Піаніст та композитор Вадим Неселовський виріс в Одесі, де ще юнаком став наймолодшим студентом, якого було зараховано до Одеської консерваторії. У 17 років він виїхав до Німеччини, а потім до США, де закінчив Berklee College of Music та Thelonious Monk Institute.
Неселовський виступав із легендарним вібрафоністом Гері Бьортоном, саксофоністом Андрієм Прозоровим, валторністом Аркадієм Шилклопером. У Львові піаніст виступив 14 червня у складі власного тріо.
Він розповів ZAXID.NET про те, де варто грати джаз, та про джазування у Львові, Одесі та Нью-Йорку.
Чи погоджуєтесь ви із твердженням, що джаз можна грати тільки в Нью-Йорку?
Ні, не погоджуюсь. Зрештою, ця фраза була сказана Джоном Маклафліном, який сам же її потім і заперечив. Але, звичийно, хоч народився джаз, як прийнято вважати, у Новому Орлеані, Нью-Йорк є дуже важливим місцем для джазу. А грати його всюду можна. І навіть треба.
Ви граєте джаз у рідній Одесі?
Ми грали там у жовтні в дуеті із Аркадієм Шилкопером. Для мене було великою честю, що нас представляв Юрій Кузнєцов, людина, яка і надихнула мене на те, щоб стати джазовим музикантом. Я його почув у 12-річному віці і, можливо, це великою мірою визначило мою долю.
Зараз, на жаль, не вийшло зіграти в Одесі. Мабуть їй наразі не до нас.
Розкажіть будь ласка про тріо, із яким ви виступали у Львові.
Із музикантами Деніелом Лумісом та Роненом Ітциком ми граємо разом останні роки чотири, переважно більшим складом, групою, яку я назвав “Мрія агронома”.
Скоро ми цим великим колективом запишемо диск.
Зараз ми усвідомили себе і як маленький колектив, і хоча втрьох ми граємо лише з весни, в нас розвинута певна телепатія за рахунок того, що ми багато грали разом.
Нью-Йорк - це таке місто, де якщо вже музиканти за щось беруться, то вони готові працювати до кінця. Тобто ми дуже багато репетирували.
Джаз - це музика, де часто прийнято зустрічатися та робити спонтанні речі, без репетицій, але я вірю в синтез повної спонтанності і дуже суворої організованості.
Чи є різниця між грою у Львові та грою в якомусь іншому місті?
Коли ми грали з Шилкопером у жовтні, мені дуже тут сподобалося.
Наш тур розпочався у Москві, ми грали в Казані, в Тіхвіні. Потім прилетіли у Львов і по контарсту мені було дуже приємно потрапити в абсолютно європейське місто. І в дуже затишне.
Ми грали у філармонії, нас надзвичайно тепло приймали.
Мені здається, що мої стосунки зі Львовом тільки починаються і що це буде великий роман.
Вчора я зустрічався з Іолантою Пришляк і ми запланували оркестровий проект на осінь 2015 року.
Річ у тім, що я пишу музику для оркестру і дуже зараз тим захоплююсь. Так що зі Львовом у мене все тільки починається.
З ким ще ви працюєте у Нью-Йорку?
В мене багато різних проектів. Моя щаслива зірка - це Гері Бьортон. Я з ним працюю вже десять років, виступаю в різних іпостасях, і як піаніст, і як композитор, і як аранжувальник. Навіть зараз в готелі я роблю аранжування для Гері. Для мене це важливе партнерство.
Завдяки життю у Нью-Йорку багато чого виходит спонтанно. Це місто дає справді великі можливості.
Чи варто проводити фестиваль та грати джаз, коли у країні йде війна?
Звичайно, слава Богу, якщо така можливість є, значить варто. Мені би хотілося, щоб у всій країні було до фестивалів. Я думаю, що багато кому в голові не вкладається, що справді йде війна. Дай Бог, щоб все скоріше владналося і перестала литися кров.