Звіт MH17: «зрада» чи «перемога»

Реакція українців на презентацію розслідувань Нідерландської ради з безпеки

20:27, 15 жовтня 2015

Написати цей текст мене спонукала реакція багатьох українців на презентацію Нідерландською радою з безпеки результатів розслідування обставин катастрофи рейсу MH17 над Донбасом. У соціальних мережах після цього з’явилося чимало критичних, а то й обурених коментарів. Їхні автори були незадоволені тим, що голландці не назвали Росію головним винуватцем трагедії. Що більше, на презентації пролунали навіть певні закиди на адресу України. «Ось такі їхні європейські цінності», – саркастично зауважив один гнівний коментатор.

Чого прагнули експерти?

Спробуємо з'ясувати, наскільки справедливою є критика. Нагадаю, що презентацію результатів розслідування обставин катастрофи на  авіабазі Ґілзе-Раєн  проводив голова Нідерландської ради з безпеки Тійббе Юстра (Tjibbe Joustra). Він зразу вказав, на які чотири питання мала намір відповісти група експертів:

1. Що призвело до розпаду літака на великій висоті?

2. Чому літак летів над зоною військових дій?

3. Чому декому з родичів було повідомлено про загибель їхніх близьких лише через чотири дні після катастрофи?

4. Наскільки в останні хвилини життя пасажири й екіпаж літака усвідомлювали, що відбувається?

Тож доповідь Нідерландської ради з безпеки не порушувала питання про те, хто винен у катастрофі рейсу MH17, і навіть не мала наміру цього робити,  оскільки це питання не входило до сфери її компетенції. Інша справа, що опосередковано доповідь досить недвозначно вказала на злочинця, чим дала чудовий обвинувачувальний матеріал для слідчих органів та майбутнього міжнародного трибуналу.

Цинічно відкину у цьому тексті обговорення третього й четвертого питання. Адже попри їхню емоційну цінність, вони не становлять великої релевантності для порушеного на початку питання.

Отже: що призвело до падіння малайзійського авіалайнера  Boeing 777? Нідерландський звіт дає чітку й детальну відповідь на це запитання. Авіалайнер вразила ракета від ЗРК «Бук», причому названо конкретну модель ракети: 9N314М. Також описано, що вона вибухнула за кілька метрів від лівої частини кабіни літака, розлетівшись на «тисячі маленьких залізних частинок специфічної кубічної або метеликової форми». Саме ці частинки й було виявлено в тілах трьох членів екіпажу.

От, здавалося, опис суто технічних деталей. А насправді ці підтверджені й задокументовані факти дають в руки слідчих органів потужну зброю. По-перше, раз і назавжди відкидаються версії щодо нещасних випадків, технічних проблем самого літака, а також гіпотетичного теракту, скоєного зловмисниками на борту. Знімається також безглузда версія, запущена російськими мас-медіа про український бойовий літак (штурмовик Су-25 чи винищувач Міг-29), який нібито підбив Boeing 777 спершу авіаційною гарматою, а потім добив ракетою.

Тепер чітко зрозуміло: 298 людей – пасажирів і членів екіпажу авіалайнера – загинули від ракети російського виробництва, запущеної зі зенітно-ракетного комплексу «Бук», який стоїть на озброєнні в російської армії.

Особлива думка Росії

Вартий уваги ще один момент. Перед самою презентацією звіту в Нідерландах своє власне дослідження оприлюднив російський оборонний концерн «Алмаз-Антей». Саме там і виробляються ті фатальні «Буки».

Цей серйозний концерн вирішив не розмінюватися на дріб’язки й провести експеримент з використанням справжнього літака. Щоправда, навіть йому нищення авіалайнера Boeing 777 видалося занадто дорогим задоволенням. Вирішили обмежитися схожим за габаритами російським літаком Іл-86.

Після того, як літак було підбито ракетою, генеральний директор «Алмаз-Антею» Ян Новіков авторитетно заявив, що, мовляв, так, винен «Бук». Проте рішуче заперечив, що цей «Бук» – російський. За його словами, малайзійський авіалайнер було збито старішою ракетою: не 9N314М, а 9М38М1, яка нібито не виробляється у Росії вже 16 років. А в України, за твердженням Новікова, 2005 року була 991 ракета такого типу. Окрім того, він вперто наполягав на тому, що фатальний постріл було вчинено з контрольованої українськими військами території.

Щодо першого твердження, то буквально зразу ж українські журналісти відшукали в інтернеті фото, де Владімір Путін стоїть під ЗРК «Бук», оснащеним саме ракетами 9М38М1, яких, за версією гендиректора «Алмаз-Антею», вже давно не мало б бути на озброєнні Росії. Фото це було зроблено не десять років тому, а відносно недавно – другого грудня 2013, коли російський президент відвідав 102 військову базу в Гюмрі (котра теж послуговується доволі лихою славою). Окрім того, нідерландські експерти у звіті чітко вказують, що мова йде саме про ракету 9N314М, частки якої були ретельно досліджені.

 Тепер щодо другої тези Новікова про приналежність території, з якої було здійснено запуск ракети. Здавалося б, що мають експерти концерну, хай навіть оборонного, до з’ясування батальних диспозицій? Але для того, щоб відвести від себе провину, російська сторона не гребує жодними методами. Тож гендиректор «Алмаз-Антею» стверджує, що «Бук» у момент пострілу дислокувався не в Сніжному, як наполягає Київ, а південніше селища Зарощенське, яке, за його словами, 17 липня 2014 року перебувало під контролем української армії.

Насправді ж твердження Новікова двічі хибне. Адже, як демонструють карти диспозицій військ, Зарощенське і південніші від нього території на вказаний момент ще перебували в руках проросійських терористів. А окрім того, експертно-журналістська група Bellingcat ще раніше досить аргументовано довела, що постріл було вчинено саме  з території Сніжного. Це підтверджується і відповідними фотографіями, і супутниковими знімками, і даними свідків.

Але й це ще не все. Інформацію, що ракету «Бука» було запущено з території проросійських сепаратистів, підтвердив і сам голова Нідерландської ради з безпеки Тійббе Юстра. При чому під час презентації на авіабазі Ґілзе-Раєн  результатів розслідування обставин катастрофи MH17 це твердження щодо території запуску не пролунало. Було сказано лишень про  територію площею в 320 гектарів, ідентифіковану експертами як область запуску ракети.

Лише згодом, відповідаючи на запитання журналістів під час телевізійного інтерв’ю, Юстра таки чітко заяви: «Так, це була область, де межі зсувалися, але цю область контролювали проросійські сепаратисти».

Чи буде тепер хтось стверджувати, що результати розслідування  Нідерландської ради з безпеки не мали користі для України, пішли як вода в сухий пісок? Не думаю. Не думають так і представники міжнародної слідчої групи, яка веде вже кримінальне розслідування у справі про збитий малайзійський Boeing 777. Наступного після презентації дня вони заявили про ідентифікацію «кола осіб, які привернули особливу увагу слідства». Коментуючи публікацію звіту Нідерландської ради з безпеки, представники слідчої групи підкреслили, що отримані під час незалежних одне від одного розслідувань відомості «вказують в одному і тому ж напрямку». Не складно здогадатися, в якому.

Закрити повітряний простір

Тепер перейдемо до іншого питання: чому авіалайнер летів над зоною бойових дій? А головне: чи винна Україна в тому, що не закрила повітряний простір над Донбасом для польотів цивільної авіації?

Здавалося б, Тійббе Юстра оприлюднив досить серйозне звинувачення Києву:

«Понад 61 оператор з 32 країн виконував польоти над Донбасом.  У цей час там проходило понад 116 рейсів. Українська влада мала попередити щодо небезпеки. Є багато запитань, чому над територією, де відбуваються військові дії, летів цивільний літак. Українська влада знала про це та не закрила повітряну територію. Провівши розслідування, ми прийшли до висновку, що українська влада мала закрити повітряний простір, адже це становило ризик». 

Проте далі у звіті зазначається, що ні Україна, ні повітряні оператори не змогли належно оцінити ризики. А також те, що цивільним повітряним суднам заборонялися польоти на висоті нижчій за 9,7 км (повітряний ешелон FL320). І, до речі, цю вимогу малайзійський Boeing 777 виконав, піднявшись над Донбасом до 10,1 км.

І тут варто окремо зауважити, що наявність бойових дій на окремих територіях досі не вважалася категоричною підставою для припинення польотів. Якщо б було так, то пасажирські авіалайнери не літали б, наприклад, до Ізраїлю, територія котрого перманентно зазнає ракетних обстрілів з боку бойовиків «Хесболли». Ніхто б не зміг літати через Ірак, Сирію, Афганістан, але літають, просто піднімаючись на безпечну висоту.

Ось як коментує ту частину звіту Нідерландської ради з безпеки, яка стосується можливого закриття повітряного простору над Донбасом, експерт-міжнародник, голова «Майдану закордонних справ» Богдан Яременко на своїй сторінці в FB:

«Так ось, голландський звіт, якщо не робить нашу країну "білою і пухнастою", то абсолютно точно, як на мене, позбавляє будь-яких юридичних перспектив претензії до України. Голландці скрупульозно розібралися, що на момент катастрофи Україна, хоч і втратила близько 13 відсотків запланованого прибутку від обслуговування міжнародних транзитних рейсів, але не відчувала фінансової скрути, бюджет авіаційних служб вже було змінено, а нестача покрита з інших фондів.
Також голландці дуже детально вивчили картину з існуючими обмеженнями на польоти цивільних суден в зонах конфліктів, де не використовуються комплекси ППО середньої та великої дальності (за даними розслідування, на момент теракту українські спецслужби не мали даних про використання інших, ніж переносні комплекси ППО малого радіусу), яка фактично свідчить, що дії української влади (обмеження на польоти на висоті нижче за 9,7 км) повністю відповідають світовій практиці.
P.S. єдине, що не відповідає світовій практиці, – це дії російських терористів, але це все ще потрібно буде доводити у суді».

Тому той, хто вважає, що у нідерландському звіті засуджено Україну, а не, навпаки, виправдано, насправді не вміє уважно слухати. Звичайно, було б краще, якби Київ був більш завбачливий і заборонив польоти над Донбасом. Але добре бути мудрим «заднім розумом». Це постфактум може здаватися, що якби хтось не був злочинно недбалим, то вдалося б легко б уникнути Чорнобильської катастрофи, загибелі тисяч людей 11 вересня 2001 року, аварії «Титаніка» тощо. Насправді ж досвід трагедії змушує нас подивитися на неї іншими очима і, можливо, зробити все, щоб чогось схожого не повторилося в майбутньому.