Недавня новина про виключення з львівської обласної організації НСХУ п’ятьох відомих митців знову привернула увагу до проблем, які роками накопичувалися у спілці художників.
Нагадаємо, голова НСХУ Володимир Чепелик оприлюднив лист, в якому йшлося про виключення зі складу спілки кількох відомих львівських художників через «порушення морально-правових норм».
Усі згадані у листі художники вважають, що їх було виключено усупереч статуту та лише через те, що вони вирішили поцікавитись долею спілчанської нерухомості. Керівництво НСХУ натомість називає виключених митців «заколотниками» та погрожує виключити усіх, хто візьме участь в організованих «опальними» митцями заходах.
ZAXID.NET вирішив спробувати докладніше розібратися у цій справі, принаймні у її майновому аспекті. Тим більше, що об’єкти, які належать спілці, не вперше опиняються в епіцентрі різноманітних конфліктів.
Кого виключили зі спілки?
Насамперед, уточнимо, ким є ті «заколотники», яких виключено.
Василь Ярич – скульптор, народний художник України, автор пам’ятників Михайлові Грушевському, «Просвіті», королеві Данилу у Львові та інших монументальних та станкових робіт. Член НСХУ з 1987 року.
Дмитро Парута – графік та живописець, лауреат обласної премії в галузі культури. Член НСХУ з 1989 року.
Сергій Якунін працює в галузі інсталяції, скульптури, фотографії, відео, ленд-арту, учасник національних та міжнародних виставок та симпозіумів. Член НСХУ з 1990 року.
Вікторія Ковальчук – графік та книжкова ілюстраторка. Серед її найвідоміших робіт - «Буквар для українських школярів», що вийшов 200-тисячним накладом, книжки «Український стрій», «Улюблені вірші», численні видання «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Ги» та інших видавництв.
Василь Заляско – скульптор, автор монументальних та станкових скульптур – наприклад, популярної вуличної скульптури курортника у Східниці.
Варто зауважити, що згідно зі статутом НСХУ, то процедура виключення членів Спілки не передбачає ініціативи центральних органів НСХУ.
«Ініціювати виключення того чи іншого члена спілки мають низові структури, наприклад секція, тоді це рішення затверджує правління і тоді воно скеровується до Києва, де рішення може бути або затверджене, або ні. Неможливо, щоб виключення відбувалось навпаки, щоб таке рішення приймалося у Києві», - пояснив ZAXID.NET попередній голова ЛОО НСХУ Микола Шимчук.
Виключені зі Спілки художники переконані, що причиною такого безпрецедентного рішення стало їхнє зацікавлення долею майна НСХУ. Список цього майна зафіксований актом прийому-передачі ще у 2003 році. Микола Шимчук, екс- голова ЛОО НСХУ, наголосив, що перелік майна, яке він передав, а теперішній голова організації Олег Микита прийняв у 2003 році, засвідчено і їхніми підписами, і підписами членів комісії.
Що там з майном?
Про яке майно йдеться? Яка саме нерухомість належала спілці у 2003 році і якою є її доля зараз?
З 2008 року майном ЛО НСХУ управляє спеціальна управляюча компанія «Акрополь». Саме у керівника цієї компанії Ростислава Оленчина ZAXID.NET запитав про майно спілки.
На офіційному сайті компанії зазначено лише три об’єкти нерухомості, що належали спілці та перебувають в управлінні компанії: «Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика» (вул. Мучна, 32), «Львівський художньо виробничий комбінат», (вул. Козланюка, 17) та «Будинок художника» (пл. Міцкевича, 9).
А в розмові з журналістами Ростислав Оленчин наголошує лише на наявності двох договорів управління. Він не згадував про руїни на Міцкевича, 9. Але про все - по черзі.
Ростислав Оленчин також наголосив, що майно належить спілці, а компанія «Акрополь» лише управляє ним. «Управління передбачає делегування певних функцій, не більше. Згідно із державним реєстром, дане майно належить Національній спілці художників», - стверджує він.
Ми звірила слова управителя з офіційною інформацією держреєстру речових прав на нерухоме майно. Виявилось, що ця інформація далеко не завжди збігається.
Майновий комплекс Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики
(Львів, вул. Мучна, 32)
Кераміко-скульптурна фабрика на вул. Мучній (фото Wikimapia, 2011 рік)
Ростислав Оленчин: «Ми (управляюча компанія «Акрополь») зайнялись цим об’єктом на прохання керівника спілки у 2007 році. Тоді кераміко-скульптурна фабрика фактично банкрутувала, всі виробничі процеси були завершені, а робітники, яким не виплачували зарплату, забирали усе, що погано лежало. Далі фабрика пережила три-чотири рейдерські атаки. Нам вдалося їх відбити. Зараз власником майнового комплексу є Спілка художників. Є проект ревіталізації, наприклад, ми плануємо виробничі процеси, які не можуть там відбуватись, перевести в інше місце».
Держреєстр нерухомого майна: Власником майна на Мучній, 32 є ТОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», директором якого є голова ЛОО НСХУ Олег Микита. Цікаво, що у 2016 році фабрику з безпосереднього володіння НСХУ передали підприємству об’єднання громадян «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури». Це структура, яку використовують профспілкові організації для комерційної діяльності. Керівником також був Олег Микита, а засновником - НСХУ. 21 березня 2017 року об’єднання громадян припинило існування, а майно перейшло у володіння однойменного ТОВ. Згідно з договором довірчого управління компанія «Акрополь» управляє цією нерухомістю з 2011 року.
Майстерні у Стрийському парку
(Майновий комплекс Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики, вул. Самчука, 26)
«У Стрийському парку майстерні сьогодні є в дуже катастрофічному стані, ми майстерні художників хочемо перенести на фабрику, а приміщення впорядковуємо з інвестором в такому ключі: перший поверх – 500 м кв. – буде виставкова площа, а інвестор на другому поверсі може мати і айтішні, і для прес-клубів приміщення», - розповів Олег Микита під час прес-конференції 27 квітня.
«Жодного художника, до якого би скеровувалась вимога в вербальній або письмовій формі звільнити майстерні тому, що так хтось хоче, не було», – стверджує Ростислав Оленчин, підтвердивши, втім, що у 2014 році спілкою було ухвалене рішення перенесення майстерень на кераміко-скульптурну фабрику.
Майстерні у Стрийському парку. Фото - 2017 рік
Художньо-виробничий комбінат
(Львів, вул. Козланюка, 17)
Ростислав Оленчин: «Комбінат припинив свою діяльність кілька років тому. Зараз ми робимо роботу по перезапуску виробничих процесів, тільки по новим бізнес-моделям. Наша робота спрямована на те, щоб зробити нову інфраструктуру. Ми прийшли до висновку, що будівля як актив для майнового комплексу спілки є зайвою. Тому було запропоновано цей актив продати і кошти, виручені від продажу, скерувати на реконструкцію самої фабрики. Чи було приміщення продано, я не знаю. Я лише готував документи, а рішення приймала спілка. Цей об’єкт було продано».
Будівля художньо-виробничого комбінату
Державний реєстр нерухомого майна: У 2011 році спілка передала його в управління компанії Ростислава Оленчина «Акрополь». Договір довірчого управління майном підписано до квітня 2018 року. 6 червня 2016 року управитель передав майно в приватну власність ТОВ «К17».
Цікаво, що «К17» було створено також в цей день – 6 червня 2016 року. Засновником компанії вказано ТОВ «Укртепло-Львів», а бенефіціарним власником є 26-річний львів’янин Роман Керницький. Проте більш відомим є його батько – колишній депутат Львівської обласної ради Тарас Керницький, який сьогодні є керівником та власником ТОВ «Укренерго». Та ще низки підприємств, серед яким частка в ТОВ «Галицька здоба» спільно з Романом Палідовичем, чинним депутатом ЛОР. У 2009 році Керницький-старший був керівником львівської філії ДП «Нафтогазмережі» – дочірнього підприємства НАК «Нафтогаз України» (газорозподільче підприємство).
Багетна фабрика
(Львів, вул. Бойківська, 5)
Цього приміщення уже не існує. Сьогодні за тією адресою є чотири новобудови, які входять до житлового комплексу «Золотий горіх».
«Директор фабрики вкрав ці документи і передав забудовнику. Ми допомогли спілці відновити ці документи. Після чого спілка художників отримала компенсацію від забудовника», - розповів Ростислав Оленчин.
Будівництво житлового комплексу на вул. Бойківській, 2011 рік
Приміщення магазину-салону «Художник»
(Львів, вул. Вороного, 2)
Сьогодні тут – відділення «УкрСиббанку», який орендує приміщення у ПП «Лізінг Девелопмент». Певний час новий «Художник» було відкрито на початку проспекту Шевченка. Зараз його там немає. Чому?
«Він був неуспішним і трудовий колектив звернувся, щоби ми перейшли в інше місце. Ми зробили обмін і зараз на розі Театральної та Лесі Українки є магазин-салон “Художник”. Ми співпрацюємо з фірмою, яка сьогодні там продає каву і паралельно виставляє художників», - розповів Олег Микита.
Так виглядає «художній салон». Фото: Рostpaper, 2014 рік
Заклад, про який йдеться, називається «Jam-Арт-кафе», що розташований на вул. Театральній, 24. Власником приміщення є НСХУ.
Зруйнований Будинок художника
(Львів, площа Міцкевича, 9)
Ростислав Оленчин: «У 2005 році спілка звернулася до міської ради із питанням приватизації земельної ділянки під будинком, що їм належав та дізналася, що вона продана структурі, близькій до Антонова, до Галнафтогазу. В силу своєї наївності я думав, що це непорозуміння і це вдасться вирішити кількома позовами. Але ця історія триває і досі. Оскільки там колись був будинок художника і ця будівля є пам’яткою архітектури, то це історичний ареал, то цей будинок так і має відновитися».
Державний реєстр нерухомого майна: фундамент на площі Міцкевича, 9 є у приватній власності Ростислава Оленчина, а земельна ділянка належить ТзОВ «Центр розвитку нерухомості», де кінцевим бенефіціарним власником є Віталій Антонов.
Так виглядала площа Міцкевича, коли будинок №9 ще існував (фото Центру міської історії, 1984 рік)
Також художники, який виключено зі спілки, говорять про те, що майстерні та виробництві потужності мають бути перенесені у приміщення на вул. Збиральній, 14. За даними держреєстру, власником цього приміщення є ТзОВ «Фабрика пластичного мистецтва», створена 19 грудня 2016 року. Його засновником значиться фірма «Акрополь», а директором - Ростислав Оленчин. Саме «Акрополь» і передав “Фабриці...” приміщення 26 грудня 2016 року.
І що далі?
На 19 травня 2017 року призначена звітно-виборча конференція ЛОО НСХУ, під час якої мають відбутися обговорення статуту спілки. Також має йтися про обрання нового голови львівської організації НСХУ, адже у випадку Олега Микити йдеться про надто тривалий термін перебування на посаді, що заборонено статутом. Очевидно, постане і питання майна.
«Майно спілки належить кожному художнику, адже це - колективна організація, яка накопичувала це майно десятками років. Згідно зі статутом, кожен член спілки має права отримати інформацію щодо майна, але в цьому художникам відмовили. Складається враження, що спілка припинила виконувати свою основну функцію – захищати художника. Замість цього митців покарали в жорстокий спосіб», - говорить екс-голова ЛОО НСХУ Микола Шимчук.
Зрозуміло, що ця історія триватиме. Так що далі буде.
***
На головному фото – фрагмент декору майстерень у Стрийському парку, 2017 рік.