ZAXID.NET продовжує «звіт-парад» народних депутатів, що вийшли з Львівської області. Ця частина присвячена тому, як відстоювали інтереси свого рідного регіону депутати від БЮТ та НУНС.
Другу частину цього матеріалу розпочнемо з Івана Деньковича, колишнього бютівця (міні-звіту якого належало б з’явитися ще у попередній частині, присвяченій провладним народним обранцям). Однак, на жаль, на час публікації того тексту автору ще не вдалося зв’язатися з самим Іваном Васильовичем для коментаря. Тому зараз нардепу належить роль своєрідного буфера між провладними і опозиційними силами.
Іван Денькович (група «Реформи заради майбутнього»)
Законопроектів: 22 (з них щодо Львівщини – 0)
Запитів: 19 (з них щодо Львівщини – 8)
У відповідях колишнього бютівця Івана Деньковича про його роботу на користь Львівщини майже все місце займають розповіді про те, що він намагався зробити, але зробити не зміг. Наприклад, про те, як він намагався «вибити» гроші на ремонт дороги у Сколівському районі, а «Укравтодор» послався на нестачу коштів.
На запитання, що він намагався зробити для регіону під час роботи над бюджетом, досягненням народний депутат також похвалитися на зміг – одними лише спробами і обіцянками. «Я подав документи, прохання, які були – з Самбірського, Турківського, Старосамбірського і Сколівського районів – там було прохань на 10 млн. Мені сказали, що задовольнити всі не вийде, але пообіцяли відсотків 50 задовольнити субвенцією з держбюджету. Це – кошти на ремонти дитсадочка, каналізації, освітлення. Побачимо, як воно буде. Ці субвенції ще будуть перевіряти, але я думаю, що мені це вдасться зробити», - розповів Іван Денькович у коментарі для ZAXID.NET.
Навіть говорячи про звернення громадян, яких, за словами самого нардепа, до нього з Львівщини надходить 70-80% від загальної кількості, Іван Денькович вказав насамперед на те, що вирішувати прохання про фінанси чи працевлаштування – найбільш складно.
Резюме:виявляється, не лише нинішнім опозиціонерам, але й колишнім, які перейшли до владного табору, домагатися чогось для свого рідного регіону вкрай складно.
Степан Курпіль (БЮТ)
Законопроектів: 22 (з них щодо Львівщини – 0)
Запитів: 18 (з них щодо Львівщини – 3)
Попри те, що колишній колега Івана Деньковича по фракції Степан Курпіль, з його власних слів, дотримується думки, за якою народний депутат має займатися загальнонаціональними, а не регіональними проблемами, розповісти про конкретні результати своєї «лобістської» роботи на користь регіону він може дещо більше. Навіть якщо не рахувати вирішення проблеми з цілодобовим водопостачанням у Львові в часи, коли Юлія Тимошенко була прем’єр-міністром – результату, на якому при презентації самого себе на Львівщині готовий наголосити чи не кожен бютівець.
Так, на прохання низки підприємств, зокрема львівського «Електрону», Степан Курпіль підготував законопроект щодо мита для комплектуючих. Допоміг виділити земельну ділянку для цвинтаря у Червонограді. Займався досі так і не влаштованим з українського боку переходом на українсько-польському кордоні в Угриневі.
Щодо звернень від мешканців Львівщини, то про них народний депутат також знайшов, що розповісти ZAXID.NET. «Особливо пам’ятним було звернення, коли в міліції вбили людину в новорічну ніч, і міліція сказала, що вони не вбивали цю людину, що в нього просто серце не витримало, і відфутболили родичів. Коли це дійшло до мене, я зробив відповідне звернення, і протягом двох років патронував цю справу; на третій рік міліціонерів, які вбили цю людину, засудили. Звертався тоді декілька разів до Генпрокуратури», - сказав він, зокрема.
Резюме:робота Степана Курпіля в «регіональному» напрямі помітна, лише її результативність, як і у випадку більшості депутатів, таки залишає бажати ліпшого.
Андрій Шкіль (БЮТ)
Законопроекти:42 (з них щодо Львівщини – 1)
Запитів:53 (з них щодо Львівщини – 15)
Бютівець Андрій Шкіль, активну роботу якого на користь Львівської області у коментарі для ZAXID.NETвідзначив політолог Володимир Цибулько, у своєму звіті розповідає про справді глобальні проекти, яким, на жаль, не судилося (деяким, можливо – поки що) здійснитися.
«Персонально я намагався зробити свято 150 років загальноукраїнської залізниці, але, на жаль, нинішня влада перетворила його на 150 років Львівської залізниці. Це – ганебне явище насправді. Розповідають, що у вас одна залізна дорога, а у нас – інша… Я не можу цього зрозуміти. Зараз це відбулося – скомкане, ніяке… Насправді це – величезна подія, частина індустріальної революції. Я підготував постанову, Кабмін викинув, сказав, що вони краще знають, що не треба лізти з своїми дурницями. А це був реально проект підтримки саме Львівщини…», - розповів нардеп.
Найбільший ентузіазм в Андрія Шкіля викликає проект надання місту Львову спеціального статусу на законодавчому рівні – такому законопроекту він (доволі несподівано, як для опозиційного депутата), за його ж словами, «готовий гарантувати позитивне голосування». Однак при цьому нардеп висловив побажання, щоб законопроект підготували у Львові, гарантуючи йому політичну дистанційованість і, тим самим, більші шанси на успіх. Роль депутатів у цьому випадку зводилася б до того, щоб «спровокувати» львівську громаду на дії.
До речі, насамперед для підтримки цього законопроекту Андрій Шкіль, з його слів, і ініціював створення міжфракційної депутатської групи «Львів» - на жаль, мертвонародженої через політичні ускладнення.
Резюме: активність і глобальність погляду Андрія Шкіля у тому, що стосується Львівщини, є незаперечними – як наразі залишається незаперечним і брак втілення цієї візії.
Володимир Яворівський (БЮТ)
Законопроектів:135 (з них щодо Львівщини – 1)
Запитів:146 (з них щодо Львівщини – 6)
Іще один бютівець, Володимир Яворівський одразу на початку розмови із ZAXID.NETвизнає: про якусь особливу роботу на користь свого рідного регіону він розповісти не може. Мовляв, для Кіровоградщини, за якою його у фракції закріпили після Львівщини, йому вдалося зробити більше, зокрема «вибити» 100 млн грн на ремонт українського театру.
«Щодо мого «рідного» округу (Яворівський район Львівщини– ред.) єдине, що можу сказати – те, що я не випускав з уваги цю ситуацію із сіркою, яка там є. Вибити якісь гроші, щоб опанувати цю воду, це озеро із сірчаною водою, де люди можуть лікувати шкірні і інші хвороби… Кілька разів вносив до Верховної Ради, до бюджетного комітету, але, на превеликий жаль, виділені були жалюгідні копійки для цього всього. Просто гроші в бюджеті розкрадаються, і через те нічого особливого пробити неможливо», - розповів він.
Втім, Володимир Яворівський все ж-таки згадує, що свого часу допоміг заповіднику у Жовкві отримати гроші на ремонт, а також наголошує на тому, що його діяльність як голови парламентського комітету з культури і духовності допомагає всій Україні, зокрема Львівщині.
Дещо несподіваною виявилася лише відповідь Володимира Яворівського на запитання про запити – точніше, про те, чого вони стосуються. Тоді як більшість інших опитаних депутатів розповідає про проблеми, з якими до них звертаються люди, бютівець сфокусував увагу на іншому:
«Як правило, із Львівщини мені приходять листи патріотичні на підтримку опозиції і моєї особистої позиції. Дуже багато є листів, де люди запитують, чому закрили програму «20 хвилин з Володимиром Яворівським», яку слухало дуже багато людей… Дуже багато людей стурбовані ситуацією, дехто пише про підтримку Юлії Тимошенко і БЮТ. Мені дуже приємно, що люди у листах саме із Львівщини, і дзвонять дуже багато…»
Резюме: «Я не можу сказати, що я там щось таке видатне зробив»(В. Яворівський)
Степан Давимука (БЮТ)
Законопроектів:35 (з них щодо Львівщини – 0)
Запитів:19 (з них щодо Львівщини – 5)
У роботі парламентського комітету з питань освіти і науки Львівщина посідає важливе місце, - запевняє заступник голови комітету Степан Давимука. Сам бютівець, за його ж словами, активно співпрацює з Західним науковим центром, а також входить до опікунської ради ЛНУ ім. Івана Франка, наукової бібліотеки Стефаника, Національного музею ім. Шептицького. «Без сумніву, в цьому плані йде активна лобістська діяльність, пов’язана з формуванням певних законодавчих актів - зокрема, що стосується освіти, закону про вищу і закону про середню освіту, тощо. У цьому плані завжди відстежую також інтерес Львівщини», - запевняє депутат.
«Зокрема, є відповідні стипендії, які стосуються молодих вчених, є премія Верховної Ради, яка теж стосується вчених, і, оскільки я є у відповідному комітеті, через який це проходить, я завжди відслідковую інтереси Львівської області, щоб наші представники завжди потрапляли в остаточне рішення», - додає він.
Втім, у тому, що саме в питанні присудження премій Верховної Ради науковцям Степан Давимука є успішним «лобістом», виникають певні сумніви. Так, у двох останніх постановах Верховної Ради про присудження премії найталановитішим молодим ученим за 2010 та 2011 роки присутній лише один представник львівського «вишу»…
Окреме місце у міні-«звіті» про свою роботу на користь фактично рідного регіону Степан Давимука відводить боротьбі за збереження Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. «Були спроби ліквідувати Академію ім. Сагайдачного, були спроби перевести її в Одесу. Це була дуже серйозна боротьба… Постійно, коли виникали проблеми, пов’язані з Академією, я втручався і супроводжував ці питання», - розповідає нардеп.
Резюме: Степан Давимука тримає руку на пульсі освіти та науки Львівщини; цього, втім, достатньо радше для того, щоб їх супроводжувати, аніж активно їм допомагати.
Володимир В’язівський (НУНС)
Законопроектів:20 (з них щодо Львівщини – 1)
Запитів:23 (з них щодо Львівщини – 5)
Як і більшість його колег по фракції, «нашоукраїнець» Володимир В’язівський одразу з самого початку свого «звіту» посилається на те, що депутатам від опозиції важко було щось зробити. Мовляв, по-іншому було лише у перші роки каденції Верховної Ради VIскликання: тоді, якщо була консолідована позиція органів місцевого самоврядування з питань реконструкції чи добудову того чи іншого об’єкту, можна було знайти підтримку і в Києві.
Зокрема, за його словами, на сьогодні навіть не йдеться про те, щоб якимось чином лобіювати інтереси регіону у бюджетному процесі. «І опозиційні депутати, і навіть провладні депутати не були здатні щось зробити, бо питання бюджету приймається за 5 хв, без врахування навіть конструктивних, мудрих пропозицій», - зазначає нардеп.
Втім, навіть іще у часи прем’єрства Юлії Тимошенко, у 2009 році, єдину суто «регіональну» ініціативу Володимира В’язівського – проект постанови про відзначення 500 років з часу надання м. БелзуМагдебурзького права – не було навіть включено до порядку денного. Отже, й тоді не все було просто…
«Останнє, що я ініціював – це перехід «Угринів-Долгобичів» в Сокальському районі. Щодо цього переходу є міжурядова угода, яку підписала польська сторона і українська сторона у Львові на початку 2011 року. Після цього у Львові був президент Янукович, який додатково дав доручення, щоб пришвидшити будівництво 8 км дороги до Угринова, щоб відкрити перехід, який поляки зі свого боку вже, фактично, збудували. Доручення президента, виявляється, для нашої влади теж не є вказівкою. Тому сьогодні він став…», - розповів В’язівський ZAXID.NET.
Резюме:політолог Володимир Цибулько називає Володимира В’язівського «активним борцем за інтереси Львівщини»; на жаль, ККД цієї боротьби – почасти в силу нинішнього загального політичного безсилля «Нашої України» - є вкрай низьким.
Тарас Стецьків (НУНС)
Законопроектів:16 (з них щодо Львівщини – 0)
Запитів:6 (з них щодо Львівщини – 1)
Верховна Рада – не те місце, де депутат може лобіювати інтереси свого рідного регіону, надто якщо він – депутат від опозиції, стверджує Тарас Стецьків. «В опозиції такої можливості немає. Ті в опозиції, хто таке говорить, говорить неправду. Сьогодні кошти розподіляються виключно там, де є провладна більшість. Наші прохання будуть не просто залишені без уваги – вони можуть і пошкодити, тому що ми є в опозиції», - пояснює «нашоукраїнець».
«Я можу сказати, що максимально прикладав зусилля до того, щоб у межах свого комітету з питань ПЕК домогтися якомога швидшого початку робіт з дослідження запасів сланцевого газу, який міститься у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській області… Це – створення робочих місць і серйозне зменшення залежності від російського газу. Практично всю половину минулого року на всіх напрямах, працюючи і з виконавчою владою, і з західними компаніями, ми працювали, щоб це відбулося. Але для того, щоб почати дослідження, потрібна згода трьох обласних рад – її поки що не вдалося отримати», - додає він.
Найбільшу ж гордість Тарас Стецьків, як представник Львівщини, за його ж словами, відчуває з приводу того, що 2005 року йому особисто вдалося забезпечити для Львова 100 млн грн на реставрацію центральної частини міста. Однак це – події, що належать ще навіть не до минулої, а до позаминулої каденції українського парламенту, тому брати їх до повноцінного розгляду ми тут не можемо.
Резюме: «Я не можу сказати, що в законодавчому органі можна робити на користь Львівщини… Я зосередився на тому, що я реально можу зробити і про що я вам сказав»; і виходить, що на заваді в того єдиного стала не Партія регіонів, а Львівська обласна рада.
Андрій Парубій (позафракційний; екс-НУНС)
Законопроектів:26 (з них щодо Львівщини – 0)
Запитів:29 (з них щодо Львівщини – 2)
Андрій Парубій, як і деякі інші його колеги, сповідує думку, що найбільшу користь Львівщина отримуватиме від його загальноукраїнської діяльності – зокрема, як члена комітету з закордонних справ, у ролі якого він намагається сприяти євроінтеграції.
Окрім того, колишній «нашоукраїнець» випинає роль депутатів у тому, що Львів став одним із міст-господарів Євро-2012. «Великий вплив депутатів був в тому, що Львів опинився в переліку міст, які приймають Євро, тому що ви знаєте, що суперечка була досить суттєва; львів’яни і в Кабміні які були, і у Верховній Раді, великою мірою сприяли тому, щоб Львів був серед цих міст. Тоді були механізми впливу, ми навіть проводили спільні зустрічі голови адміністрації і депутатів, ділили напрямки, лобіювали бюджет, відстоювали…», - розповідає Андрій Парубій.
Щодо своїх суто «регіональних» успіхів, то в цьому питанні нардеп наводить приклад незаконного будівництва в Тустані. «Можу вам з гордістю сказати, що мені вдалося добитися того, що була припинена будова, що фактично було судом визнано, що вона була незаконною. Зараз йдуть судові справи, і ми їх виграємо, які мають зобов’язати забудовника розібрати той фундамент, який був збудований на території заповідника. Це – той приклад, коли попри труднощі вдається питання вирішувати. Тустань – це яскравий приклад», - наголошує він.
Резюме: регіональні корені Андрія Парубія здебільшого губляться в його загальнонаціональних амбіціях.
Ярослав Кендзьор (НУНС)
Законопроектів:22 (з них щодо Львівщини – 0)
Запити:29 (з них щодо Львівщини – 3)
У випадку народного депутата Ярослава Кендзьора дозволимо собі просто подати його слова без додаткових коментарів – красномовність нардепа дозволяє такий підхід:
«Мені завжди були дивними такі запитання: що ти зробив за той час, як народний депутат для свого регіону? Чи ти спромігся, щоб ферму побудували, чи щоб відремонтували шматок дороги, чи ще щось таке… Це – настільки дилетантське розуміння функції народного депутата у національному парламенті.
Я ніколи не старався лобіювати, бо в нашому сьогоднішньому розумінні лобіювати якусь позицію для свого села, свого району чи своєї області означає обікрасти когось іншого. Це – своєрідна крадіжка, тому що держава, якщо це є нормальна держава, повинна забезпечити через бюджет, через план розвитку на бюджетний рік чи на кільканадцять років, усю державу… У нас совдепівська психологія не зруйнована по сьогоднішній день: що треба приїхати до Києва з торбою грошей, задобрити чиновника в Міністерстві фінансів чи регіонального розвитку, і «вибити» якісь кошти для регіону.
Я такими речами ніколи не займався і не збираюся займатися. Це ж треба розуміти, що для того, щоб вибити якісь преференції для регіону, треба дати хабара. Для того, щоб дати хабара, зарплати немає, треба десь красти, в когось брати хабарі, щоб київського чиновника задобрити. Тому мені завжди дуже смішні такі запитання…
Моє завдання у національному парламенті – змінити систему влади, змінити ментальність».
Резюме: Ярослав Кендзьор – людина, що стоїть вище навіть думок про те, щоб лобіювати інтереси свого рідного регіону у Києві; навіть ті три його депутатські запити, що стосувалися Львівської області, либонь, були просто непорозумінням.
Підсумки
Попри самі результати захисту народними депутатами-вихідцями з Львівщини, інтересів свого регіону, про які вже достатньо написано, цікавий і їхній підхід до справи. Дехто із них, як Тарас Чорновіл, відверто казали, що зв’язку з Львівщиною, фактично, уже не мають; інші, відповідаючи на запитання ZAXID.NET, старанно вишукували в пам’яті бодай якісь, іноді – натягнуті, приклади власного лобізму; чимало із них, як Ярослав Кендзьор, наголошували, що не нардепівська це справа, займатися одним регіоном – мовляв, у парламенті вершиться доля країни, а не однієї області.
Власне остання позиція, за всієї своєї позірної природності, викликає таки певну іронію. Річ-бо в тім, що, як зазначив у коментарі для ZAXID.NET політолог Анатолій Романюк, ніхто з політиків, які вийшли з Львівщини на початку цього сторіччя, так і не спромігся стати державним політиком першого ешелону. Відтак, якщо саме це прагнення і змушує депутатів певною мірою відмовитися від своєрідної регіональної синиці в руках, то примарного загальнонаціонального журавля в небі їм завдяки цьому зловити стає аж ніяк не легше. А тим часом вихідці зі Сходу України використовують свій мандат для регіонального лобізму значно активніше.