Шановні громадяни України, 21 листопада 2013 року сягнула апогею безславна політична кар’єра Віктора Януковича та його оточення.
Далі тільки ізоляція режиму, подальша деградація влади і кривава битва на президентських виборах 2015 року.
Те, що він особисто ініціював та організував зрив євроінтеграційного процесу Україна вже ні у кого не має сумнівів.
Хоча він пробував уникнути подальшої відповідальності за ці свої дії, посилаючись на неспроможність Верховної ради прийняти потрібні документи.
А акт остаточного розвалу євроінтеграційного процесу він спробував перекласти на маріонетковий уряд Миколи Азарова.
Ми бачимо, що йому не йдеться про майбутнє 46-мільйонного народу.
Ми розуміємо, що йому байдужа доля наших дітей та внуків.
Ми розуміємо, що йому байдужа доля нас самих.
Ми розуміємо, що йому байдужа доля Держави України.
«Професіонали» від Партії регіонів за три роки свого безславного правління догосподарювалися до того, що країна, без вижебрування грошей вижити не в змозі.
В очікування на ці подачки і робився остаточний вибір.
Результатом стало те, що Україну просто банально продали.
Продали сьогодення.
Продали майбутнє.
Вони це називають «прагматизмом».
Ми вважаємо це «цинізмом».
Сьогоднішні безроздільні правителі України просто рятують свої шкіри.
При цьому вони не гребують всіма можливими порушеннями Закону України, який визначив європейську інтеграцію як єдино можливий інтеграційний процес.
Янукович особисто, ким би він не прикривався, пішов всупереч Закону змінив зовнішньополітичний курс країни.
Висновки будуть зроблені – і політичні, і історичні.
Майбутнього у таких політичних діячів і таких політичних сил і українській історії немає – історія Віктора Януковича це історія деградації.
Якщо Угода про асоціацію таки не буде підписано, що вже очевидно, то фігура Віктора Януковича опиниться в історії поруч з найбільш одіозними та ганебними постатями української історії.
Що ж робити, коли вся влада в країні узурпована однією людиною?
Що робити, коли обмеженість, страхи та захланність однієї людини кидають велику європейську країну, великий європейський народ у прірву цивілізаційної деградації і врешті зникнення з карти світу?
Банально закликати до громадянської та політичної активності, однак іншого виходу немає – тому не будьте байдужі до долі своїх внуків, не будьте байдужі до долі своїх дітей, не будьте байдужі до власної долі – ви ще маєте шанс, не будьте байдужі до долі України.
Самоорганізовуйтесь.
Виходьте на майдани в своїх містах.
Вивішуйте національні українські та європейські прапори.
Думайте про Україну, а не про свою партію.
Не дозволяйте політикам вкотре розколоти Україну.
Заставте свої міські, районні та обласні ради підтримати європейський вибір України.
Не тратьте надії.
Боріться за Україну в Європі!