Недавній досвід купівлі квитка за кордон спонукав мене до порушення зовсім іншої теми. Скажу таке – я давній мандрівник різними країнами й різними видами транспорту. Тим, хто намагатиметься звинуватити мене у снобізмі відповідаю – поїздки за кордон і проживання там роками стали масовим явищем, жодного ексклюзиву.
До теми. Пригадую, які митарства треба було пройти в Києві у 1989 р. біля єдиної міжнародної каси. Потім був час масового «трансферу» з Польщею. Не їздив, бо не люблю аж таких незручностей. Давно помітив - в залізничних та й у всіх інших касах працюють біороботи, але запрограмовані неповною версією. Не дай вам Боже було звернутися з якимось скомплікованим маршрутом - як горохом об стіну. Хоча проблема елементарна, просто варто було зробити на дві логічні дії більше. Проте, ми не єдині в цьому світі. Кілька разів марно хотів у Німеччині купити квиток до Перемишля. Таке враження, що панянки, яким належало «прокласти маршрут» в комп'ютері, або хотіли продемонструвати культурну вищість свого краю над «диким» Сходом (разів 10 намагалися прочитати назву «Пшемисль»), або вони просто не надаються до подібної роботи. Другого разу сам видрукував вибраний в Інтернеті маршрут - спрацювало.
Ми, що постійно живемо в Україні (Львові), навіть не помічаємо змін, які відбуваються навколо нас. Ми сприймаємо вже як звиклу ситуацію: переповнені продуктами супермаркети, рівненькі хідники в центрі міста, чисті, закриті на кодовий замок брами й освітлені вулиці. Так, ми можемо бути незадоволені черепаховими темпами цих змін і їхньою мозаїчністю, але вони очевидні. До змін можна зарахувати і відкриття різних кафе і ресторанчиків, які як і на Заході переповнені в п'ятницю у вечері і в суботу. А от недільний вечір відводиться для підготовки до робочого тижня. Ніколи не думав, що наше суспільство так швидко перейде від «культури горілки» до культури споживання пива і вина. З першим, правда, є велика проблема - його повсюдна присутність. Навіть знаю звідки з'явилася мода пити пиво на ходу. Не подумайте, що цей стиль походить з Америки (де всі ходять з колою в руці), або з Європи, де та ж картинка, але з мінеральною водою. Три роки тому я просто занімів, коли помітив, що на Невському проспекті на мене звідусіль рухається натовп (і «стар і млад») з пляшками пива в руці. Але це вже відхід від теми. Отже, змінюємося. Щось вхопили зі Сходу, щось від Заходу. В цілому не погано.
Але хотів би повернутися до своїх баранців. З доброю знайомою вирішили купити квитки в одному купе. Вона зателефонувала в міжнародну касу, поцікавилася чи є квитки. Тоді ще раз зателефонувала і спиталася про їхню вартість. Сталося чудо - кожного разу ТАМ брали телефон і мило відповідали. Пішли на подальший експеримент - подзвонили і запропонували виписати два квитки, щоб не витрачати часу на оформлення поки будемо добиратися на вокзал. Приїхали на таксі, попросили почекати, зайшли, купили за три хвилини квитки, сіли в таксі і повернулися до центру. Цього разу я не побачив жодного кіборга в касі, не відповідав на дурні питання, не нервувався. Змінюємося...