Торік міністерство культури України внесло традицію створення об’ємної сферичної різдвяної звізди із села Мацьковичі до нематеріальної культурної спадщини. ZAXID.NET розповідає, чим унікальна ця традиція і хто сьогодні виготовляє незвичні різдвяні звізди.
Село Мацьковичі було розташоване на етнічних українських землях біля Перемишля. Тепер воно – на території Польщі. Всередині 40-х років минулого століття із села примусово виселили десятки українських родин. Частина з них осіла у Дублянах поблизу Львова.
Хоч давнього українського села вже давно не існує, а на місці старих хат збудували сучасні гаражі, традиція виготовлення унікальної різдвяної звізди досі зберіглася і крокує світом.
В чому унікальність надсянської звізди?
Ця різдвяна звізда, на відміну від звізд з інших регіонів, створювалась об’ємною – з «животом», а її ріжки вміють «танцювати». У цьому їм допомагає спеціальний тиблевий механізм.
Ще одна особливість надсянського звіздарства – непарна кількість ріжків. Якщо традиційно в Україні створювали чотири- або восьмиріжкові звізди, що символізували сторони світу, хрест і баню церкви, то у Мацьковичах могли робити звізди і з 23-ма ріжками. Такі сягали понад два метри в діаметрі. Сконструювати несиметиричну та ще й рухому звізду – значно складніше, але це не зупиняло майстрів.
Особлива традиція
Різдвяну зірку колядники не носять. Під час святкового циклу звізда ходить від хати до хати. У Мацьковичах, згадує уродженець села і звіздар з Дублян Богдан Новак, було три хати-читальні, де молодь збиралась для виготовлення звізд, щоб потім позмагатися – чия гарніша.
По завершенню свят гурти колядників приходили на подвір’я церкви, жертвували на храм десятину із наколядованого і – розбивали різдвяну звізду.
«Це робилося для того, щоб благословенний дух Різдва линув селом. А ще – щоб продовжувати традицію виготовлення звізди, щороку вчити нових майстрів. Вважалося, хто з молоді упіймав ріжок чи іншу частину звізди, той цьогоріч піде до шлюбу», – розповідає Богдан Новак.
Коли переселенці з Мацьковичів уперше розбили різдвяну звізду на подвір’ї церкви в Дублянах, це неабияк здивувало місцевих. Сьогодні такої традиції вже немає.
Аби не п’ятикутна
Богдан Новак навчився робити різдвяні звізди у традиції села Мацьковичі від старших братів та інших депортованих майстрів. Серед них був, зокрема, відомий звіздар Ілько Пись. Самому Богдану Новаку було лише кілька тижнів від народження, коли родина вийшла з товарного вагону потягу у полі поблизу Дублян.
«Як навчився? Це в мене в крові, з молоком матері передалося. Ще як був малим, то дивився, як старші брати робили звізди. Їм було по 10-12 років. За професією я економіст, а за покликанням душі – будівничий», – говорить Богдан Новак.
Сьогодні звіздар робить як звізди з непарною кількістю ріжків, притаманні надсянській традиції, так і більш традиційні – з парною кількістю ріжків. Також він винайшов власну технологію виготовлення безкаркасної різдвяної звізди з паперу. Єдине табу для майстра – п’ятикутна зірка.
«Радянщина придумала байку про п’ять континентів, але насправді їхня п’ятикутна звізда одним ріжком дивиться вгору, двома – до чорта, а ще двома – хоче загарбати весь світ. Я такої ніколи не робив і не буду», – пояснює Богдан Новак.
Звізда крокує світом
Богдан Новак – єдиний уродженець села Мацьковичі, який зберіг традицію виготовлення різдвяної звізди з Надсяння. Також він реставрує старовинні звізди і намагається передавати традицію далі – своїм учням. До пана Богдана приїжджають люди з різних областей України – Хмельниччини, Чернігівщини, Вінниччини тощо. Звісно, його учні та учениці є у Львові і в Києві. А перед нападом Росії на Україну в 2014 році він і його старший брат їздили в Крим, де упродовж кількох тижнів вчили тамтешніх вчителів виготовленню різдвяних звізд і передали кілька з них в музей Української гімназії.
Хоча українського села Мацьковичі вже не існує на мапах, його звізда крокує світом. Львів’яни та гості міста могли побачити унікальні сферичні різдвяні звізди Богдана Новака під час ходи звіздарів або на майстерках у Шевченківському гаю. Різдвяні звізди, виготовлені Богданом Новаком, є у кількох храмах, зокрема, у Патріаршому соборі в Києві. Також вони були у Ватикані під час українського Різдва там. Звізди майстра є в Німеччині, Польщі, Італії, Португалії та в багатьох інших країнах світу.
Вони ідуть і свідчать, що традиція і пам’ять – живуть.