Вже майже два місяці ми живемо в нових умовах соціального дистанціювання. Чи не найбільше це позначилося на сфері культури: чимало установ тепер пропонують різноманітні онлайн-події. Львівська національна філармонія теж не залишилася осторонь. Її генеральний директор Володимир Сивохіп розповів про те, як вплинув карантин на життя філармонії, про проєкти, які започаткували в нових умовах, а також як відзначатимуть 250-річчя Бетховена.
Нові реалії світу спричинили до пошуку нових форматів у сфері культури. Як філармонія адаптувалась до цього та як карантин вплинув на її роботу?
Незабаром вже буде два місяці, як ми живемо в реаліях теперішнього часу, який не має минулого та який не має майбутнього. У нас не було жодного досвіду як реагувати на ситуацію, із якою ми стикнулися.
Зараз вже напрацьовуємо нові алгоритми, які дозволяють нам краще зрозуміти, як поводитися і жити в рамках дистанціювання, однак і досі є певна невідомість: а що ж буде далі? Зрозуміло, що рано чи пізно ми усі будемо виходити з карантину. Щоправда як будемо виходити? Куди будемо виходити? Якими будемо виходити? Думати про це доволі страшно.
Але до будь-якого теперішнього ми звикаємо. Щось вже залишається у минулому, а щось думаємо і плануємо на майбутнє. Впродовж цього часу ми вже звикли, що між нами є відстані, перепони. Над нами є багато правил, яких дуже часто не дотримуємось, оскільки багато хто не звик їх дотримуватись, бо за це ніхто нікого не карав. І це також погано!
Володимир Сивохіп
Якщо говорити вже конкретніше про філармонію, про нашу діяльність, то ми зараз також як оголений нерв. Ми краще зрозуміли цінність спілкування: от я, наприклад, зараз багато з ким спілкуюся дистанційно. Хоча бачу зображення людини та чую її, однак все ж бракує емоційного і візуального контакту. У режимі теперішнього часу я розумію, що це чудово і потрібно, однак дуже не вистачає живих емоцій: слово в слово, очі в очі. Зараз ми усі, на жаль, втратили спосіб доторкатися до живого.
Я вже трішки зачепив іншу сферу, психологічну. Однак вона напряму пов’язана із музичним мистецтвом. Музика – це продукт, який сприймається слухом в режимі реального виконання. Звичайно, що ми багато також слухаємо аудіо- і відеозаписів, але справжнє виконання є тільки живим, воно відбувається тут і зараз, і лише у цей момент можна відчути весь спектр емоцій і почуттів.
Із приходом карантину ми втратили можливість контактувати із живою музикою. Зараз можемо спілкуватись лише сам на сам, сидячи в кімнаті, не можна проводити разом повноцінні репетиції. Також втратили того, кому цю живу емоцію можемо передати – слухача. А в сукупності ми втратили режим реального концерту!
Впродовж цих тижнів ми ввійшли у такий стан речей, зрозуміли і усвідомили це: транслюємо цикли концертів, «витягаємо з шухлядок» усе те добре, що поназбирували за багато десятиліть. Зокрема, звернулися до архівних записів, яких на щастя є чимало. Але насправді це вже запис, який, на мою думку, є більше матеріальною площиною, аніж духовною.
Вже другий тиждень експериментуємо, почали робити живі трансляції. У філармонію, у Спілку композиторів, де є рояль, запрошуємо одного або двох виконавців (поки що більше не ризикуємо), де вони виступають. У них немає реальних слухачів, але вони грають повноцінний концерт: одразу транслюється живий звук на вулицю, та паралельно в Інтернет. Коли я запитав музикантів, які у них враження, то вони відповіли, що хвилюються, адже розуміють, що зараз їх слухають. Тобто ми робимо це по-справжньому!
Мені так видається, що ті хто дивляться концерт в мережі, в реаліях теперішнього часу сприймають це як справжнє. Але напевно ми всі себе трішки дуримо. Живу емоцію переслати повідомленням не можна, голос можна, звук – теж, але все ж не емоцію: не її барву, смак, які продукує живе виконання!
Ось ми зараз на такій стадії. Водночас, розуміємо, що рано чи пізно треба буде із неї виходити. Треба буде з чогось починати. Якимсь чином наново буде потрібно вчитись сидіти на сцені, але поки що невідомо, на якій відстані один від одного.
«У філармонію запрошуємо одного або двох виконавців, де вони виступають»
Водночас, нашим гостям наново треба буде згадати дорогу до філармонії, захотіти прийти та забути слова: «Я боюсь!», «Не можна!». Тобто перед нами поки більше невідомості, аніж відомості, тому впродовж найближчих тижнів та навіть місяців, ми будемо працюємо над нашими наступними трансляціями.
Скільки на Вашу думку триватиме такий перехідний період? Які першочергові проблеми виникатимуть?
У цій ситуації ми можемо дивитися лише на досвід європейських країн, де все розгортається буквально на кілька днів швидше, та які вже починають потрохи знімати обмеження. Але про такі речі, як публічні заходи: спорт, культура, концерти, – навіть вони ще поки не говорять. Десь такі обережні країни, як Німеччина, може спробують відновити повноцінний концертний сезон з жовтня.
Також треба розуміти, що таке повноцінний концертний сезон: це чи не щодня відбуваються концерти із публікою. Одразу виникає питання її розміщення: наприклад, через один ряд, на певній відстані одне від одного. Але тут знову невідомість, адже такого досвіду у нас нема. Таких невідомостей є чимало, тому розуміємо, що у режимі реального часу кожен день ми повинні це все аналізувати, і тим самим вже робити проекції на майбутнє.
Ми зараз не думаємо про повноцінні концерти, а швидше про те, коли вже можна буде проводити повноцінні репетиції. Щоб на сцені сидів оркестр хоча б з 50-60-ти осіб. Це вже би відкрило величезні можливості. По-перше, вже можна було б починати працювати над репертуаром. По-друге, хочеться більше приділити уваги виконанню української музики, адже ми її виконували і популяризували не так, як би мали. Зараз трапилася чудова нагода задуматися над цим. І коли нарешті матимемо можливість вийти на сцену, то в першу чергу будемо грати, записувати українську музику і продукувати її.
А далі потроху шукати наших глядачів. Деяких я бачу на вулиці, ми впізнаємо одне одного, і вони мене запитують: «Ну коли вже можна буде прийти у філармонію?» Тобто всі насправді думають про майбутнє, тому що теперішнє вже всім приїдається, і це правда!
Які події у філармонії плануються в найближчий час?
Ми зараз активно збираємо пропозиції та сортуємо їх, тому що підхід має бути різний. Також прагнемо охопити якомога більше артистів філармонії, якомога більше пластів музики, які у такий спосіб можна передати. Іноді виникають абсолютно несподівані ідеї, коли можна присвятити той чи інший ефір конкретній темі. Ось, наприклад, 7 квітня, на Благовіщення, ми сказали «Еврика! У нас є в архіві однойменний твір Юрія Ланюка!», а потім був Страсний тиждень, під час якого ми публікували Високу месу Баха.
Тому деякі наші наступні події будуть підхоплювати теми, які ми не можемо оминути. Наприклад, 10 травня, у неділю, буде чудове свято – День Матері! Водночас, розуміємо, що заходів ніхто ніяких у цей день не плануватиме. Але ж жодна епідемія не може відмінити слово «мама», яке є надзвичайно важливим для кожного.
І уявіть собі, для усіх матерів в одному онлайн-концерті будуть співати такі зірки, як Софія Соловій, Юрій Гадзецький, Оксана Муха, Наталія Кухар! Мені здається, що це буде чудова подія, оскільки такий концерт навіть в живому виконанні, при публіці, неодмінно був би аншлаговим. Але у нових умовах, на мою думку, ця святкова подія теж буде не менш успішною! Сподіюсь, в живому ефірі його будуть бачити тисячі.
Водночас, розуміємо, що треба планувати й наступні місяці – червень, липень, оскільки звикли, що влітку ніколи не робимо паузу, не йдемо у відпустку. Традиційно в нас є ще два літніх фестивалі, «Музика в старому Львові» та «Pizzicato e cantabile», які цього року швидше за все відбудуться в іншому форматі.
«Я зараз хочу звернутися до читачів. Якщо серед них є виконавці, які б змогли 31 травня виступити на сцені у рамках маратону і виконати твори Бетховена, а їх ще не знайшов, то буду радий, якщо вони зголосяться!»
Надіємось, що до того часу вже буде можливість проводити камерні концерти із обмеженою кількістю публіки. Водночас, будемо ніби вчитися організовувати такі події, і це буде для нас новим досвідом!
У кінці травня мало відбутися масштабне святкування 250-річчя із дня народження Людвіга ван Бетховена. Однак у зв’язку із обмеженнями воно відбудеться в іншому форматі. Можете детальніше розповісти про це?
Бетховен – величезна глиба. Про нього можна говорити дуже багато. 250 років – також об’єм. Тому це важко згуртувати в щось одне і сказати: «Ось! Відбувся ювілей Бетховена!». Ні, він може відбуватися і рік, і два. З рештою, цей композитор звучить у стінах філармонії доволі часто!
Задум був таким, що у травні міжнародний фестиваль музичного мистецтва «Віртуози», який традиційно проводився вже 38 років поспіль, ми хотіли присвятити виключно Бетховену. Розуміючи зараз, що він не може відбутися так, як ми його запланували, на нашому сайті все ж ми залишили усю програму, щоб люди мали можливість побачити, яким він міг би бути: скільки подій було заплановано, скільки мало б приїхати виконавців, скільки творів Бетховена мало б звучати.
Але Бетховен цим не мав закінчуватись у філармонії: цим фестивалем він мав би лише розпочатись! Ми планували і в червні, і в липні, практично щомісяця, ще й інші проєкти, присвячені творчості композитора. Вони поки що не скасовані.
Тепер я розумію, що швидше за все до осені ніякий великий проект до 250-річчя не відбудеться. Очевидно, будуть проводитись онлайн-події, можливо, першими зможемо організувати камерні концерти: наприклад, фортепіанні сонати Бетховена для обмеженого числа слухачів. Але такі композиції, як ораторія «Христос на Оливковій горі», Урочиста меса чи його Дев’ята симфонія, де апарат виконавців має бути багаточисельним, більше сотні, є поки що не можливим! Це не буде скоро.
Також плануємо перенести окремі події, які мали відбутися в травні, на грудень, але візит деяких виконавців, які мали приїхати до Львова на фестиваль «Віртуози», ми переносимо на наступний травень. І я пропоную, щоби вони виконували того ж Бетховена. Таким чином, частково відміняючи «Віртуози-2020», відзначення 250-річчя композитора розтягнеться через різні проєкти аж до «Віртуозів-2021».
Надіємось, що до тих пір все буде вже нормально. Але в умовах, які склались зараз, ми вирішили провести «Віртуози» в іншому форматі. Також прекрасно розуміємо, що на той час до нас ще ніхто не зможе приїхати і не зможемо запросити публіку в концертний зал. Тому 31 травня, в день умовного завершення фестивалю, готуємося для того, щоб з Концертного залу Людкевича прозвучав живий концерт – 4-5 годинний маратон, присвячений творчості Бетховена. Він буде транслюватися наживо на вулицю Чайковського та в мережу Інтернет.
У ньому візьмуть участь ті, хто мали заплановані виступи на «Віртуозах-2020», а також ті, хто в силу різних обставин зараз є недалеко та має можливість приїхати до Львова: хтось не встиг виїхати, а хтось останніми рейсами повернувся додому.
Я зараз хочу звернутися до читачів. Якщо серед них є виконавці, які б змогли 31 травня виступити на сцені у рамках маратону і виконати твори Бетховена, а їх ще не знайшов, то буду радий, якщо вони зголосяться!
Шалений темп нашого життя у березні раптово обірвався. Ми обговорили вже, як це вплинуло на філармонію та сферу культури в цілому. А як карантин вплинув на вас особисто?
З’явилося більше часу для дітей. Це дуже позитивно для нашого спілкування та для морально-психологічного здоров’я. Раніше мій графік був надзвичайно насиченим, тому таких можливостей було вкрай мало.
Однак в силу моєї керівної посади, я все одно щодня є у філармонії. Чесно кажучи, роботи менше не стало. Лише якщо собі уявити, що після скасування 20-ти подій фестивалю «Віртуози», у яких мали взяти участь понад 50 музикантів, скільки часу (листів, розмов) потрібно було для узгодження різних питань. Це спричинило до ланцюгової реакції, адже із багатьма ми запланували проєкти у майбутньому. Також потрібно було повністю переформатовувати програму усіх наступних місяців. Насправді ця робота невидима, тому що видимою роботою є афіша, запрошення на концерт і сама подія, але для того, щоб вона відбулася, потрібно зробити чимало того, що залишається поза полем зору слухача.
Також у цей період у філармонії намагаємось дещо відремонтувати, дещо прибрати. Зараз з’явилося більше часу на оновлення приміщень. Тобто роботи у всіх вистачає!
Оскільки я ще займаюся педагогічною діяльністю, тому до згаданого вище додаються студенти, із якими я працюю дистанційно. У певній мірі карантин спричинив до ще більш тісного спілкування з учнями, адже чимало хто з них, опинившись у таких незвичних умовах, просто розгубився. Незабаром розпочнеться літня іспитова сесія, до якої їх потрібно підготувати. Це також покладає певні обов’язки у нових реаліях. До них потрібно підходити ще більш відповідально!
Звичайно також потрібно шукати нові твори, нові партитури, і все одно думати про майбутнє: що будемо виконувати, а що варто обов’язково записати! Я цим усім зараз із задоволенням займаюсь, тому можу сказати, що вільного часу у мене практично немає!
Фото Сергія Горобця, Андрія Бомчука, Анастасії Іванової