Коли мені запропонували стати членом конкурсної комісії Державного фонду регіонального розвитку (ДФРР) у Львівській області, я щиро повірив у те, що можна буде залучити додаткові державні кошти для розвитку Львівщини, а завдяки достатньо великій кількості членів цієї комісії вибір кращих інвестиційних об’єктів буде максимально об’єктивним та регіонально збалансованим. Подумалося, яка чудова можливість – 220 млн грн додатково отримають різні села та міста Львівщини на будівництво чи реконструкцію шкіл, садочків та медичних установ.
Мушу визнати, що я глибоко помилявся. У Львівській області, як відомо, 20 районів та 9 міст обласного значення. Але чи нормально, що майже половину коштів від ДФРР отримають тільки 4 райони?! Чи нормально, що майже чверть усіх грошей піде у не найбідніший Пустомитівський район?!
Коли мені восени розповідали про те, що у нас декілька, а точніше 4 райони, мають привілейоване становище, я спочатку не повірив і сприймав це іронічно. Мовляв, «теорія змови», яку так люблять деякі люди.
Тепер повинен сказати, що це таки правда. Починаю розуміти той шалений спротив, який вчинили члени конкурсної комісії ДФРР на початковому етапі, коли категорично відкинули пропозицію оприлюднення результатів голосування кожного з них по тих чи інших інвестиційних проектах.
Я глибоко шаную мешканців Пустомитівського, Самбірського, Городоцького та Мостиського районів, але на Львівщині живуть і мешканці, наприклад, Сокальського (до речі, найбільшого в області) чи Радехівського районів. Живуть мешканці Нового Роздолу чи Борислава, які належать до міст обласного значення з важким фінансовим становищем. А жителі цих регіонів не отримали жодної (!) гривні з 220 млн.
Окрім шаленої регіональної диспропорції, можна констатувати величезну економічну диспропорцію. Думаю, ніхто не буде заперечувати, що Турківський, Старосамбірський, Сколівський і Перемишлянський райони більше потребують додаткового фінансування ніж, наприклад, Городоцький чи Пустомитівський.
Така кричуща несправедливість з результатами голосування по ДФРР серйозно сколихнула міста і села Львівської області. На даний момент проведені і ще плануються позачергові сесії деяких міських та районних рад, які категорично не погоджуються із ситуацією, що склалася. Справді, хіба можна віддавати перевагу лише тим декільком районам області тільки тому, що там балотувалися кілька відомих народних депутатів України?!
На сесії Львівської обласної ради від 29 березня цього року фракція «Об’єднання «Самопоміч» запропонувала звернутися до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства з вимогою переглянути критерії та умови конкурсу ДФРР, щоб справедливо підійти до розподілу виділених коштів. Пропозиція не була підтримана більшістю депутатів ради на чолі з фракцією «БПП-Солідарність». Не підтримано було навіть звернення до профільного міністерства та Львівської обласної державної адміністрації щодо виділення додаткових коштів для районів, які не отримали ні копійки з фонду ДФРР!
На ілюстраціях до цього тексту показано список з поіменним голосуванням за це звернення. Крім фракції «Самопоміч», звернення підтримало 12 депутатів, лише такому мізеру не байдужі УСІ райони Львівщини...
Така вибірковість вкотре показує кишеньковий характер так званої більшості облради та залежність від певних бізнесово-політичних сімей Львівщини.
Звертаюся до Кабінету міністрів України та ЛОДА щодо кардинального перегляду принципів формування конкурсних комісій ДФРР та критеріїв відбору інвестиційних проектів. Також я, як депутат обласної ради та голова комісії антикорупційної політики, буду звертатися до Національного антикорупційного бюро України щодо ймовірної змови деяких членів конкурсної комісії та наявних ознак корупційного злочину.
Клікніть по зображенню, щоб отримати збільшену копію