У друкованих ЗМІ та на сторінках інтернет-видань часто можна надибати підбірки законів з різних частин світу, які крім усмішки спонукають задуматися над здоровим глуздом тих, хто ці законодавчі норми продукував та ухвалював. Однак химерні законодавчі акти та законопроекти ухвалюють не тільки за кордоном, але й на рідних теренах. Прикладом такого цікавого законотворення стала ініціатива народного депутата Антона Геращенка про заборону виробництва в Україні георгіївської стрічки.
Депутат спочатку хотів заборонити носіння цього знаку як одного із символів сепаратистів і це запитань не викликало, однак з «виробництвом», здається, вийшов «перебір». Але такий підхід до справи цілком у дусі українського політичного популізму – замість вирішувати реальні проблеми значно ліпше ударити автопробігом по бездоріжжю та нехлюйству.
Як виявилося, Геращенко не сам один у цьому полі воїн - у минулі роки українські парламентарі неодноразово давали волю своїй фантазії, реєструючи часом смішні, а часом й дивні проекти законів. А найсмішніше те, що деякі з цих проектів таки ставали законами.
Перегини часів війни
Ймовірно, що наміри народного депутата були цілком благими – викорінити георгіївську стрічку та її похідні як явище та вдарити гривнею тих, кому заманеться закон порушити. У цьому проект подібний до низки законів про декомунізацію, частина з яких може призвести до того, що назагал добру ідею доведуть до профанації, про що детальніше писав Олександр Зайцев.
Не так давно ще один народний депутат Василь Петьовка у тому ж войовничому запалі вимагав через відповідний законопроект зареєструвати всіх блогерів, хотів зобов’язати їх перевіряти джерела інформації та оприлюднювати їхні імена та прізвища і тд. На переконання депутата, йшлося лише про те, щоб обмежити шкідливий вплив на українських користувачів з боку «фейкових блогерів» та «кремлеботів». Однак під норми цього законопроекту потрапляли всі блогери підряд, що викликало різку негативну реакцію інтернет-спільноти. Врешті Петьовка відкликав свій законопроект.
На початку цього року відзначився нардеп від опозиції Вадим Рабинович, який запропонував заборонити продаж алкоголю у парламентському буфеті. Як виявив парламентар, чинне законодавство забороняє продаж алкоголю у приміщеннях органів державної влади та місцевого самоврядування, але парламент виявився єдиними острівцем, де ця заборона не діє. Але ця ініціатива не знайшла відгуку серед колег-депутатів.
У не менш бурхливому 2014 році відзначилася група нардепів від різних фракцій, котра запропонувала заборонити називати дітей на честь вигаданих персонажів, флори, фауни, титулів та географічних назв. Тоді ЗМІ писали, що одним з ініціаторів законопроекту став депутат-регіонал Ельбрус Тедеєв, чиє ім’я пов’язане саме з географічною назвою. Однак на сайті Верховної Ради у якості ініціаторів вказано лише прізвища Артура Палатного та Володимира Мисика.
Щоправда, за кілька днів регіонали вийшли на пік законотворчості, ухваливши низку нововведень, знаних під загальною назвою «закони 16 січня». Серед усіх драконівських норм були й відверто химерні та спрямовані на зниження протестного градусу в суспільстві, як наприклад, ідея заборони рухатися без дозволу колонам , у яких було понад 5 автомобілів.
А вже після Майдану декотрі вчорашні вершителі доль все ще не могли зупинитися у законодавчій сверблячці. Одіозний регіонал Олександр Єфремов у липні минулого року заявив, що його політична сила готує свій варіант закону про люстрацію, у якому була пропозиція заборонити балотуватися на парламентських виборах всім депутатам тодішнього та попередніх скликань.
«Кожен народний депутат винен в тому, що відбувалося і відбувається у нашій країні. Тому логічно було б починати з себе. Тому всі ті, хто обирався з 1990 року до 2014 року, не повинні мати права балотуватися в наступному скликанні», – наголошував тоді Єфремов.
Однак чи був цей проект розроблений, залишається невідомим. Повідомлення про таку ініціативу є на партійному сайті, але на сервері Верховної Ради проекту закону про люстрацію від ПР немає.
Про сало, полігамію та свято Пакращі
Чемпіоном з почуття гумору серед парламентарів скоріш за все варто оголосити Сергія Терьохіна. З початку нульових років він з подиву гідною регулярністю вносив 1 квітня законопроекти, які без усмішки читати не можна. До прикладу, 2003 року депутат вніс проект закону про сало як національне надбання. Він пропонував писати це слово з великої букви, оголосити сало стратегічним продуктом та заборонити його вивіз за кордон.
Ще одним «продуктовим» проектом від депутата став закон «Про заборону використання яєць у передвиборній кампанії не за призначенням» -- розроблений за мотивами яєчного «замаху» на тодішнього кандидата у президенти Віктора Януковича.
За кілька років депутат вніс проект закону про полігамію,а потім – ще й про вільні ерогенні зони. Як пояснював тоді Терьохін, він вніс цей проект закону як пародію на законопроект Миколи Азарова про спеціальні економічні зони.
Одіозний очільник регіоналів ще раз став об’єктом сатири нардепа, який 2013 року запропонував ввести у перелік державних свят день Пакращі та оголосити його вихідним. «Цього дня ми будемо визначати найгірших чиновників України, найгірших нардепів, найгірших місцевих чиновників та членів уряду. Будемо копати їх ногами та знущатися з них. Це стане святом знущання над гіршими з людей, яких ми знаємо».
Цікаво, що парламент серйозно сприйняв цю ініціативу – депутати вивчали його два місяці, а потім віддали автору на доопрацювання.
Ще одним парламентським гумористом виявився екс-нардеп Тарас Чорновіл. Як він зізнався в одному інтерв’ю, що чи не найбільшого резонансу набув його законопроект про кримінальне переслідування держчиновників, які вступали до певних таємних організацій.
«Кілька років тому мене так дістали масони, що я запропонував саджати на 15 років за закриті суспільства, де присяга приноситься за значенням вище державної. Документ викликав паніку хорошу», – розповів Тарас Чорновіл.
У часи руху «Україна без Кучми» Тарас Чорновіл посварився з регіоналом Сергієм Ківаловим, відтак вирішив «пожартувати» і з нього -- вніс правку до одного із законів про те, щоби всі кошти, призначені на Вищу раду юстиції перевели на судову адміністрацію. Ця правка пройшла два читання у парламенті та щойно під час останнього читання хтось із пильних депутат побачив підступ.
Політичних сутенерів – за ґрати
Ще одним яскравим зразком політичної сатири став законопроект від Людмили Денисової та Андрія Сенченка про політичну проституцію. Автори зареєстрували його у розпал парламентського «тушкування» 2013 року, коли коаліція регіоналів та комуністів усіма правдами і неправдами намагалася перетягнути на свій бік депутатів від тодішньої опозиції.
Автор законопроекту пропонували ввести до Кримінального кодексу відповідальність за політичне сутенерство та втягнення у політичну проституцію. Під цим поняттям автори мали на увазі зміну політичних поглядів чи відступ від передвиборчої програми під тиском влади, за гроші чи інші «печеньки». Таки політик мав би нести політичну відповідальність перед своїми виборцями, а от «сутенерів» вони пропонували ув’язнювати на десять літ.
Щоправда, знайти цей законопроект на сайті парламенту не вдалося, попри повідомлення про те, що він був зареєстрований у середині червня 2013 року.
Попри відвертий сарказм та прив’язку до політичного моменту, деякі пункти цього законопроекту таки вартувало би затвердити на законодавчому рівні.
Захистити кажанів та заборонити «москалів»
Улітку 2009 року питанням №1 в українській політиці на певний час стали кажани. Тодішній президент України Віктор Ющенко вніс до парламенту законопроект з поправками до чинних законів про захист кажанів, чим викликав обурення депутатів від Партії регіонів, які дорікали голові держави, що замість боротися з фінансовою кризою Віктор Андрійович займається кажанами. Насправді йшлося про ратифікацію міжнародних зобов’язань України згідно з Боннською конвенцією та реальне збереження популяції кажанів в Україні. Фахівці тоді твердили, що цей надзвичайно корисні тварини, які передовсім знищують сільськогосподарських шкідників.
Ще один сумнозвісний регіонал Вадим Колесніченко наприкінці 2010 року запропонував Раді проект закону, згідно з яким під заборону мали б потрапити такі слова як «жид», «хохол» та «москаль». Ця ініціатива з’явилася після виступу свободівця Ігоря Мірошниченка про актрису Мілу Куніс, яку він називав жидівкою.
Місія нездійсненна
Упродовж новітньої парламентської історії накопичилася й низка законопроектів, на перший погляд правильних, однак вкрай важких до реалізації з точки зору контролю за виконанням.
До прикладу вельми складною для втілення виявилася законодавча ініціатива Кабміну від 2009 року про те, що фізичні особи, котрі беруть участь в опитуваннях можуть вимагати грошової компенсації за втрату свого часу.
Також не до виконання виявився законопроект про заборону перебування у нічних клубах дітям до 16 років без батьків – малолітні як були, так і залишилися вагомою частиною відвідувачів у цих закладах.
Не менш проблемним був би у плані виконання проект закону про доступність туалетів у держустановах. Автори розщедрилися і хотіли дозволити громадянам доступ до вбиралень всюди, незважаючи на те, що частина державних установ за замовчуванням є режимними об’єктами і відкривати їхні двері для всіх необачно.
Їхні колеги із того ж скликання Верховної Ради пропонували заборонити вживання алкогольних напоїв у житлових будинках та на прибудинкових територіях з десятої вечора до дев’ятої ранку. Ще один законопроект щодо здорового способу життя стосувався заборони курити в автомобілі та удома. Якби правоохоронні органи взялися виконувати такі закони, то на все інше у них просто не залишилося б часу.
Депутат Василь Пазиняк вносив законопроект, згідно з яким рекламу засобів контрацепції мали б обмежити місцями їх продажу, а група депутатів з різних фракцій вимагала заборонити еротичні зображення на об’єктах зовнішньої реклами.
Своєрідний підсумок хочеться підбити словами ледь не штатного гумориста серед депутатів чинного скликання Віталія Чепиноги. Під враженням від феєричного засідання Ради 16 січня цього року народний депутат написав наступне на своїй сторінці у Facebook: «Пропозиція регламентному комітету ВР…В мене така пропозиція. От є в парламенті час для оголошення депутатських запитів, є час для виступів від фракцій і тд. Так чому б не пожертувавти півгодиною часу і не ввести “час для популізму”…
Наприклад з 10.30 до 11.00 депутати мають право:
Демонстрірувать криваві “стігмати”, рвати сорочку на груді, бить условних протівніков в нагле ліцо, читати раннього Овідія, матюкаться, падать в голодний обморок, перевертать трибуну, одягатися в костюм київської швейної фабрики, їсти “Мівіну” на камеру, проклинать врагів нації, танцювать краков’яка і публічно беспокоїться о благє народа…
А потом – всьо! Работать! Регламент!».