Українські події вчорашнього вечора, кілька дзвінків та мейлів із запитанням «Що ти на це скажеш?» змушують висловитися прямим текстом.
Пане Янукович!
Не секрет, що зі збільшенням Ваших формальних і реальних повноважень на Вас лягла вся повнота відповідальності за те, що діється в Україні. (Це не знімає відповідальності із суспільства – байдужість і мовчання ні до чого доброго ще ніколи не приводили.)
Пане Янукович, те, що вчора відбулося у Верховній Раді, нічого спільного з демократією не має. Той, хто б’є свого опонента кріслом по голові, – фашист. Так або подібно починалися хунти та інші тоталітарні режими недалекого минулого. Ви це не поясните ніяк – ні світовій демократичній спільноті, ні рідним громадянам. Що Ви скажете? Що в Україні давно назріла необхідність реформ, тому опозицію, яка не вміла сама, а зараз заважає їх здійснювати Вам, слід бити по голові? Це почерк совєтських енкаведистів – я знаю конкретні випадки, коли енкаведе било людей прикладами по голові. Україна досі в особі керівництва виразно не дистанціювалася від цієї спадщини. Мало того, вихованці тієї системи відіграють не останню роль у дисфункціонуванні країни, її владних і суспільних інституцій.
Це вже не ґламурний, як переконували мене перед другим туром виборів, у що я ладний був повірити, – це звичайний фашизм. Наступний крок – створення концтаборів та газових камер для всіх, хто мислить інакше, ніж Ви, і, таким чином, Вам заважає.
Що в Україні немає расизму, про що сурмлять речники Вашої адміністрації, – жодною мірою не заслуга сьогоднішнього режиму, тим більше, що прояви расизму є, зокрема з боку виконавців, які репрезентують владу. Перед журналістом Мустафою Найємом вибачилися? А що було б, якби в тій ситуації опинився «пересічний» громадянин? Очевидно, він би поповнив ту сумну статистику закатованих у міліційних відділках, з якою ми завершуємо ще один бурхливий рік життя нашої молодої держави.
Я закликаю європейську спільноту не використовувати ситуацію для згортання стосунків – шановні євросоюзівці, не окошуйте все на громадянах сусідньої, близької вам держави, якою є Україна. Це помилковий шлях, який останнім десятиріччям лише заводив у глухі кути. Навпаки – всіляко полегшуйте і сприяйте контактам українських громадян й інституцій з Європою, натомість ускладнюйте пересування відповідальним особам та олігархам, які за ними стоять, відстежуйте рух їхніх капіталів – цей аргумент вони найшвидше зрозуміють.