Зіньків – село XV століття, яке розташоване на Поділлі у Хмельницькій області. Всі чули про зіньківську ковбасу, а крім гастрономії Зіньків має рідкісний збережений зразок подільської дерев’яної церкви і залишки фортечних руїн. Село лежить на туристичному маршруті «Подільський шлях святого Якова».
Camino Podolico («Подільський шлях святого Якова») – це культурно-пізнавальний та екологічний маршрут на зразок шляхів святого Якова, які проходять через усю Європу та ведуть до міста Сантьяго де Компостела у Іспанії. Маршрут поєднує 13 точок Вінницької та Хмельницької областей і популяризує громади як туристичні локації. Село Зіньків розташоване на високому березі річки Ушиці, звідси відкриваються красиві краєвиди.
Від замку у Зінькові залишились руїни, хоча він відомий з часів середньовіччя. У середині XV ст. замок збудували для краківського підстолія Петра Одровонжа. Згодом містечко стало власністю Сенявських. 1524 року турки спалили його, але замок не змогли взяти. Частково зруйнували твердиню козаки під час визвольної війни, після них її здобули турки 1672 року.
«Османи тримали тут залогу більше чверті століття. На початку XVIII ст. Адам Миколай Сенявський знову зміцнив замок за тогочасними вимогами фортифікації, і його укріплення ще довгий час лишались у доброму стані. Тож не дивно, що під час Барської конфедерації тут діяв штаб Юзефа Пуласького. Втім, замок швидко відбили жовніри проросійського Францішка Ксаверія Браницького. Це був останній випадок, коли фортеця відігравала свою оборонну роль. В кінці ХІХ ст. її почали розбирати на каміння, бо старі мури могли обвалитися на костел під ними», – розповідають про замок у проекті Camino Podolico.
Остаточно замок розібрали після Другої світової, зараз від фортеці збереглась частина південної башти та пивниці.
Дерев’яна церква Святого Михайла 1769 року під ґонтом – дуже гарний зразок збереженої автентичної подільської архітектури. Схожа на козацькі церкви українського бароко.
«Такі церкви до кінця XVIII століття стояли майже в кожному нашому селі. Після того, як царська влада випустила наказ будувати храми у псевдоруському, так званому синодальному стилі, подібні церкви припинили будувати, а ті, що існували, почали змінювати», – пояснюють у Camino Podolico.
Костел святої Трійці – один з найдавніших римо-католицьких храмів Поділля, він існує ще з далекого 1450 року, коли його спорудили поруч із мурами замку. Перший костел був дерев’яним, а мурований постав у 1630-х роках. Адам Миколай Сенявський відбудував його 1708 року. Радянська влада дуже його знищила, чергове відновлення почалося у 1990-х.
На сусідньому узгір’ї від замку є стара школа – колишній маєток, який на початку ХІХ ст. в класицистичному стилі звів князь Людвік Вюртемберзький, кузен Адама-Єжи Чарторийського. При сприянні Вюртемберзьких у містечку відкрили джерела з цілющою водою і організували лікувальні купелі, а для контролю за впливом цих мінеральних вод на організм хворих призначили лікаря-німця. Влада відібрала маєток і перетворила його на суд.
У містечку розвивалися ремесла – кушнірство, чинбарство, кравецтво, гончарство. Славилися зіньківські кераміка, пиво та ковбаси. Зіньків відомий не лише своєю архітектурою, а й гастрономією.
«Ви точно могли чути про унікальну зіньківську чорну ковбасу, яка відома далеко за межами України. Її коптять шість годин винятково на дровах з фруктових дерев, а виразний чорний колір забезпечують багаторазовим змащуванням свинячою кров’ю. Рецепту цієї страви – близько 400 років», – розповідають у Camino Podolico.
Також у Зінькові із двох видів борошна печуть запашний домашній хліб, він не черствіє до семи днів. Весь процес від замішування тіста до випікання триває 10 годин. А ще у Зінькові варять пиво, там збереглася будівля броварні початку XIX ст.
Де ці страви можна скуштувати у Зінькові, а також рецепти приготування можна знайти у гастрономічному каталозі Подільського шляху святого Якова «Шлях має тривати».