Буремне життя Верховної Ради України 6-го скликання добігає кінця. Отже, настав час її соборувати і підбивати підсумки діяльності. Напередодні наполовину мажоритарних парламентських виборів мешканців Львівщини могло б особливо зацікавити, що ж корисного нардепи-вихідці із їхнього регіону для них зробили.
Обранців, яких з більшою чи меншою мірою натяжки можна зарахувати до представників Львівської області, у Верховній Раді налічується близько двох десятків. Вони представляють різні політичні сили, іноді й такі непопулярні на Львівщині, як КПУ чи Партія регіонів. Власне їм, представникам чужих для Львівщини ідеологічних таборів, ми й присвячуємо першу частину цього звіт-параду – щоби вже у другій частині розглянути ідейно ближчих представників народу.
Олександр Голуб (Комуністична партія України)
Законопроектів: 50 (з них щодо Львівщини – 2)
Запитів: 33 (з них щодо Львівщини – 13)
Комуніст Олександр Голуб – мабуть, взагалі найменш типовий представник Львівщини у Верховній Раді, якого собі взагалі можна уявити. Окрім його партійної належності (разом з усім, що з нею пов’язано), про це промовисто свідчить, до прикладу, назва одного з поданих ним законопроектів – «Про вшанування Дня пам'яті жертв терористичних банд ОУН-УПА». Очевидно, що нардеп, для якого УПА була «терористичною бандою», навряд чи може бути ідеологічним представником більшості населення регіону.
Втім, це не означає, що Олександр Голуб не пам’ятає про Львівщину у Києві. Про це, з одного боку, свідчить і кількість його депутатських запитів, що стосуються регіону, і те, що, за його ж словами, зі зверненнями до нього за п’ять років з Львівської області звернулася «не одна сотня» людей. З іншого боку, за визнанням самого народного депутата, представники місцевого самоврядування зі Львова і Львівщини по допомогу і лобіювання інтересів до нього за останні два роки зовсім не звертаються.
Саме по місцевих депутатах комуніст «проїхався», відповідаючи на запитання ZAXID.NET, чи намагався він якось підтримати Львівську область під час розгляду проекту державного бюджету. «Цього разу – ні. У попередні – були (такі спроби – ред.). Чому? Бо я не впевнений, що люди, які представляють сьогодні інтереси міста в міській раді і в обласній раді здатні з користю скористатися з тих коштів, які можна було вибити. Тобто це була вже свідома позиція з огляду на реальні кроки безпосередньої більшості, яка є в міській та обласній радах», - пояснив нардеп.
Загалом же Олександр Голуб, за власними словами, намагається вирішувати питання за глобальним, а не регіональним підходом: мовляв, якщо вирішується загальнонаціональна проблема з виплати зарплат чи пенсій, то це стосується і Львівщини також. «Але всі питання, що торкалися нагальних проблем, які існують перед Львовом – маю на увазі створення робочих місць, звернення щодо екологічної ситуації, яка склалася з ДГХП «Сірка» – я завжди на фракції підтримував ту позицію, яка йшла на користь наших співгромадян», - додав депутат, не розриваючи риторично свого зв’язку із регіоном. До речі, цей зв’язок Олександр Голуб намагався підтримувати і в мовному аспекті, відповідаючи на запитання ZAXID.NET старанною українською.
Резюме: зробив суто для регіону не так вже й багато; зробив би більше, якби не ВО «Свобода».
Василь Горбаль (Партія регіонів)
Законопроектів: 19 (щодо Львівщини – жодного)
Запитів: 0
Представляти Львівщину і бути при цьому членом Партії регіонів – також ситуація не зовсім природна. Нехай Василь Горбаль – вже давно киянин, але народжений і вихований у Львові, до того ж – колишній голова Львівської ОДА.
Результати роботи Василя Горбаля на посаді губернатора можна оцінювати по-різному, а от свою роботу на користь Львівщині в ролі народного депутата він і сам оцінює скромно. «Інформація в кількісному і якісному вигляді буде неконкурентною з будь-яким депутатом, який обирався свого часу по мажоритарному окрузі у Львівській області, або по списку тих чи інших партій, які користуються популярністю у Львівській області», - визнав він у коментарі для ZAXID.NET.
Водночас нардеп повідомив, що досі отримує велику кількість звернень з Львівської області – зокрема, запевнив, що звертаються до нього і депутати обласної ради, зокрема – від ВО «Свобода». Історією одного із звернень Василь Горбаль поділився із ZAXID.NET:
«До мене, пам’ятаю, передзвонив священик одного гірського села (не буду називати, щоб не ображати мешканців) – де він мій номер взяв, не знаю – з питанням, що в них немає стільникового зв’язку і щось потрібно вирішити зі зв’язком. Я попросив їх оформити листа; потім від громади надійшов лист – не на Львівську ОДА, а на мене особисто, бо вони вважали, що так буде швидше. Нещодавно я побачив, що це питання було вирішено. Це було цікаво по самому формату звернення і по тому, звідки люди взагалі дізнаються мобільний телефон і все решта».
Василь Горбаль не зміг похизуватися значними здобутками у «львівському напрямі» як народний депутат, зате розповів дещо про лобістську діяльність інших представників Львівщини. Так, за його словами, низькою була активність його наступника на посаді голови Львівської ОДА, Михайла Цимбалюка, під час бюджетного процесу – на відміну від того ж голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка, якого нардеп часто зустрічав у Мінфіні.
«Коли збиралися на 750-річчя Львова, була достатньо пікантна історія, коли між собою сперечалися, хто підпишеться у бюджетному комітеті, чия це буде заслуга, що Львову додали гроші на реконструкцію центральної частини міста. Тоді до ювілею міста виділяли кошти», - розповів він також.
Резюме:що Василь Горбаль міг зробити для Львівщини, він зробив на посаді голови Львівської ОДА; у Верховній Раді фокус його уваги звернутий до інших проблем.
Петро Писарчук (Партія регіонів)
Законопроектів: 9 (з них щодо Львівщини – 5)
Запитів:22 (з них щодо Львівщини – 21)
Однопартієць Горбаля Петро Писарчук натомість у депутатській діяльності уваги рідному регіону приділяє порівняно багато, про що свідчать і показники поданих ним законопроектів та запитів. Однак сам Петро Писарчук свої здобутки у цьому напрямі оцінює дуже скромно: «Я би сказав так, що досягнень дуже мало – більше втрачених можливостей… Можу абсолютно відповідально сказати, що не вдалося (зробити для регіону те, що хотів – ред.)».
Причин для низької результативності своїх численних ініціатив Петро Писарчук називає кілька, але всі вони перебувають у політичній площині. Так, за його словами, політика постійно бере гору над здоровим глуздом, і саме тому, зокрема, ніяк не вдається створити повноцінну міжфракційну депутатську групу представників Львівщини, голос якої у парламенті важив би значно більше, ніж голос одного окремо взятого депутата.
«Були ситуації, коли ініціативи, які виходили від мене і, на мій погляд, були корисними для Львівщини, блокувалися навіть депутатами від Львівщини, бо вони мали іншу політичну платформу чи позицію, з якою вони йшли до ВР. Наприклад, 800-річчя Бібрки – потрібно було вирішити ряд проблем цього містечка, і це мало пройти через один з комітетів, де і голова, і заступники тісно пов’язані з нашим регіоном, але вони не хотіли цього розглядати, бо це пропонує Писарчук…», - розповів нардеп у коментарі для ZAXID.NET.
«Були речі, наприклад, абсолютно дикі, коли міністром фінансів був львів’янин, і підходилось до нього і говорилося: «Давай ми дослухаємося до нашого героя України Возницького, якому 80 літ, який там порпається з тими замками і ніяк не може собі з тим дати раду – давайте ми йому допоможемо, виділимо не такі дуже великі гроші – мова йшла про 7-8 мільйонів – на Підгорецький замок». Я отримав у міністерстві фінансів відповідь: «А хто такий Возницький?», - поскаржився регіонал.
Отже, перешкоди виявилися для Петра Писарчука великою мірою нездоланними під час поточної депутатської каденції. Ба більше, навіть його незаперечну активність як лобіста регіональних інтересів Львівщини теж далеко не всі готові записати йому у «плюс».
«Звичайно, зусиль Писарчука було достатньо, і вони були помітними, але він представляв партію, яка не користується великою популярністю на Львівщині, тому його зусилля сприймалися як його корпоративний інтерес, а не як позиція політичної сили. Тут є суттєва різниця», - таку думку у коментарі для ZAXID.NET висловив політолог Володимир Цибулько.
Резюме:робив багато, зробив мало; досягнути більшого завадили чи то прізвище, чи то партійність, чи то і те, і те разом.
Оксана Білозір (фракція НУНС, формально)
Законопроектів: 33 (з них щодо Львівщини – 1)
Запитів: 85 (з них щодо Львівщини – 4)
Оксана Білозір, хоч і проживає в Києві з 1996 року, запевняє, що завжди надає перевагу Львівщині. Суха статистика вказує на інше, але сама нардепка розповідає: «Через депутатські звернення та запити я піднімала питання щодо передачі у власність громаді Львова цілісного майнового комплексу "Львівський іподром", функціонування Львівської дитячої залізниці. Нещодавно було подано депутатський запит щодо виділення коштів для завершення будівництва каналізаційних мереж та водовідведення в Рудно. Підтримувала в парламенті будь-які ініціативи чи прохання мера та голови обласної держадміністрації. Всі питання, які піднімались обласним управлінням культури, все, що було необхідно лобіювати, я це робила, стосувалось це львівської опери чи драматичного театру імені Марії Заньковецької».
Однак симптоматично, що, описуючи свою основну роботу на користь рідного регіону, Оксана Білозір, як і її колега Олександр Голуб, наголошує насамперед на загальнонаціональних проектах – таких, як боротьба проти грального бізнесу, вирішення проблем заробітчан, розслідування афер на ринку нерухомості тощо.
«Один із законопроектів, який я внесла, стосується безпосередньо мешканців Львівщини і був поданий, як реакція на паводок, що стався в 2008 році і завдав лиха Львівщині. Мова йде про законопроект, яким пропонувалося поліпшити систему страхування майна у зоні потенційних стихійних лих. Це важливий закон, я вважаю його актуальним і сьогодні. Львівщина часто страждає від паводків, тому якби майно мешканців регіону було застраховане, в тому числі за допомогою держави (а саме це і пропонується законопроектом), то на наслідки таких стихійних лих можна було б більш ефективно реагувати», - такий приклад своєї «лобістської» діяльності Оксана Білозір навела у коментарі для ZAXID.NET (цей законопроект ми і зарахували їй у статистиці, як «регіональний»).
Статистики звернень громадян за регіонами народний депутат також не веде, однак каже, що по пам’яті звернення від мешканців Львівської області становлять 20-30% від загальної кількості. Повідомлені проблеми Оксана Білозір, за її ж словами, намагається вирішувати «у максимально ефективний спосіб».
«Наприклад, за скаргою львів’янина я зверталася до одного банку щодо врегулювання заборгованості за кредитом. Це питання було вирішено позитивно», - розповіла Білозір.
Резюме: Оксана Білозір – політик київський, а не львівський, відтак – загальнонаціональний; Львівщина в її діяльності займає місце частини України, а не окремого регіону, як такого.
Володимир Пилипенко (позафракційний; екс-БЮТ)
Законопроектів: 63 (з них щодо Львівщини – жодного)
Запитів: 59 (з них щодо Львівщини – 13)
Колишнього бютівця і нинішню «тушку» з групи Андрія Портнова Володимира Пилипенка, який також давно вже проживає у Києві, можна було б взагалі не включати до списку нардепів, що представляють Львівську область, якби не дві обставини: по-перше, як-не-як, а Володимир Пилипенко також народився і виріс у Львові; по-друге, його батько, Пилип Пилипенко, є депутатом Львівської обласної ради від ВО «Свобода», і на початку каденції поточного скликання обласної ради його навіть називали серед кандидатур на посаду голови ради.
Сам Володимир Пилипенко у спілкуванні із ZAXID.NET одразу наголосив, що не є депутатом від Львівщини. Звернень з області, за його словами, він теж отримує небагато. «Якщо чесно, то від Львівщини я отримав декілька звернень – всього їх було два. На ці звернення я, безперечно, реагував і реагую… Буквально вирішую сьогодні. Ці звернення були з нового року, стосувалися рейдерського захоплення підприємства, причому в захопленні брали участь судді районних судів Львівщини. У зв’язки з тим, що законодавчо неможливо проводити рейдерське захоплення через суди, я так бачу, що деякі судді Львівської області вирішили підзаробити на чужому майні. Тому я відреагував так, що відправив відповідні депутатські запити до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, і буквально сьогодні церозглядається на комісії, щоб звільнити суддю Жовківського районного суду», - розповів депутат.
На запитання ж, чи його батько або інші «свободівці» обласної ради звертаються до нього з проханням підтримати на рівні Києва те чи інше питання, обранець відповів коротко: «Ми абсолютно окремо працюємо. З приводу лобіювання ніяких прохань не надходило».
Власне, якщо Володимир Пилипенко й справді міг чимось запам’ятатися на Львівщині, то це конфліктами з Львівською міською радою. Кидається у вічі, що левова частка його депутатських запитів, в яких зачіпалися проблеми регіону, стосувалися власне роботи міськради, зокрема мера Андрія Садового і його заступника Олега Синютки. Так, у запиті від 18 грудня 2009 року він охарактеризував кадрову політику міського голови, як «бездарну і злочинну». За словами Володимира Пилипенка, ці його зусилля посприяли звільненню з посади начальника управління культури і туризму Львівської міськради Андрія Сидора у лютому 2010 року.
Ця конфронтація мала ще цікаву передісторію: у липні 2009 року.Працівники ЛКП "Адміністративно-господарське управління" 14 липня демонтували встановлену за відсутності відповідних дозволів вивіску громадської приймальні народного депутата від БЮТ Володимира Пилипенка у Львові. Володимир Пилипенко у телефонній розмові пригрозив переслідуваннями працівників, причетних до демонтажу, з боку СБУ та прокуратури.
Резюме:наведемо слова політолога Володимира Цибулька: «А є такі дивні типи, як Пилипенко, який має львівські корені – той, здається, не те, що допомагав Львівщині, а активно їй шкодив».
Тарас Чорновіл (позафракційний, раніше – Партія регіонів)
Законопроектів: 42 (з них щодо Львівщини – жодного)
Запитів: 17 (з них щодо Львівщини – 4)
Ще один корінний львів’янин, Тарас Чорновіл, не приховує, що після президентських виборів 2004 року, під час яких він підтримував Віктора Януковича, його контакти з Львівщиною фактично повністю розірвалися.
«В той період, в 2005 році, львівські рухівці вкрали в мене громадську приймальню, яку я отримав для своєї роботи, обмеблював повністю за свій кошт, ремонти зробив – це все було вкрадено. Я не висував їм ніяких звинувачень, хоча там йшла мова все-таки про кілька десятків тисяч гривен, вкладених у переробку і добудову цього приміщення, в інші речі. Тобто я фактично втратив можливість працювати з Львівщиною», - сказав Тарас Чорновіл у розмові з ZAXID.NET.
«До того ж, у перший період 2004 року в мене не налагодилися відносини, тому що будь-хто з львівської місцевої влади не дуже хотів мати зі мною справи, робота з Львівською міською радою чи районними адміністраціями була зведена до нуля. Після цього я махнув рукою», - додав опальний нардеп.
Водночас, з його слів, він досі отримує велику кількість звернень з області, передусім – від львів’ян за своїм колишнім виборчим округом (Сихівський та Личаківський райони). Каже, що вони стосуються головно житлових проблем. «Андрій Садовий в міру можливостей відповідає дуже оперативно, вчасно, обіцяє всі проблеми вирішити. Оскільки в більшості випадків повторних звернень до мене не було, то одне з двох – або люди розчарувалися, або дійсно міська влада належно виконує свою роботу», - розповів Тарас Чорновіл.
Навіть суха статистика Верховної Ради слова депутата про «розірвані контакти» повністю підтверджує: на формальному рівні зафіксовано лише 4 його депутатські запити щодо проблем регіону, та й то 3 із них – щодо масових заходів, які планувалося провести у Львові 22 червня 2011 року.
Резюме:тут найкраще навести слова самого Тараса Чорновола: «Лобістом Львова я перестав бути у 2005 році… Я що роблю? Тільки реагую на письмові звернення громадян, які приходять до мене, і коли є якісь певні звернення від львівської влади – а вони бувають досить рідко – то я стараюся у бюджетному процесі і законодавчих актах ці питання вирішувати. Але це не є лобізм».
Проміжні висновки
Жодного з наведених вище депутатів, за винятком Петра Писарчука, не можна назвати яскраво вираженим лобістом Львівської області у Верховній Раді. Ба більше, здебільшого вони старанно поводяться не як регіональні, а як загальнонаціональні політики.
На перший погляд, таке політичне зречення своєї «малої Батьківщини» можна було б їм і закинути. Однак зовсім інший погляд пропонує відомий політолог Вадим Карасьов: «Регіональної активності дуже мало, і я скажу, що це якраз добре. Це – показник зрілості депутатів, які все ж-таки мають у своїй діяльності керуватися загальнонаціональним характером депутатського мандату, а не лобістськими практиками, які орієнтуються на ті чи інші регіони, округи або професійні корпорації. Це свідчить про політичну, а не корпоративну, лобістську, кланову, регіоналістську свідомість депутатів від Львівщини – на відміну від інших».
До того ж, наголосив політолог в коментарі для ZAXID.NET, Львів здавна є джерелом ідей, які формують незалежну українську державу. «Львову з точки зору таких родових характеристик якось не пристало займатися суто регіоналістським підходом, лобіюванням в українській політиці», - резюмував Вадим Карасьов.
У наступній частині матеріалу читайте про те, що для Львівщини зробили або не зробили народні депутати, що представляють БЮТ і «Нашу Україну».