Бий своїх, щоб чужі боялися – Україна таки закрила кордони для в’їзду іноземців. Уряд зробив це навіть на добу скоріше, ніж анонсувалося: вже з 28 серпня громадян іноземних країн почали завертати назад додому.
То що це? Вимушений крок через нестримне поширення захворюваності на Covid-19 і гра на випередження – чи недолуге намагання влади зірвати приїзд десятків тисяч прочан хасидів для відзначення юдейського свята? Як це може відгукнутися на нашій сфері гостинності, бізнесу та туризму, який ледь жевріє після весняного карантинного простою? Про це будемо говорити з гостями студії. Я радий представити очільницю міжнародного аеропорту «Львів» імені Данила Галицького Тетяну Романовську, а також представника Львівського туристичного альянсу Андрія Сидора.
Чи виправдано саме зараз знову закривати кордони для туристів – на порталі ZAXID.NET стартувало голосування. Та перш ніж розпочати нашу розмову в студії, я пропоную переглянути сюжет про те, як відреагував львівський бізнес, наша індустрія гостинності й самі іноземні туристи на це доволі несподіване рішення держави Україна закрити на місяць кордони для подорожувальників з інших країн. Які це може мати фінансові та іміджеві наслідки – почуємо.
***
Чек-ін. Дортмунд, Мілан, Лондон, Варшава, Стамбул. Загалом відкрито близько 20 напрямків. Не встиг Львівський аеропорт оговтатися після кількамісячного карантинного піке, як відновлені авіарейси знову під питанням. Усе – через тимчасову заборону в’їзду в Україну іноземців. Саме громадяни інших держав і формують левову частку у пасажиропотоці міжнародних регулярних рейсів.
Володимир (подорожувальник): «Гляньте навколо, що робиться. Так що ви можете собі представити, наскільки це важливо і як це для людей буде негативно».
Андрій (подорожувальник): «Я думаю, що це явний мінус для авіакомпаній. Але я думаю, це як захід безпеки – важке, але, можливо, потрібне рішення з боку нашої влади».
Сергій (летить до Німеччини): «Коли Європа відкриває для нас свої простори – ми закриваємо. Вірус кордонів не має, це всі знають. Навіщо робити те, що інші не роблять? Ми що, українці – найрозумніші, як завжди?»
Знову місяць без іноземних туристів. Такі обмеження зовсім не до вподоби готельно-ресторанному бізнесу. До прикладу, іноземці – це основні гості у готелях із чотирма та п’ятьма зірками. І вересень – якраз бізнес-сезон для них.
Тарас Кузик (генеральний менеджер готелю “BankHotel”): «30 днів – це буде складно. Я можу сказати одне: дивлюся прогнози завантаженості – бачу, що вони є дуже песимістичні. Станом, наприклад, на наступний місяць у нас в прогнозі 10% завантаженості».
Не розуміє дій уряду львівський ресторатор Марк Зархін. Зараз частка іноземців сягає 15%, тоді як у докарантинний час була цілих 70%. Окремі ресторани щойно почали виходити на беззбитковість, як знову справи можуть погіршитися.
Марк Зархін (львівський ресторатор): «Для нас – це просто черговий урядовий неадекватний крок. І все більше здається, що уряд в паніці – не знають, що робити. І це дуже хвилює. Ми не знаємо, що далі очікувати від уряду. Це для нас дуже важка ситуація».
Не втішені забороною і самі іноземці, яких ми зустріли на вулицях міста.
Анджей (турист з Польщі): «Для нас, туристів, це не дуже добре. Хотіли б, щоби були кордони відкриті не тільки для нас і для підприємців. Думаю, для всіх це погано».
Турист з Італії: «Ставлюся до ситуації раціонально. Випадки захворювання збільшуються, але це, можливо, через те, що роблять більше тестів».
Абдул (турист із Саудівської Аравії): «Дуже багато моїх бізнес-партнерів радили мені відвідати Україну. І казали, що це гарна платформа, щоби зробити інвестицію в туризм, у ці будівлі, поля і також подивитись природу».
За літо почав відновлюватися внутрішній туризм. Останнім часом почали до нас приїздити поляки, німці та білоруси. Втім, до минулорічних показників ще далеко. До прикладу, в інформаційних центрах відвідуваність зараз у десять разів менша.
Андрій Москаленко (заступник міського голови з питань розвитку): «Загалом від туризму в рік минулого року місто отримало десь 410 мільйонів. Це 200 мільйонів від ПДФО і ще десь 200 мільйонів від єдиного податку, 10 мільйонів від туристичного збору, тобто готельного. Але, наприклад, ми прийняли рішення цього року відмінити туристичний збір. Тобто є звільнення певні від єдиного податку. Зрозуміло, що ми вже наперед прийняли рішення недоотримати до бюджету, щоб таким чином підтримати локальний бізнес».
***
Отож, пане Андрію, перше запитання маю до вас. Тож маємо вже інформацію про перші зняття броней іноземними туристами. Тобто виходить так, що цей бізнес може знову обнулитися, як це було пів року тому. Чи переживуть підприємці таку другу хвилю?
Андрій Сидор: Дійсно, іноземці скасовують. Якщо в добрій частині серпня почали зявлятися іноземці, які селилися і в готелях, і в хостелах, то з вересня дійсно йдуть відмови. Не хотілося б говорити, як завжди кажуть про українців, «ми ще не таке переживали», але те, що буде складно – це очевидно.
Ви сказали, що бізнес обнулився. Він ще далеко не обнулився, він ще в такому жорсткому мінусі. Серпень давав якісь прогнози, і бажання, і якісь натяки на те, що бізнес вийде хоча би на беззбитковість, хоча би буде платити чим зарплату і виплачувати оренду, в кого оренда. Складно зараз сказати, але рішення, м’яко кажучи, дивне.
Пані Тетяно, скількох іноземців на сьогодні вже не пропустив Львівський аеропорт? І чи були якісь гучні ситуації?
Тетяна Романовська: На сьогодні ми не можемо сказати, що ми не пропустили. Просто авіакомпанії дуже оперативно зреагували на інформацію, і фактично іноземні пасажири вже не прилітали до Львова взагалі. Тобто ми дуже оперативно подали інформацію всім.
Звичайно, прилетіла одна група хасидів з Лондона, які не встигли, напевно, вчасно зрозуміти тоді, коли рішення було на день скорше. Вони пробули в нас цілий день, але ввечері таки місцеві (київський рабин, скажем так) домоглися того, щоб їх таки впустили в країну. Тобто вони є десь в нас в Україні.
Якраз вже десь два-три дні пройшло, і ми дивимося нашу статистику. В принципі, великої такої різниці в прильоті немає. Але що погано – сьогодні ми отримали декілька відмін рейсів. Авіакомпанія Ryanair відмінила три італійські напрямки на два тижні – але ми не дуже переживаємо, тому що ті самі напрямки має Wizz Air. Тобто, в принципі, авіакомпанії дуже лояльно віднеслися до цієї інформації. Тому що якщо вони сьогодні зовсім відмінять ті рейси, які вже відновлювані й трошки вже почали мати більше завантаження, тоді ми зовсім забудемо про них на пів року.
І ми дуже раді тому, що на сьогодні жоден з інших таких стабільних напрямків не відмінений. Тобто навіть від сьогодні «Австрійські авіалінії» таки полетіли. Вони вивели таку стратегію, що «краще ми будемо відміняти по датах, ніж ми заберемо взагалі рейси». Це нас потішило. Мало того, «Польські авіалінії» з завтрашнього дня збільшують частоти: з семи рейсів буде дванадцять рейсів у тиждень. Це в основному тому, що пасажири їхні – це наші українські емігранти. І взагалі феноменом Львова є те, що ми відновили вже половину об’ємів, які ми мали в минулому році, і те, що чартери фактично спасають зараз ситуацію. А чартери літають – це українські пасажири.
Чартери – це ви маєте на увазі Єгипет, Туреччину?
Тетяна Романовська: Це Єгипет, Туреччина, Чорногорія. І фактично вони на рівні минулого року. Тобто люди настільки замучилися в карантині, що таки літають навіть більше. Це є плюс. Ну і, фактично, іноземні напрямки, які в нас є – Італія, Німеччина і Польща, які в два рази зменшені, теж літають на них наші заробітчани, студенти або ті, які мають робочі візи.
Тому нам, може, так пощастило, що ми половину трафіка відновили. І зараз дуже переживаємо за отих три-чотири тижні, тому що воно дуже ризиковано. Авіакомпанії мають таку практику, що якщо зараз вже на такому обвалі взагалі закрити рейси, то потім ми будемо бачити їх аж наступного літа.
Чи були у вас якісь домовленості під час першої хвилі коронавірусу?
Тетяна Романовська: Які домовленості ви маєте на увазі?
Домовленості з авіакомпаніями, що вони будуть відновлені.
Тетяна Романовська: Авіакомпанії слідкують за тим, який пасажиропотік, як знімаються обмеження. Обмеження дуже тяжко знімаються. Тому що то червона лінія, то зелена. Іноземцям можна було приїжджати, нам – не можна. І основним показником нашого застою, скажемо так – тому що львівські пасажири не можуть летіти в шенгенські європейські країни. Тобто багато часу ми просимо наших урядовців: просіть, проводьте переговори зі всіма європейськими країнами, що нехай проводять нам ПЛР-тестування і з негативним пускають нас так само. Тобто іноземців ми пускали, а нас туди – ні. Я вже бралася за те, щоб нас відпускали – а тут прийшлось так, що ще й до нас не приїдуть.
Ну і великим плюсом є те, що цього року завдяки карантину ми відкрили Одесу і Херсон. І ті два-три рейси в тиждень нам дали 100% завантаження. Це якби не є дуже великий у грошах заробіток, але для розвитку туризму внутрішнього це плюс.
Тобто для нас не є великим розчаруванням поки що те, що авіакомпанії, які вже тоді відновили рейси (тих німецьких напрямків три, тих польських) вирішили їх не закривати взагалі, тому що це просто нас вб’є. Тобто якщо ми зараз пасажиропотік підняли до 70%, то він зараз повернеться в 50%–30%. Але таких три тижні вони будуть тримати. Більшою загрозою буде, якщо ми взагалі потім продовжимо ще жовтень.
Таке питання теж можливе.
Тетяна Романовська: Тоді вже буде набагато тяжче. Тоді ми вернемося в ту нульову точку, коли ми відкривалися. І ті пасажири, які наші чи не наші – тоді вже буде зовсім тяжко. Тому що в зиму заходити дуже тяжко: взимку літають тільки заробітчани і бізнес.
От львівська міська та обласна влада звернулися до уряду з приводу того, щоби якимось чином переглянути своє рішення. Наразі з відповіддю глухо, але чи ваша Асоціація якось буде реагувати на це?
Андрій Сидор: Всі зараз у дуже такому складному психологічному стані, мені здається, й особливо бізнес. Бізнес коли не відчуває опори (нехай це дно – але ми вже розуміємо, що це дно, від якого можна відштовхнутися), то ситуації такої нема. Тільки десь трошки якісь позитивні моменти з’являються – з’являється на екранах телеканалів або міністр охорони здоров’я, або головний санітарний лікар. І деколи таке враження, що говорять, з одного боку, ніби слушні речі, але не аналізують, що бізнес – він як курс валют: від кожного виступу, від кожної (особливо такої голосної) ажіотажної заяви реагує не найкращим чином. Вірніше, споживач реагує. Тому як буде… Звичайно, що асоціації всі згуртовані, асоціації всі звертаються… Але, на жаль, знову ж таки все залишається на плечах потопаючих, які мають рятувати себе самі. На жаль, і кожен раз це повторюється.
І от маємо офіційний фідбек найбільшої авіакомпанії України. У МАУ, зокрема, вважають, що 30-денна заборона на в’їзд іноземців матиме вкрай негативний вплив на авіаційну галузь України. Цитую: «На жаль, дані заходи ще більше поглиблюють авіаційну кризу. Це призведе до ще більшої кількості скасування і скорочення перельотів», – заявили у коментарі агентству Інтерфакс-Україна в прес-службі Міжнародних авіаліній України.
На думку представників національного авіаперевізника МАУ, в умовах кризи, спричиненою всесвітньою пандемією, такі заходи Кабміну знову вдарять по авіаційній галузі України, яка зараз і так економічно ослаблена за відсутності будь-якої державної підтримки.
«Зараз темпи відновлення повітряних перевезень залишаються вкрай низькими і не перевищують 30% у порівнянні з 2019 роком. Щоби подолати кризу і продовжити існування, всі підприємства авіагалузі, авіакомпанії України та МАУ зокрема, були змушені вдатися до скорочення десятків рейсів, флоту і працівників», – підсумували в авіакомпанії МАУ.
Пані Тетяно, до вас звертаюсь. Ви кажете, що ваш аеропорт так само помаленьку відновлює роботу. Так само, напевно, працівники були змушені йти за свій рахунок у відпустки. Тобто як ви бачите, якими кроками треба нам рухатися зараз? І чи слушна оця заборона на в’їзд іноземців саме в цей період?
Тетяна Романовська: Ну, відносно дій уряду важко коментувати. Виходимо з того, що ми маємо. І єдиним позитивом для нас є те, що ми змогли пережити цей карантин і не звільнили працівників, не скорочували. Ми відпускали у відпустки за свій рахунок і в такі відпустки. Потім ми почали липень з половиною відсотків зарплати – 50%. Як тільки побачили, що в серпні і вересні, може, вийдемо на беззбитковість, ми перевели персонал на 75%, саме операційний персонал. Тобто фактично ми вже не збиткові, й у вересні, якщо вже буде хоча б 30–40%, ми вже теж будемо залишатися на плаву, у нас є запаси. Тобто ми не постраждали дуже сильно.
Я більше боюся як стратег за майбутнє. Тобто зима є зимою.
Так, зима близько.
Тетяна Романовська: Зима близько, знову ж таки. І дуже би хотілося, щоби нас почули і максимально мінімізували оці обмеження надалі, а навпаки робили вільне небо для українців і для іноземців. І краще більше уваги звертати на оті обмеження, тому що вже всі до того карантину звикли, ми вже всі знаємо, яких заходів безпеки маємо дотримуватися. І якщо ми хворі, то з хати не виходимо.
Тобто фактично я задоволена тим, що ми виходимо на беззбитковість. І, в принципі, якби не було цього закриття, тоді ми би, може, вийшли навіть на якихось 70%, тому що авіакомпанії дуже швидко відновлюються. І дуже мені подобається, що ми саме розвинули цей туристичний трафік, і всі іноземці теж чекають відкриття. Тобто як тільки відкриємося – полетимо.
Пані Тетяно, я от назву цифри: що минулого року Львівський аеропорт збільшив пасажиропотік на 40% порівняно з 2018 роком. Пасажиропотік сягнув двох мільйонів. Це насправді фантастичні показники. І наскільки ваші плани зриває оця пандемія в 2020 році?
Тетяна Романовська: Ці великі гарні показники потягом двох-трьох років нам дали сьогоднішню гарантію 50. Тому що ми так розігнали цей трафік і показали дуже багатьом іноземцям Львів, що вони чекають. І от саме зараз навіть був такий момент, що відкриття – тому ці іноземні напрямки, яких в нас було 12 Wizz Air і 6 Ryanair, то з них залишилася половина, і хоча би два-три рейси в тиждень було. Тобто якби іноземці не знали нашого чудового Львова, то вони би не полетіли. Тобто це забезпечило нам сьогоднішнє таке швидке відновлення. І що швидше ми відкриємося, то швидше ми ті два мільйони нагонимо. Просто чим довше – тим довше. Тобто ті два мільйони ми можемо взяти, але не наступного року – напевно, через рік.
Через рік?
Тетяна Романовська: Так.
Тобто вже плани на 2022-й, так?
Тетяна Романовська: Так.
Пане Андрію, зважаючи на ту кількість рейсів, які відкривалися впродовж цих двох років – туристи з яких країн почали приїжджати в Україну, за вашими спостереженнями? Звичайно, окрім турків.
Андрій Сидор: Це не є таємницею, що основними туристами, основними країнами, звідки приїжджають туристи, є Білорусь, Туреччина, Польща. Мене виправить пані Тетяна – почали літати австрійці, німці, американці, британці. І вони склали основний пул і кістяк. І до них вже в меншій кількості додавалися інші європейські країни.
За вашими спостереженнями, яких напрямків на сьогодні, можливо, бракує? Які варто було би розвивати Львівському аеропорту?
Андрій Сидор: Я думаю, що зараз складно говорити про те, які напрямки варто розвивати – зараз би повернути напрямки, які були. Насправді єдине, що зараз рятує, – що українці протягом цього літа і карантину не змогли особливо масово виїжджати за кордон і подорожували більше Україною. То воно хоч трошки вирівняло ситуацію. Але все одно воно залишає…
Якщо з аеропортом для мене теж новина, що ситуація погана, але в цілому тримається стабільно, то загалом бізнес виглядає дуже катастрофічно. Я говорю про сферу гостинності Львова і загалом туристичний бізнес, якому зараз потрібен величезний поштовх для того, щоби відновитися.
От власне про сферу гостинності. Чимало туристів, зокрема, їхали до Львова на оці гастрономічні фестивалі, які ви організовували – свята сиру і вина, кави… Зараз вони всі на паузі. Крім того, яскравий «Етновир» мені згадується, коли багато представників різних країн світу приїздили, показували свою культуру. Це було доброю традицією для міста, для нашого ознайомлення з іншими культурами. Як ви бачите, наскільки можна це відновити? Які ваші плани на найближчі місяці?
Андрій Сидор: Ви згадали «Етновир» – він мав відбуватися вдесяте в серпні, ми ювілейний фестиваль переносимо на 2021 рік. А що стосується (теж ви згадали) фестивалю кави і фестивалю вина і сиру – це такі були осінні гедлайнери. Ще можна згадати і треба згадати Форум видавців, який скасований у цьому році. А про кавовий фестиваль і про фестиваль сиру і вина ми зараз якраз в активних консультаціях. Ми сьогодні навіть жартома зробили пост у Facebook, що треба проголосити львівський тост: «Вип’ємо багато кави за зелену зону». І можливо, що кавовий фестиваль… ми маємо навіть попередні дати, але так ще активно не анонсуємо. Можливо, він пройде в другій половині жовтня – тоді, коли і фестиваль сиру і вина. Є надія, що це буде добрим поштовхом для того, щоби в жовтні якось відновити потоки – хоча би українців.
Пані Тетяно, в продовження цієї теми: ми маємо конкретний приклад оцієї ситуації, коли іноземець не може потрапити у країну. Рішення, яке вплинуло не лише на фінансові збитки авіакомпаній, бізнесу, а й на долі конкретних людей. Вони готувалися до цього останніх пів року. Він – канадієць, вона – українка. Інтернаціональна пара планувала побратись і зіграти весілля саме тут, в Україні. Та через всесвітню пандемію громадянин Канади, який мешкає у США, вже вп’яте купує геть не дешевий авіаквиток, аби дістатися до своєї коханої. Давайте послухаємо з перших вуст історію одеситки Світлани, в якої фактично зривається весілля через заборону в’їзду іноземців на територію України.
***
Світлана Скрипка (одеситка): «Ми – в безвихідній ситуації. Чому наші плани повинні мінятися? Він оплатив страховку за три місяці, вона вже оплачена – чому він повинен страждати? Моя здорова людина, яка не є хворою – він зробив тест. В Нью-Йорку, до речі, безплатно тестують. Звичайно, тест негативний, він працює вдома дистанційно. Чому мій майбутній чоловік не може до мене прилетіти? Хто так вирішив? Чому таким чином вирішуються долі людей? Це нелюдські умови, це нелюдське ставлення. Дайте людям право літати так, що або людина ізолюється, або людина робить тест. Адже хіба за статистикою до нас прилетіли люди (я відслідковувала цю ситуацію), до нас хоч один заражений іноземець прилітав? Ні, саме іноземці не прилітали, тому що іноземців як нікого прискіпливо контролюють. Ми планували цей приліт пів року».
***
Пані Тетяно, отака історія дуже показова. Що би ви могли порадити цій жінці? Як діяти в таких ситуаціях?
Тетяна Романовська: Я, як то кажуть, не можу порадити, тому що ми – працівники більше аеропорту. Напевно, треба просто перечекати. Тому що витрачати гроші кожного місяця, купувати квитки і не мати в тому впевненості – тоді, як то кажуть, нема на то ради. Або чекати, поки ми всі разом дочекаємося. Або зберемося разом всі дружно і висунемо якісь свої пропозиції до влади, як саме ми хочемо, щоб нас сприймали.
Тому що ми теж стурбовані в аеропорту. І я декілька разів до різних гілок влади зверталася і питала: чому ми не можемо з негативним тестом полетіти? Чому та сама Чорногорія, чи Єгипет, чи Тиват сьогодні приймають всі, тільки з червоною зоною. Тобто треба нам якось інтенсивніше впливати на нашу владу, напевно, просити у неї більше. А так, якщо немає впевненості, то я би просто рекомендувала поки що почекати, тому що витрачати гроші на вітер… Авіакомпанії, звичайно, так само мають бути на плаву.
А чи несуть відповідальність оці авіакомпанії, які продають квиток? Людина сідає, прилітає (так, як ви сказали), а їй кажуть, що є заборона. Тобто чи несе авіакомпанія оцю відповідальність?
Тетяна Романовська: Кожна авіакомпанія має свої принципи і правила. Якщо компанія не хоче втратити свого іміджу – звичайно, вони попереджають і повинні потім повертати кошти, однозначно. Так само залежить від того, яка це компанія – чи це є лоукост-компанія, чи це є класик. В принципі, класики («Турецькі авіалінії», LOT, Lufthansa, «Австрійські авіалінії») завжди забезпечують повним сервісом, тому що дорогі квитки. Лоукости переважно переброньовують або дають шанс на пізніше. З поверненнями трошки тяжко. Тобто фактично компанії теж розуміють, що вони втрачають – але вони теж розуміють, що втратять свого клієнта. Переважно всі намагаються бути лояльними. Вже стосовно страховок, чи якихось нових ПЛР, що скільки коштує, – це вже трохи інша тема.
Ми ж почули, що жінка розповідає – чоловік зробив ПЛР-тест у Нью-Йорку, купив страховку на три місяці і готовий зробити ПЛР тут. Наскільки я розумію, навіть у Львівському аеропорту це можливо. То в чому ж проблема? Чому влада боїться, що люди можуть заразитися на кордоні чи в аеропорту?
Тетяна Романовська: Питання до влади.
Мені здається, що в нашій львівській маршрутці можна скорше заразитися, ніж у Львівському аеропорту. Наскільки потужними є оці заходи безпеки у вашому аеропорту? Я знаю, що заходити проводжаючим не можна, це заборонено. Всіх проводиться скринінг.
Тетяна Романовська: Ми задоволені, що в нас дуже гарний новий аеропорт. Він дуже просторий, дуже гарно працює вентиляція. І ми впевнені в тому, що надаємо всі максимально можливі заходи безпеки. Тобто від нас немає якихось застережень, тому що ми не виконуємо. А вже рішення уряду – то мусимо разом зібратися і до них звертатися, тому що тяжко.
Пане Андрію, як ви вважаєте, чи не будуть в такому разі робитися якісь липові довідки, липові документи – і люди якимось чином таки будуть потрапляти в Україну? Зважаючи навіть на оцю показову ситуацію, яку ми показували.
Андрій Сидор: Ми от чули, що все-таки хасиди якимось чином проникають на територію України – і то цілими літаками. Звичайно, люди будуть шукати і законні, і незаконні можливості. Але я сподіваюся, що вистачить все-таки здорового глузду якщо не відмінити, то переглянути рішення. Я розумію, що деколи, коли робиш помилку, визнати її (особливо публічно) великого бажання немає – але страждає економіка, вмирає ціла галузь. Ми ще не заторкнули галузь з організації подій і івентів. Ми частково проговорили про фестивалі, про концерти – це галузь, яка вже більш як пів року лежить на лопатках і яка теж залежить від мобільності, від можливості пересування. І я впевнений, що так само, як у Львівському аеропорту, і організатори фестивалів, і організатори концертів, і львівські театри, які є теж частиною туристичної інфраструктури, забезпечать усі можливі і неможливі засоби дистанціювання і дезінфекції тільки для того, щоби працювати і мати можливість я вже не кажу заробляти, а хоча би існувати.
То чи завжди мета виправдовує засоби, а тим паче – шляхом примусу? І хоч тимчасова заборона в’їзду для іноземців, як ми вже обговорили, стосується не всіх, а головно туристів, відновлювати саме цей дорогоцінний туристичний потенціал і довіру подорожувальників до України може бути не так і просто.
Я дякую за цю розмову Тетяні Романовській – очільниці Львівського аеропорту, та Андрію Сидору – представникові Львівського туристичного альянсу. На нашому ж порталі ZAXID.NET триває голосування вашого розуміння ситуації - обов’язково зайдіть і проголосуйте. А це була програма «Стінка на стінку». Зустрінемося, як завжди, у середу о 21:00. Будьмо здорові.