Ви точно чули таке запитання! А, можливо, й самі запитували. І я знаю, чому.
Більшість українців не вірять депутатам. Вважають, що вони багато обіцяють, а після отримання мандата довіри – забувають свої обіцянки. Я переконана, що депутат має не просто обіцяти, а показувати результати своєї роботи та постійно звітувати. І я це роблю кожного місяця на сайті Pipa.org.ua і в фейсбуці.
Виправдати довіру виборця – дуже складно. Йдучи в політику, розуміла, що легко не буде. Щоб втілити добру ініціативу потрібно багато працювати, шукати однодумців, переконувати, домовлятися. Завжди є політичні опоненти, готові тебе «з’їсти». Але, як то кажуть, перешкоди були й будуть, а нам треба своє робити.
На екваторі депутатського терміну можу впевнено сказати, що нам з командою вдалося багато реалізувати з моєї передвиборчої програми. І з’явилося ще більше планів та проєктів, які хочемо втілити. Розповім про основні здобутки, якими вже можемо пишатись.
За два роки вдалося втілити низку ініціатив у сфері освіти. Зокрема, за моєю ініціативою вперше за 30 років незалежності держава виділить кошти на протипожежну безпеку в закладах освіти– 1,5 мільярди гривень. Здоров’я і безпека наших дітей – понад усе!
Нарешті призери міжнародних олімпіад, які навчаються в приватних закладах вищої освіти отримають свої чесно зароблені стипендії. Ми два роки за це боролися. Держава має стимулювати наших учнів навчатися в Україні і здобувати перемоги для України.
Дуже тішуся, що вдалося домогтися суттєвого зменшення орендних ставок на державне майно (приміщення) для шкіл та садочків. Нарешті садочок стало відкривати дешевше, ніж ресторан.
Ще одна втілена ініціатива – приміщення непрацюючих шкіл у сільській місцевості будуть не руйнуватися, а зберігатися в доброму стані і працювати на громади. Відповідний законопроєкт мого авторства був підтриманий парламентом і підписаний президентом.
Рік тому ми ухвалили оновлений закон про вищу освіту, який дає університетам більшу автономію, зокрема, фінансову. А щоб іще більше покращити вищу освіту, я ініціювала публічне звітування ректорів про їхню діяльність – KPI. Робота ректорів має бути публічною та підзвітною.
Таких втілених ініціатив чимало, перераховувати можна довго. Проте основним напрямком, над яким я працюю в Комітеті освіти й науки, є реалізація профільної школи в старших класах Нової української школи (НУШ).
Навіщо нам «Школа, яка готує до життя»? Виокремлю кілька основних переваг для учня, який навчатиметься в профільній школі:
- Розвиток здібностей учня. Замість «зазубрив/здав/забув» – набуття навичок та компетенцій.
- Зменшення навантаження предметами. Замість 17-20 предметів – лише 12.
- Можливість обрати профіль. Учень обирає напрям, за яким хоче навчатися.
- Школа дає не лише атестат. Учень отримує певну кваліфікацію або підготовку до вступу в університет.
- Підготовка до ЗНО. Учень готується до складання зовнішнього незалежного оцінювання в ліцеї, а не з репетитором.
Профільна школа має запрацювати у 2027 році. Проте наразі кілька областей, зокрема Львівська, Івано-Франківська, Хмельницька, вже активно працюють над створенням мережі ліцеїв. Вони готові бути першопрохідцями, пілотними проєктами. Я дуже вдячна Департаменту освіти і науки Львівської ОДА, та, зокрема, керівникові Олегу Пасці за активну роботу щодо втілення на Львівщині профільної школи у старших класах НУШ. Разом ми рухаємось до кращої освіти в Україні.
Українська мова потребує захисту. Протягом двох років депутатства довелося й неодноразово захищати українську мову від прокремлівських діячів. Адже вони постійно намагаються нівелювати мовний закон.
Тішуся, що нам вдалося захистити україномовне навчання в школах. Ми відстояли скасування російськомовного навчання іноземців у закладах вищої освіти. Домоглися звільнення з посад кількох викладачів, які поширювали «русскій мір» в університетах. Захистили мову кіно та телебачення – не допустили тотальної русифікації.
Крім того, я ініціювала процес затвердження правильного перекладу «Європейської Хартії регіональних і міноритарних мов», щоб припинити маніпуляції цим документом.
Мені дуже болить, що в сучасній незалежній Україні доводиться боротися за українську мову. Але я продовжую робити усе можливе, щоб наша мова була захищена.
Депутат має працювати не лише в сесійній залі. Левова частка моєї депутатської роботи – саме на окрузі. Лише письмових звернень громадян, які ми опрацювали, було 916. А по кожному зверненню треба було розібратись в питанні, написати відповідні листи чи звернення в департаменти чи органи влади, отримати результати й прозвітувати людині, яка звернулась по допомогу до мене, як депутатки. Люди віддали за мене свої голоси, довірилися мені. Ця довіра – дуже цінна, намагаюсь її виправдовувати.
Ми з командою успішно працюємо над захистом парків Львова. Кожен парк повинен мати юридично затверджені межі, тоді його не зможуть пошматувати недоброчесні забудовники. Нам вже вдалося захистити Сихівський ліс (парк Івана Павла II) та парк Архангела Михаїла. Наразі рухаємо й контролюємо процес затвердження меж інших парків і не зупинимось, поки усі парки не будуть захищені.
Дуже тішуся ще однією ініціативою, яку вдалося втілити – спорткомплекс пляжних видів спорту біля 95-ї школи «Мандаринка». Це довгобуд, на завершення будівництва якого чекають усі мешканці Сихова. Мені вдалося два роки поспіль залучати державне фінансування (соцеконом) на відновлення його будівництва. У 2020 році – 3 млн гривень, а минулого року – 10,5 мільйонів гривень. Загалом Львів витратив 26 млн грн на будівництво спорткомплексу. Витрати перебувають на балансі управління освіти Львівської міської ради. Нині будівництво на фінальній стадії. Дуже скоро львів’яни матимуть новенький спорткомплекс.
«Так, а що та депутатка зробила?». Коли мене питають, чи задоволена я своєю роботою, мені складно відповідати. З одного боку – так, адже вдалося реалізувати дійсно багато ініціатив. Це підтверджує, зокрема, й рейтинг авторитетного «Слово і Діло», який поставив мене на третє місце серед усіх депутатів Верховної Ради за виконаними обіцянками.
Та з іншого боку – завжди хочеться зробити більше. Щоб жодна людина, яка два роки тому віддала за мене свій голос на виборах не змогла сказати «а що та депутатка зробила?». Щоб моя робота була прикладом для інших депутатів. Тому й продовжую постійно звітувати.
А ще важливіше, щоб моя робота надихала професійних та доброчесних молодих людей йти в політику. Йти в місцеву політику, в парламент, туди, де вони зможуть принести користь країні та громаді. Україна варта того, щоб мати кращих політиків. І це станеться за двох умов: наявність доброчесних політиків та готовність громадян за них голосувати. І не просто вміти зробити усвідомлений вибір, а й піти на дільницю і в дощ, і в сніг, бо це важливо, це доля країни!
Тож не зупиняюся, продовжую працювати для України і для кожного українця.
***
Ви точно чули таке запитання! А можливо й самі запитували. Депутати – представники громадян і працюють саме заради них. Тож природно, що громадяни питають про цю роботу.