємося сформувати наше враження про співрозмовника дуже швидко. Шукаємо ключові слова для того, щоб визначити: у нас спільна позиція чи ні. І часте питання «А ти за кого голосував?» – це один зі способів швидко зарахувати людину до тої чи іншої бульбашки.
Тег – це ключове слово для повідомлення, яке дозволяє зрозуміти, до якої категорії воно належить. Саме за тегом система будь-якої мережі визначає, що нам подобається і на який контент ми реагуємо. Завдяки йому формується все наше інформаційне поле. І воно не обмежується тільки пабліками в соцмережах чи вечірніми програма, а впливає й на те, з якими людьми чи групами ми спілкуємось.
Теги не варто плутати з тригерами, які в психології викликають негативні емоції, а в маркетингу спонукають нас щось купити. Тег може робити і те, й інше, проте завдяки йому ми формуємо своє інформаційне поле не одномоментно, а постійно. А в разі відсутності нових зацікавленостей ще й його постійно звужуємо.
І саме на цих кількох ключових словах та на восьми секундах багато з нас замикає своє життя і суспільно-політичну та громадську активність. І це стосується не тільки пересічних українців, що дивляться вечірні шоу та пишуть гнівні пости в соцмережах, а й політиків та активістів, реформаторів та змінотворців.
І якщо ви вважаєте, що ця конструкція стосується тільки молоді, то помиляєтесь. Навіть люди у віці понад 50 років живуть зі своїми «тегами», що прив’язані до ностальгії за їхньою молодістю. Тут тег вживається більше в переносному значенні, коли ми маємо ключові слова, що прив'язані до подій минулого і несуть позитивне забарвлення. Адже досі так багато тих, хто сумує за СРСР. Вони залишили для себе ключові, приємні «теги» та не зважають на все інше. І саме тому так реагують та голосують, коли ці «теги» з’являються в гаслах таких партій, як ОПЗЖ. А швидкість сприйняття й обробки інформації збільшується у всіх, незалежно від віку, бо це вимога часу.
Колись найпопулярнішою атракцією для обговорення проблем були різноманітні круглі столи, семінари та лекції. З таких форм комунікації та дискусій в останні роки багато сміються, ставляться зневажливо та вважають нудними, але вони дозволяли почути інші точки зору.
З перенесенням спілкування та обговорення в соцмережі всі дискусії почали крутитись навколо кількох ключових слів. Так з’явились соціальні бульбашки, які не розуміють одна одну, які сприймають будь-яку ситуацію однобоко, які нетерпимі до інших думок, бо «все їхнє оточення думає не так».
У таких словах є логіка і правда. Завдяки тегам довкола збирається коло однодумців, надходять пости, відео і рекламні повідомлення, які відповідають нашим поглядам. Відтак складається враження, що все є так, як думаємо ми, а інша думка – маргінальна, неправильна чи навіть несе зраду.
Ось і виходить, що авторитетний активіст, який після Майдану займався реформами та реалізовував проєкт для допомоги системі управління, стає «порохоботом» чи «зеленофілом» тільки тому, що не виходить за межі своїх звичних тегів. Бо слово «євроінтеграція» в нього пов’язане тільки з одним політичним лідером, а проросійська діяльність – з іншим. Корупція прив’язана до одного президента, а боротьба зі системою – до іншого. Його бульбашка відкидає можливість поглянути на людину і її діяльність по-іншому.
Чому саме такий приклад? Бо він вкладається у 8 секунд і дозволяє швидко всім, хто прочитав, вибудувати логічний ряд без додаткових роз’яснень.
Ви скажете, що так відбувається у всьому світі, і матимете рацію. Але одна річ, коли це все залишається в соцмережах та сфері розваг, а інша – коли політика та прийняття управлінських рішень будуються за такими принципами. Приклад обрання Трампа і голосування за Brexit – незаперечно доводять, що політику вже важко буде «врятувати» від цього. А що ж з управлінськими рішеннями?
Яскравим прикладом тегування проблеми замість її розв’язання став обвал мосту на трасі Львів-Луцьк. Добре, що ніхто не загинув, бо були б зовсім інші ключові слова. Від самого початку ця історія демонструє, що для нас немає значення система ухвалення рішень, ми не цікавимось проблемою до того, як вона на когось впаде, і не хочемо виходити за межі ключових слів.
Перетворити обвал мосту на боротьбу двох політичних таборів можуть, напевно, тільки в нас. За такої ситуації не повинні виникати прізвища Порошенка і Зеленського. Жоден з них не має стосунку до цього мосту і не може мати. Навіть більше, політичні партії у Верховній Раді також не впливають на те, чи буде він ремонтуватись. Рішення ухвалюють тут, на місці, і є конкретні люди, що відповідальні за нього, а їхня політична прив’язка не впливає на міцність мосту.
Також можна скільки завгодно скрінити повідомлення в месенджері, яке з’явилося за кілька днів до обвалу й попереджало про аварійну ситуацію. Але це не має нічого спільного з прийняттям ефективного рішення й реакцією на подію.
Такий спосіб повідомлення про проблему – це якраз ті 8 секунд, які ми готові виділити, щоб написати, що щось не так. Але не більше. Так само діє інша сторона (органи влади чи відповідальні служби), яка намагається «відбитись» коментарями в соцмережах.
Проте ніхто не хоче задумуватись, що ми, побачивши проблему і виділяючи на неї тільки 8 секунд, піддаємо ризику життя людей.
Ефективні рішення не ухвалюються в соцмережах і не вимірюються кількістю лайків чи тегнутими керівниками. Хоча саме тут видно неефективність організації системи управління, яка не може швидко реагувати на потреби й виклики. Також соцмережі демонструють проблеми громадянського суспільства. Його роль не повинна завершуватися написанням постів та виконанням ролі кур’єра, який повідомляє про проблему.
Обмеження себе кількома ключовими словами, які, на нашу думку, визначають світогляд і бажання швидко на все відреагувати, не докладаючи особливих зусиль, може призвести до смерті, конфліктів і руйнування системи управління. І в критичних ситуаціях органи влади та управління часто реагують так само, як ми – дають нам ключове слово, яке ми хочемо почути, й не намагаються розвивати ситуацію далі. Написали повідомлення в месенджері – проблема розв’язана. Розв’язана, бо саме повідомлення і було проблемою, а не описана ситуація.
Тому щоб ситуація реально мінялась, треба витратити більше часу, ніж 8 секунд, і докласти більше зусиль, треба вислухати не одну думку й багато неприємних слів. Але інакше не буде розвитку, будуть тільки емоції.