Над Майданом – ейфорія в перемішку з глибоким сумом. Одні тішаться і радіють перемогою над режимом, кадрові політики з масними посмішками і сталевим блиском в очах вже калькують свої майбутні політичні та економічні дивіденди. Батьки загиблих хоронять своїх молоденьких дітей...
За старою легендою, той, хто вб'є дракона, сам ним і стає. І от уже проглядаються у фальцетних вигуках радості "Юля!" риси старого Дракона. От уже знову у "фальцетного" героя з'явилися пафос і погорда. З нього просто бризкає гнів на тих, хто посмів зупинити кортеж із дорогих лімузинів, який перевозив його дорогоцінне тільце та тільце його ситуативної патронеси. От і покрилася вже драконячою лускою шкіряна куртка новоспеченого спікера, який вважає, що Майдан виконав свою чорнову роботу і може спокійно розійтися, щоб не плутатися під ногами досвідчених політиків епохи Януковича. От вони вже знову почали ділити портфелі, не забуваючи ані на мить, хто був лояльним, а хто критичним до їхньої недолугої політичної діяльності протягом останніх місяців. Вони знову почали призначати на магістральні напрямки своїх перевірених людей. Вони тісно зімкнули свої ряди, щоб не допустити чужих у свою систему.
Штатні політики, яких винесла на поверхню злочинна система Кучми з Януковичем і які є її плоттю та кров'ю, знову розпочали свою цинічну театральну гру, спрямовану спочатку на самозбереження, а потім і на повну її регенерацію. Політики зі старої обойми нічого не зрозуміли з того, що сталося з народом України за цей короткий, але дуже важливий час. Вони справді переконані, що ніхто, крім них, не зможе повести країну далі. Думають, що сотні тисяч протестувальників виходили на вулиці і майдани заради того, щоб політики зручніше вмостилися в урядових кабінетах і продовжували експлуатувати стару перевірену систему, яку залишив їм у спадок Янукович. Вони цинічно піаряться на крові полеглих, ні на мить не забуваючи про свої шкурні інтереси.
Зрозуміло, що на короткий перехідний період без цих "кадрових" політиків не обійтися. Державний механізм не має права дати збій ані на мить. Але всі їхні дії мають бути від сьогодні і назавжди прозорими і контрольованими. Від сьогодні не має бути жодних кулуарних домовленостей, жодних закритих від народу небожителів. Молоді політики типу Віталія Кличка, які через брак досвіду допустилися дрібних помилок, просто не мають права відійти вбік. Бо у них ще є сором, ще є совість. Вони мають навчитися протистояти своїм недавнім союзникам, бо ті сорому не мають. Вони будуть лізти і пролазити у всі можливі й неможливі шпарини. Вони будуть клястися і каятися, бо це для них нічого не означає. Головне для них – залишитися в системі і зберегти саму систему. Без неї вони нічого не варті.
А зараз перед усіма нами постали два надзвичайно важливі завдання: знищити дощенту стару злочинну систему влади в Україні і побороти корупцію в суспільстві. Більш важливих завдань наразі нема. Якщо не знищимо стару і не створимо нову прозору систему влади, то Дракон навіки залишиться з нами. Він тільки мінятиме свої драконячі голови і зводитиме нанівець усі наші благі починання. А якщо не знищити корупцію в суспільстві, то ці багаторядні зуби Дракона кожного разу проростатимуть його багатотисячним воїнством, яке нам просто не залишить шансів на гідне і достойне майбутнє.
Не брехати і не опускати сором'язливо очей, якщо бачимо відверту і цинічну брехню від політиків! Це має стати нашим життєвим кредо назавжди. Якщо чесно, то в цьому наша сила і зброя проти злочинної системи. Люди системи будуть усіляко мімікрувати, каятися і просити вибачення. Я ніколи не повірю у каяття Єфремова, якщо воно не відбудеться перед конкретною сім'єю, яка втратила сина або батька. Але й цього буде замало. Попросивши вибачення, він не має права повернутися назад у Верховну Раду, а має стати тихим схимником, який до смерті замолюватиме свої гріхи. І це стосується всіх активних політиків часів Кучми і Януковича. Каяття – це не чергове політичне перемальовування. Це не чергова купівля індульгенції, після чого ця людина знову залишається у владі або політиці. Нарешті треба покласти край тим постійним перебіганням із табору в табір, цій постійній брехні й лицемірству.
Ми маємо боятися вовків в овечих шкурах. Не мають більше права такі особи, як Ірина Фаріон, промовляти до громадян України після того, як вся їхня діяльність зводилася до розколу країни. Її остання ініціатива зі скасування мовних законів у час, коли Україні якнайбільше потрібна солідарна дія, є звичайним злочином проти майбутнього нашої держави. Зараз не час для реалізації своїх задавнених психологічних комплексів і не час для дріб'язкової помсти.
Каятися й готуватися "на вихід" мають також досвідчені політики, віртуозні майстри компромісів із дияволом, які за 15-20 років настільки остогидли своєю брехнею, що однією свою присутністю можуть вбити будь-яке здорове починання. Треба зупинити постійний цинічний калейдоскоп одних і тих самих осіб у владі й опозиції, бо саме вони і є тією системою.
Я ніколи не повірю у каяття "беркутівців". Ці формування від самого початку створювали для того, щоб силою упокорювати громадян, робити їх рабами режиму. Вони мають бути розформовані і щодо кожного офіцера й бійця має бути проведене слідство. "Беркут" треба прирівняти до нацистських формувань СС періоду Другої світової війни. Відмовки про те, що вони виконували наказ, що вони не стріляли, не приймаються.
Потрібна повна люстрація міліції, прокуратури, суддів, СБУ та всієї правоохоронної системи. Досвідчені юристи мають докорінно змінити законодавство про правоохоронну систему, повністю змінити їхні функції. Нам не потрібна така багатотисячна армія дармоїдів із СБУ, якщо вона прямо виросла із радянського КДБ, а за час незалежності ще й криміналізувалася. Який коефіцієнт корисної дії цієї служби, якщо вона "не помітила", що влада перейшла до рук кримінальних злочинців. Що вони робили? Збирали компромат на неугодних і постачали його владі, щоб вона їх ліквідовувала морально і фізично? Кришували кримінальні контрабандні та конвертаційні схеми, неймовірно збагачуючись на тому? Чи вони хоч раз дали гідну відсіч зовнішнім загрозам нашій державі? Ні. Вони шукали диверсантів-терористів серед грибників, залазили в ліжко до відомих публіцистів, складали списки всіх науковців, які контактували зі своїми західними колегами і проводили "співбесди" із ректорами бунтівних університетів. На що тоді пішли і йдуть народні гроші?
Міліція і ДАІ давно перейшли на систему кормління із посад. Вони не покликані були контролювати правопорядок у державі та забезпечувати безпеку на дорогах. Вони годувалися з того, що розвалювали за гроші кримінальні справи, готували кримінальні справи на замовлення конкурентів і взагалі займалися вуличним розбоєм. Головним у цій системі було контролювати всі "хлібні" напрямки: супровід контрабандних транспортів до місця призначення, координування наркотрафіку та діяльності наркодилерів, кришування нелегальних ігрових салонів та борделів.
Дійшло до того, що звичайні громадяни почали десятою дорогою обходити людей у погонах. Почали вибухати стихійні повстання по всій країні. І ні для кого не було таємницею, що ця налагоджена система працює знизу догори. На місцях були встановлені помісячні грошові квоти, які треба було обов'язково передати далі наверх. А вже з обласних центрів ці кримінальні гроші валізами доставляли у міністерські та управлінські офіси. Подейкують, що ця практика не припинялася навіть у "помаранчеві" часи. Посади в міліції і ДАІ купували і продавали, а тому треба буде особливо уважно придивитися до тих, хто пропихатиметься у люстратори.
Прокуратура, набувши особливих повноважень у часи Януковича, взагалі перетворилася на бойовий "авангард" злочинної системи. Прокурори стали головними ланцюговими псами, але не на сторожі законності в державі, а церберами злочинної кліки при владі. Тут також діяв принцип валіз із грошима, при чому, напевно, ще більш відлагоджений, як у міліції. Бо ж прокуратура, як відомо, здійснює нагляд над усією правоохоронною системою. Віднедавна мене весь час дивував дуже молодий вік українських прокурорів. А виявилося, що все набагато простіше: не досвід, добрі кваліфікації та послужний список, ні, важливішою виявилася наявність 20 тисяч доларів у кишенях батьків цих молодих "талантів". Отже, вся система прокуратури має пройти повну і всеохопну люстрацію, з подальшою серйозною реформою цієї гілки влади.
Однією з найбільших проблем в Україні стала відсутність незалежних судів. Суддівство у нашій державі було доведено до карикатурного рівня Родіона Кірєєва. Корумпованість українського судочинства була і є наскрізною. При такій системі виявився просто непотрібним інститут адвокатури. Хто більше заплатив судді, того і правда. Адвокати перетворилися на посередників між суддями і злочинцями, бо тільки від перевірених людей можна було без побоювань брати хабар за бажане рішення. Фаховий рівень окремих суддів виявився настільки низький, що вони просили тих самих адвокатів написати за них навіть ухвалу суду. І тому у цій сфері однієї люстрації буде недостатньо. Тут треба міняти сам принцип призначення суддів на виборний, і в жодному випадку не пожиттєво.
Податкова служба перетворилася на службу нелегальних поборів. Її діяльність та українське податкове законодавство загнали в тінь ледве не ще одну таку ж економіку держави. Здавалося б, в чому тут вигода? Вигода в тому, що податківці, як правило, контролюють усі конвертаційні фірми, а це, без перебільшення, мільярди гривень. І не тільки це. Подвійна бухгалтерія майже у всіх без винятку фірмах була ще одним важелем тиску на неугодних з боку влади і правоохоронних органів. У всіх руки не чисті, усі під ковпаком у режиму.
Корумпованими в Україні є митниця, прикордонна служба, військо, медицина, школи вища і середня. Корумпованими є ЖЕКи та держслубовці. Учасниками корупційних дій українці стають вже одразу під час свого народження. Бо, щоб уникнути ризику для породіллі, сім'ї наперед запасаються коштами для хабарів лікарям, медсестрам, санітаркам. Потім вони дають хабарі директорам дитячих садочків, купують подарунки вихователькам своїх дітей, влаштовують випускні у дитсадках. А далі – школа з ненаситними директорами та вчителями, репетитори (ті ж самі вчителі, які нічого не навчили на уроках), а потім виші.
Вища освіта в Україні є вкрай поганою і, на жаль, корумпованою. Існують заклади, куди студенти навіть не приходять на сесію. Їм достатньо передати кому треба свою заліковку і відповідну суму, а через п'ять років отримати диплом, який нічого не означає, за яким немає знань і кваліфікацій. Таких "спеціалістів" підготувала собі Україна вже сотні тисяч. І час невблаганно нас наближає до того моменту, коли нас судитимуть такі юристи, лікуватимуть медики, котрі не знають, де які органи розташовані в організмі людини.
Висновок – не просто невтішний, він трагічний. Якщо ми не опам'ятаємося і заспокоїмося тимчасовою перемогою над режимом Януковича, ця система нас просто вб'є. Єдиний наразі позитив полягає в тому, що в цих буремних часах українці змогли самоорганізуватися і показати собі та світу, що вони чесні й порядні, сміливі і безстрашні, хороші і добрі. І нехай кров полеглих береже нас на всьому цьому довгому шляху трансформації суспільства. Ми не маємо більше права допустити, щоб зуби Дракона знову проросли серед нас.