Інформаційним простором України бродять три сценарії звільнення екс-прем'єра Юлії Тимошенко – їх нібито зараз розглядають влада і опозиція. Наскільки є життєвими гіпотетичні схеми розвитку подій довкола ув'язненої лідера "Батьківщини"?
Масла у вогонь підлила канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка нещодавно заявила: "Якщо справи Юлії Тимошенко не вирішать, угода про асоціацію не може бути підписана".
Чи залишиться Леді Ю у Німеччині
Коротко нагадаю три варіанти визволення Тимошенко з неволі, запропоновані в українських ЗМІ. Варіант перший: президент України помилує екс-прем'єрку. Другий: Юлію Володимирівну випустять на лікування до Німеччини, де вона отримає політичний притулок. І сценарій третій: політв'язнів звільнять за рішенням Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Як бачимо, всі три сценарії припускають наявність доброї волі президента Віктора Януковича, і це робить їх дуже вразливими: поки що такої волі не спостерігається. А найбільші сумніви викликає сценарій з політпритулком. На Тимошенко це зовсім не схоже. Навряд чи лідер "Батьківщини" колись піде на те, щоб стати "неповертанкою": такий розвиток подій поставить жирний хрест на її політичній кар'єрі. Дуже вольова й амбітна жінка навряд чи погодиться себе "живцем поховати".
Що стосується рішення ЄСПЛ. Навіть не вдаючись у юридичні тонкощі, можна з великою часткою ймовірності допустити: Євросуд ухвалить рішення за однією справою, а тримати Тимошенко за ґратами зможуть зовсім за іншою. В умовах вибіркового правосуддя, характерного для нинішньої України, можливо все, що завгодно. Авторитарні режими діють цинічно і непередбачувано.
Істинне бажання влади з цього приводу простежується за небувалою винахідливістю послужливої Феміди. Спочатку екс-прем'єрці інкримінували розтрату коштів, отриманих за Кіотським протоколом. Не пройшло: адже Тимошенко не крала тих грошей, а скерувала їх на виплату пенсій. До того ж, їх було відшкодовано у відповідному "рядку" бюджету. За таке ставлення до ветеранів праці потрібно давати орден. Тому регіонали тихо спустили цю історію на гальмах. Новий "компромат" на неугодного політика спробували зліпити з закупівлі машин швидкої допомоги. Вийшло вкрай непереконливо. Ось тоді й згадали про газовий договір 2009 року. На підставі радянської ще статті КК засудили екс-голову Кабміну, в корені перекрутивши саме поняття правосуддя. Коли зрозуміли, що "перевищення повноважень" при укладанні договору – це "совковий" атавізм, який ніколи і за жодних обставин не прийме Європа, почали бурхливу піар-діяльність з нав'язування думки про причетність Тимошенко до вбивства депутата Щербаня...
Загалом ішли від одного факту до іншого, промацуючи думку громадськості. Витрачали величезні кошти на "розслідування", які закінчилися пшиком. Мовляв, десь таки зачепимо... Такі "правоохоронні" ігри можуть тривати нескінченно. Тому опозиції, яка бажає звільнити свого лідера, не варто сильно сподіватися ні на ЄСПЛ, ні на лікування за кордоном. Якщо найближчим часом статті, за якою Тимошенко нині перебуває в ув'язненні, не декриміналізують, найреальнішим шляхом її звільнення залишається помилування. Чи можливий такий результат? Хто може спонукати до нього Віктора Януковича?
Лутковська не може чи не хоче?
Відразу ж після недавнього помилування екс-глави МВС Юрія Луценка в Україні пішли розмови про те, що таке ж милосердя Віктор Федорович Янукович міг би поширити на Юлію Тимошенко. І відразу ж люди, що мають певний стосунок до юриспруденції, заговорили про те, що помилування екс-прем'єра "в принципі неможливе".
Атмосферу, як відомо, задала Валерія Лутковська. Будучи креатурою Партії регіонів, омбудсмен заявила, що не буде звертатися до глави держави з клопотанням про помилування Тимошенко. Мовляв, не може діяти за тією схемою, яка привела до звільнення Луценка.
"У справі Луценка ми дочекалися моменту, коли всі національні засоби захисту були вичерпані, і тільки після того уповноважений з прав людини прийняв рішення звернутися до президента про помилування, ‒ пояснювала Лутковська виданню" Комерсант". ‒ Ситуація з Тимошенко інша: у неї ще дві справи, які розглядають у судах. Відповідно, ще не всі національні засоби захисту вичерпані, і говорити про процедуру помилування – передчасно".
У такому ж руслі висловився інший регіонал, нардеп Святослав Олійник, який у 2007-2012 роках очолював підкомітет ВР з питань кримінально-процесуального законодавства. "У компетенцію президента України, який, відповідно до Конституції, має право на помилування, не входить вирішення питань про вину або невинність людей. І, на відміну від справи Луценка, процес над Тимошенко ще не завершений. За останньою підозрою, яку їй висунуто, ще немає рішення суду винності чи невинності. А акт помилування не може бути застосований до процесів, за якими немає висновків про винність", ‒ цитує політика журнал" Закон і бізнес".
Можна тільки дивуватися, що таке звучить із вуст відомих юристів. Панове явно відпрацьовують свій політичний хліб, не гидуючи елементарним перекручуванням. Адже ніхто і ніколи не просив Януковича помилувати Тимошенко у справах, за якими ще не винесено вироків. І захисники екс-прем'єра, і вітчизняні та іноземні громадські діячі, і офіційні особи Євросоюзу та США говорили тільки про те, що Тимошенко підлягає негайному звільненню у зв'язку з одним – абсолютно неправосудним (!) – вироком, який виніс у "газовій справі" недосвідчений суддею з сумнівною біографією Родіон Кірєєв.
Поборники "юридичної чистоти" воліють замовчувати, що весь цивілізований світ обурюється цим вироком. Він – ганьба для України, дикість, яка стрімко відкинула країну назад, у розряд таких собі "напівправових" держав. Цим вироком регіонали плюнули в душі майже половині українців, які проголосували за Тимошенко на виборах.
Замовчують доброзичливці те, що в українських судах "газова справа" пройшла всі інстанції. Запустити процес помилування тепер не заважає ніщо. "Юридичних варіантів мільйон", ‒ зауважив захисник екс-прем'єра Сергій Власенко.
Тому, коли пані Лутковська запевняє, що вона "не може" просити президента про помилування Тимошенко, ‒ це від лукавого. Не хоче або не отримала відповідного завдання – це буде, судячи з усього, набагато ближче до істини.
Така позиція не може не дискредитувати сам інститут омбудсмена. Хто б тільки Лутковській це пояснив.
Про справу Щербаня
Якщо Тимошенко помилувати щодо "газової справи", то як тоді бути зі справою про вбивство депутата Щербаня? А зі справою щодо корпорації "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ)? Безумовно, їх можуть розглядати суди.
Тут, правда, виникає інше питання: а регіональна влада бажає, щоб ці справи розглянули неупереджено й об'єктивно? Ось у цьому є чималі сумніви.
Почнемо зі справи щодо ЄЕСУ. Вади її очевидні: звинувачення щодо Тимошенко висунуто за епізодами, що сталися в 1997-1998 роках. Але саме тоді Тимошенко, за словами захисника Власенка, не працювала в ЄЕСУ. Якщо там щось і було не так, то спитати потрібно з посадових осіб корпорації. Правда, термін давності вже минув.
Нинішню справу проти Тимошенко щодо ЄЕСУ, судячи з усього, обтрусили від пилюки "для купи". При розгляді в умовах незалежної судової системи вона б відразу розвалилася. А поки в судовій системі України панує вибіркове правосуддя і низькопоклонство перед можновладцями, справа служить... як виправдання ізоляції політконкурентів головного регіонала.
Таку ж роль, схоже, відіграє і справа про вбивство Щербаня. Втім, тут все набагато серйозніше. Справа "розслідувана" з небувалою тенденційністю. Про те, що слідство скеровує суд хибним шляхом, свідчить, наприклад, заява посла США в Україні. Ще у травні 2012 року, повідомляли інформагентства, Джон Теффт дав зрозуміти, що Вашингтон не визнає вироку суду, якщо українська Феміда вирішить, що Тимошенко причетна до вбивства Щербаня. "Ми не бачили якихось свідчень, які б пов'язували пані Тимошенко з убивством Євгена Щербаня", ‒ заявив американський дипломат.
Важливий момент. Пан Теффт нагадав, що Марта Берш, яка була прокурором у справі екс-прем'єра Павла Лазаренка (свого часу засуджений у США), на одному з українських каналів сказала, що вона не знає про жодні свідчення щодо Юлії Тимошенко у цій справі.
США – не Україна, там важко (якщо взагалі можливо) відшукати прокурорів, готових брати під козирок при одному поруху брів високопоставлених держслужбовців. І там є маса ЗМІ та журналістів, котрі уважно відстежують заяви держчиновників. Якби пан Теффт хоч щось спотворив, його б уже давно вивели на чисту воду. Не українці, а самі американці. І з Україною він би вже давно попрощався.
У зв'язку з цим варто нагадати, що важливі свідки у справі Щербаня перебувають саме у США. В Україні ж до нього прив'язали – з боку обвинувачення – громадян та засуджених злочинців, які або залежать від влади, або можуть щось розповісти тільки зі слів третіх осіб, яких вже немає серед живих. Мертві все стерплять?.. Щоб використовувати такі "докази" проти Тимошенко, змінили навіть КПК.
"Цей новий Кримінально-процесуальний кодекс на 99,9% писали під майбутню справу Юлії Тимошенко. Саме для цього до кодексу імплементували статтю 97 щодо свідчень зі слів третіх осіб, якої нема у жодному нормальному КПК жодної країни світу", ‒ пояснював журналістам Власенко.
Пускатися у всі тяжкі гріхи у регіоналів був резон. Вони ж, напевно, розуміють, що переможцем на минулих президентських виборах могла бути Тимошенко. Обійти лідера "Батьківщини" панові Януковичу вдалося лише завдяки ющенковій зраді, адмінресурсу, а також величезним грошовим вливанням в Партію регіонів з олігархічних кіл, які погано пахнуть.
Сьогодні страх перед майбутніми президентськими виборами і відплатою за скоєне підганяє владний клан, змушує його шукати нові виправдання для того, щоб утримувати реального лідера опозиції в ізоляції, не рахуючись із думкою ні власних громадян, ні світової спільноти.
Водночас хтось явно вирішує завдання відвести каральний меч правосуддя від дійсних замовників вбивства Щербаня.
Звільнення Тимошенко – на сумлінні Меркель
Судячи з усього, справжнє розслідування вбивства Щербаня ще попереду. З визволенням Тимошенко воно може піти набагато плідніше. Але опозиції ще належить звільнити свого лідера.
І тут важливо зрозуміти, чому в січні 2009 року Тимошенко пішла на підписання жорсткого газової угоди з Росією. Тендітна жінка, яка займала пост прем'єр-міністра України, зробила те, від чого демонстративно відсторонився з вигляду "сильний" чоловік, глава держави Ющенко, а саме: врятувала Європу від замерзання і її промисловість від зупинки.
Появі цього договору, нагадаємо, передувала "газова війна". Росія розв'язала її в найвідповідальніший час року – у розпал морозів. Звісно, що саме цей період Кремль обрав для призупинення газових поставок через українську "трубу" ‒ далеко не випадково. Це був один із тих підлих прийомів, що вже не раз за останнє десятиліття застосовував авторитарний путінський режим щодо своїх сусідів.
Цей удар "з-за рогу" Україна могла витримати без особливих проблем. В її сховищах на той час було майже 30 мільярдів кубів газу. Таких запасів країні могло вистачити до весни. До самого тепла.
Але без газу страждала Європа... Країни ЄС тієї зими дуже сильно мерзли. І не тільки мерзли. Невизначеність газових поставок в період серйозного похолодання тримала в напрузі європейських промисловців і, як наслідок, мільйони найнятих працівників. Лідери держав нервували і... тиснули на керівництво України.
Серед тих, хто здійснював такий тиск, була канцлер Німеччини Ангела Меркель. Вона телефонувала і в ультимативній формі вимагала. Розуміючи, що Україні це невигідно. Тому що це було вигідно їй... Саме так, як повідомляли ЗМІ, пояснював кулуарний бік багатосторонніх домовленостей перед підписанням газової угоди 2009 року екс-глава українського МЗС Костянтин Грищенко.
Те, що лідери Європи приклали руки до фатального газового контракту, у жовтні 2011 року підтвердила і депутат ПАРЄ від Естонії, співдоповідач по Україні моніторингового комітету Парламентської асамблеї Ради Європи Маіліс Репс. Відповідаючи на запитання журналістів у Страсбурзі, якими будуть дії ПАРЄ в разі винесення обвинувального вироку Юлії Тимошенко, євродепутат висловила думку, що в такому випадку з боку цієї європейської інституції "буде дуже наполегливий запит декриміналізувати статтю Кримінального кодексу".
"У відповідності до міжнародного законодавства, якщо стаття зникає з Кримінального кодексу, людина буде звільнена, навіть якщо вона буде засуджена. Цього домагаються європейські лідери, тому що і Баррозу, і Меркель чудово знають, що під час газової кризи це вони чинили на неї (Тимошенко) тиск, щоб прийняти рішення ", - стверджувала пані Репс.
Тож не все так однозначно. У тій непростій ситуації, що спостерігалась у ході "газово-психічної" атаки путінського режиму на Україну, головним було відновити постачання блакитного палива в країни Європи і зберегти імідж України як надійного транзитера. Тимошенко ці завдання виконала так, як змогла.
На жаль, її практично безальтернативним становищем тоді скористалися несумлінні мешканці Кремля. Це їм українці повинні "дякувати" за те, що упродовж кількох років платять за російський газ більше, ніж деякі країни Європи. Це через жадібного Путіна, а не Тимошенко, українським пенсіонерам не можуть зробити гідну надбавку.
Але з колишнього шпигуна нічого не візьмеш. У таких людей, як одного разу висловилася екс-держсекретар США Гіларі Клінтон, "за визначенням немає душі".
А ось Ангелі Меркель українська опозиція могла б нагадати за її особисту моральну відповідальність за долю політв'язня, який свого часу прийняв на себе підступний удар Москви. Найвпливовіша жінка світу в цьому випадку має добру можливість продемонструвати свої найкращі людські риси.
Звісно, німецький лідер неодноразово висловлювала словесну підтримку екс-прем'єру України. Зовсім недавно, наприклад, 17 квітня, під час спільної прес-конференції з прем'єр-міністром Естонії А.Ансіп у Берліні пані Меркель заявила: "Якщо справу Юлії Тимошенко не буде вирішено, угода про асоціацію не може бути підписана".
Сказано начебто на підтримку найвідомішою ув'язненої України, але... Виходить, що канцлер готова до того, щоб за нав'язане регіоналами вибіркове правосуддя, їх мстивість щодо до діячів опозиції і нехтування правами людини розплачувався народ України? Хіба це мудро й справедливо? Чи не занадто це спрощений підхід до проблеми?
Сьогодні від Заходу потрібні не чергові "виховні" промови на адресу порушників принципів демократії. Слів уже було чимало. Але час слів минув. Українці чекають від керівників провідних держав світу, зокрема найпотужнішої економіки Європи – Німеччини, реальних кроків щодо приведення до тями тих конкретних українських чиновників, що причетні до вибіркового правосуддя і переслідування політичних опонентів влади. Дієвість "адресних" заходів посилиться, якщо ЄС застосує їх одночасно зі США, саме про це могла б більш цілеспрямовано потурбуватися українська Об'єднана опозиція.
Посилити саме зараз роботу на зовнішньополітичному напрямку опозиції необхідно з двох причин. По-перше, стало цілком очевидним, що всередині України можливості щодо звільнення Тимошенко практично вичерпані. По-друге, помилування екс-глави МВС Юрія Луценка дещо послабило гостроту взаємин України та ЄС. Може скластися помилкове враження, що питання про підписання Угоди про асоціацію в листопаді – практично наперед вирішене.
Рішення головного на сьогодні для України – євроінтеграційного – питання можна було б тільки вітати. Проблема в ціні. Якщо хтось вважає, що вдасться просунути це питання без урахування засадничих цінностей Європи, то глибоко помиляється. Як би потім не довелося кусати лікті.