Освіта в умовах пандемії: екзаменів не буде?

Дистанційне навчання для сучасних школярів стало вже нормою геть не тому, що освітяни такі от креативні і надають перевагу онлайн-формі засвоєння матеріалу через ґаджети. Штам коронавірусу Омікрон хоч і має легший перебіг, але вражає все частіше дітей порівняно з іншими вже відомими нам штамами. Отож будемо говорити нині про якість освіти в умовах пандемії і чи є тому якась альтернатива.

Я, Віталій Кубліков, вітаю вас і радий представити гостей студії. Це Оксана Романів – лікарка-педіатр Дитячої лікарні на Орлика, та Андрій Москаленко – перший заступник міського голови Львова.

І перед тим, як ми почнемо обговорювати нашу тему у студії, пропоную переглянути разом матеріал із відділень, які мають зараз обмежений доступ. Тож якою є на сьогодні ситуація з ушпиталенням дітей із ковідом? Дивимось.

***

Цю крихітку звати Яночка, їй лише 5,5 місяців, та дівчинку на лікарняне ліжко вже вклав ковід. Недуга проявилася сухим кашлем та високою температурою. Спершу гарячку батьки намагалися збити вдома, та все було марно. Тоді викликали «швидку» – та ж порадила їхати до міської дитячої лікарні. А вже тут, у медзакладі, тест підтвердив: у дитини ковід.

Олена Галинець (мама Яночки): «Багато говорили, щоби ніч переночувати вдома, а на ранок подивитися, що «збивайте, збивайте температуру». Але ні, я боялася за дитину – і ми зібралися в лікарню. Ми вже тут сім днів, вже добре. Ще трошки має носик забитий, так час від часу покашлює. Але дитина вже активна, добре їсть, спить».

А це – вже восьмимісячна Даринка. Дівчинка теж інфікувалася коронавірусом. До лікарні потрапила з такими ж симптомами – гарячкою та кашлем.

Соломія Василина (мама Даринки): «Ми потрапили вночі, нас привіз чоловік, тому що в дитинки протягом тижня третій раз піднялася температура і був дуже сильний кашель, який тривав дві години і не зупинявся. Коли перший раз була температура, я не хвилювалася, я її збила парацетамолом. Другий раз я вже викликала сімейного лікаря – лікар її слухала, тримала ніби на контролі її дихання. А коли вже це відбулося третій раз – це було вночі, я налякалася».

Потрапили з ковідом до дитячої лікарні Анна та Максим – вони братик та сестричка.

Ольга Білик (мама Анни та Максима): «Немає головних болів, немає уже симптомів рвоти, покращення в загальному стані здоров’я. Вони стали активні, граються, розважаються. А перші два дні – це були, в принципі, тільки капельниці і ліжко».

Дітвора вже дуже хоче додому.

«А скільки ви вже тут часу? Розкажи».

Анна (пацієнтка дитячої лікарні): «Тиждень».

«Хто тут з тобою ще?»

– «Мама і Макс, братик».

Загалом у ковід-відділенні Дитячої міської лікарні перебувають 80 маленьких пацієнтів. Медики кажуть: тепер вірус дуже заразний, має короткий інкубаційний період, а симптоми такі ж, як при ГРВІ – до прикладу, нежить, закладеність носа. Тож батьки навіть не підозрюють, що дитина може мати ковід. Відповідно, вона продовжує контактувати з іншими і так поширює вірус. Через спалах недуги серед дітей у цій дитячій лікарні розгорнули додаткові ліжка.

Іван Міськів (директор дитячої лікарні Першого ТМО): «Завдяки співпраці з клінікою NOVO нам вдалося розширити ще на 50 ковідних ліжок для діток, оскільки ми переселили в клініку NOVO ЛОР-відділення. Завдяки цьому створили там буферну зону для ковідних пацієнтів і розширили загальну кількість дитячих ковідних місць до 150».

Медики наголошують: якщо в дитини висока температура, що не збивається, утруднене дихання, загальна слабкість, блідість шкіри та раптове погіршення самопочуття – потрібна госпіталізація.

Ірина Бережна (завідувачка педіатричного відділення Дитячої лікарні Першого ТМО): «Коли ви можете собі збити спокійно температуру тіла, коли немає дихальних розладів, коли ваша дитина не має супутніх захворювань, тобто таких, які можуть бути загрозливі по розвитку ускладнень після ковіду, – тримайте зв'язок із сімейним лікарем. Я думаю, у вас не буде проблеми абсолютно лікуватися вдома. Свіже повітря, пиття, вітамінізоване харчування, спокій і, відповідно, збивання температури по потребах».

Усі мами хворих на ковід діток одноголосно закликають: важливо вчасно звертатися до медиків.

Олена Галинець (мама Яночки): «Мені здається, що коли огляне тебе лікар – лікар знає, що робити, а не коли ти собі придумуєш».

Соломія Василина (мама Даринки): «Я, напевно, порадила б не чекати. Якщо так, як моє серце відчуло – їхати, щоб не ускладнилася надалі хвороба. Не боятися лікарні. Можливо, воно там звучить “лежимо в ковідному відділенні, в ізоляторі”… Можливо, страшно звучить. Але п’ять днів, надана кваліфікована допомога дитині».

***

Ну от, як ми побачили, направду переповнена лікарня на Орлика зараз ковідними пацієнтами. 80 ліжок зі ста – і от додатково розгортаються ще 50. Я думаю, що від початку пандемії ми не пам’ятаємо такої завантаженості, принаймні Дитячої лікарні на Орлика. Пані Оксано, ви це бачите зсередини, щодня. Розкажіть, наскільки є складною ситуація з ковідом на сьогодні.

Оксана Романів: Справа в тому, що вірус даного штаму протікає легше, порівняно з попереднім, але висока є контагіозність і короткий інкубаційний період. Батьки, звісно, перелякані, звертаються по допомогу – і, відповідно, госпіталізуються.

Ну от, батьки навіть говорили, що вони закликають якось реагувати на це. Але ж, вочевидь, є багато батьків, хто займається самолікуванням вдома. Що ви можете сказати цим батькам?

Оксана Романів: У жодному разі не займатися самолікуванням. При появі перших симптомів, ознак вірусної інфекції, необхідно в першу чергу звернутися до свого сімейного лікаря. Звісно, є ситуації, коли батьки не справляються зі збиттям температури тіла, коли є дуже висока гарячка, особливо це в першу-другу добу, і батьки викликають «швидку» чи самі їдуть до лікарні на госпіталізацію.

Дякую, пані Оксано. От уже третій тиждень пішов, як львівські школярі вже в «енне» навчаються дистанційно. Не всім батькам це подобається, ми неодноразово говорили про це у цій студії. Але це була трошечки інша ситуація (ми про це говорили перед ефіром), коли не було стільки хворих дітей. І під Ратушею теж, я пам’ятаю, розгорталися пікети. Чи мали ми стільки хворих дітей на ковід від початку пандемії, пане Андрію?

Андрій Москаленко: Власне, що ми за останні, фактично, два роки пережили декілька хвиль коронавірусу. І якщо сказати саме про цю хвилю, в якій ми зараз знаходимося, вона має декілька аномалій. Тобто аномалія перша – що це дуже швидко передається. За рахунок цього ми кожного дня інформуємо про відсоток хворих водіїв – у нас такого не було ніколи: 18% хворих водіїв громадського транспорту одночасно. Або, наприклад, 15% працівників сфери життєзабезпечення – «Водоканал», «Теплоенерго»…

Друга аномалія, якої не було раніше, про яку ми сьогодні говоримо – це є захворювання серед дітей. Тому що ви згадали про Дитячу лікарню на Орлика. Але насправді під час всіх попередніх хвиль, я пригадую, ми приїжджали в лікарню на Орлика, дивилися під час попередньої хвилі, думали – от дивіться, якщо буде велика кількість дітей в Охматдиті, більше 50 (а там було 100 місць), то ми маємо готуватися відкривати Дитячу лікарню на Орлика. Але коли в один момент ми побачили, що спочатку було один день 20, потім 50, 70, 80, 90 – Охматдит приймає рішення відкриття ще 50 місць.

Охматдит би сьогодні захлинувся практично.

Андрій Москаленко: 150 місць було, так як було минулого тижня. І Орлика вперше, насправді… Раніше вони лікували і пневмонію, але коли не було підтвердженого ковіду. А зараз – це фактично вперше за всі хвилі відкрито спочатку 100 місць, а потім відкрито ще 50. Тому можна чітко сказати, що такого піку захворюваності серед дітей за всі попередні хвилі ковіду не було.

Але при цьому відучора частина львівських шкіл таки відновила роботу, що стосується молодшої школи. Який відсоток шкіл таки повернувся до навчального процесу?

Андрій Москаленко: Власне, що ми диференційовано підходили до початкової школи 1–4 клас і до старшої школи 5–11 класи.

Наразі йдеться тільки про початкову школу?

Андрій Москаленко: Початкова школа в нас навчається – власне за рішенням директора школи приймається рішення чи про навчання дистанційно, чи про навчання вживу. Наведу такий відсоток, просто щоби зрозуміти, яка є ситуація: минулого тижня близько 85% дітей або мали захворювання, або підозру, або були на ізоляції.

Тобто фактично не така велика кількість дітей навчалася. Але це було за рішенням директора, тому що в кожній школі є різна специфіка. І ми розуміли, що 1–4 клас… Ми всі розуміємо – дистанційне навчання там достатньо складне може бути, в силу організації процесу. А от власне 5–11 клас – вони вже три тижні є на виключно дистанційному.

Тобто про що це може говорити? Про те, що ми ще не готові відновлювати навчання? Тому що я знаю, що в п’ятницю має повторно розглядатися ситуація про відновлення навчання і старшої школи, з понеділка наступного.

Андрій Москаленко: Дивіться, щодо старшої школи… Рішення, яке попередньо було прийнято на засіданні комісії ТЕБ і НС в п’ятницю, що з 14 лютого (це буде понеділок), тобто якщо динаміка буде продовжуватися зберігатися щодо зменшення… Знову ж таки, в п’ятницю і в четвер ми будемо це аналізувати, але попереднє рішення було таким, що ці школи, де директори будуть бачити, що вони можуть забезпечити організацію процесу, вони матимуть змогу відновити освітній процес. Знову ж таки, ми моніторимо ситуацію. Таке рішення є, але ми звертаємо увагу. Наприклад, я вам ще одну цифру наведу по початковій школі – минулого тижня це було 85%, а цього тижня, ми звіряли інформацію, – вже близько 55% не присутні під час навчального процесу. Тобто останніх два-три дні ми спостерігаємо певну динаміку. Можливо, це свідчить про певне розірвання ланцюга, але про це зарано зараз говорити. Ми можемо чітко сказати тільки те, що всі ці обмежувальні заходи дали змогу зупинити. Тому що, я відверто скажу і, думаю, ви це підтвердите, бо коли ми побачили, що кількість госпіталізацій і в Охматдиті, і на Орлика є поза 100, це є більш ніж критична ситуація.

Так-от, пані Оксано, в цьому ключі хочу запитати – чи вдасться нам таким чином розірвати цей ланцюжок захворюваності?

Оксана Романів: Думаю, так.

Якщо зважати на те, що діти у нас не вакциновані.

Оксана Романів: Так, частина діток є вакциновані, дійсно.

Ну, це якщо говорити…. Ми про це трошки далі поговоримо… Це якщо говорити про дітей 12–17 років. Зараз ми говоримо про молодшу школу. Тобто який імунітет вони можуть від цього отримати, зважаючи на те, що хтось уже перехворів…

Оксана Романів: Це дуже добре, що зараз є карантинні умови, тому що дітки не контактують між собою. І є ситуація така, що…

Тобто ви вважаєте, що ці дії мерії були абсолютно логічні?

Оксана Романів: Абсолютно логічні і виправдані.

Вони виправдані, і ці три тижні зроблять погоду, так?

Оксана Романів: Я думаю, що так.

Дивіться, ви згадували про те, що в будь-якій ситуації варто радитися зі своїм лікарем. Ну, будемо свідомі, що не кожен має доброго лікаря, до якого може подзвонити і порадитися в тій чи іншій ситуації. Черги зараз до лікарів ми знаємо які, так само ніхто не знає, чи дитина здорова, чи хвора. Сидіти в тих чергах батьки не хочуть – через те, вочевидь, і займаються самолікуванням. І батьки зараз вагаються: наприклад, якщо з наступного тижня відновиться навчальний процес, то віддавати дитину в школу чи ні? От ваші поради? Я впевнений, що глядачі, які зараз нас дивляться, хочуть пораду фахового лікаря.

Оксана Романів: Безумовно, в дитинки має бути повноцінне вітамінізоване харчування. Безумовно, це мають бути прогулянки на свіжому повітрі. Це має бути здоровий сон, має бути дозоване фізичне навантаження. І це все сприяє цілком… І дуже важливе є ще обмеження, щоби дитина поменше сиділа в гаджетах – в комп’ютерах і телефонах. Це також має зараз велике значення для підлітків і діток також.

Пане Андрію, я пригадую, як на початку вересня ми в цій студії, зокрема, говорили про ситуацію з вакцинацією вчителів. Чи дала оця масова вакцинація вчителів якийсь результат, чи багато зараз є серед них недужих?

Андрій Москаленко: Ми робимо аналітику щодня, і це залежить від хвиль. Ми спостерігаємо, що ці обмеження, в які ми фактично третій тиждень заходимо, дають змогу все-таки меншій кількості – зрозуміло, якщо то старша школа, дистанційно, то вчителі приходять на роботу. Хто як організовує процес: хто дистанційно, хто в школі. Але це, знову ж таки, менша кількість контактів. Бо багато дітей можуть безсимптомно передавати.

Чому ми говорили про розірвання ланцюга? Ми насправді ж зробили обмеження не лише по школах, але й по секціях, гуртках, це все не відбувається. Бо можна не піти в школу, але потім піти на секцію при тій самій школі.

Тому для багатьох це справді складні обмеження, але це дало, дало своє пониження. Під час попередніх хвиль ми фіксували, що була більша кількість хворих серед вчителів. Зараз серед дітей. Але все-таки вакцинація – знаєте, що ми працювали активно над вакцинацією. Навіть попередньої суботи проводили вакцинацію навіть у наших міських школах. Той, хто є вакцинований, то переносить набагато легше. Там є навіть відсотковість вирахувана, але знову ж таки, вона перебігає безсимптомно, або переносить набагато легше.

До речі, про безсимптомність цього ковіду – які ризики для оточуючих, для тих самих дітей?

Оксана Романів: Батьки діток, які мають супутні захворювання (слід сказати, це дуже важливо – особливо, якщо бронхіальна астма, чи цукровий діабет, чи серцево-судинні захворювання), повинні бути особливо на сторожі при появі ознак, симптомів ковіду чи респіраторної вірусної інфекції. Тому що це може усугубити, погіршити стан основного захворювання – і, як наслідок, госпіталізація.

А от як ви бачите, якою є динаміка поширення ковіду на сьогодні?

Оксана Романів: Висока контагіозність власне…

Тобто вірус зберігає оту свою потужну дію.

Оксана Романів: Так, так.

І все більше й більше. Тобто цей період, коли людина передає вірус, триває вже не 5 днів, а за два-три дні…

Оксана Романів: Короткий, дуже короткий, власне, інкубаційний період.

Це і є ключова відмінність Омікрону від тої самої Дельти?

Оксана Романів: Так, від Дельти.

Андрій Москаленко: Я ще одну річ доповню: Традиційно цей місяць, кінець січня – початок лютого, це традиційно місяць з високим захворюванням серед дітей на респіраторні захворювання. Тут одне на друге наклалося, і ще за рахунок цього хвиля є дуже високою і досить аномальною.

Я ще би хотів поговорити про таку річ, як онлайн-навчання, про яке батьки дуже часто говорять, і в соцмережах, і постійно піднімають цю тему – що давайте будемо продовжувати навчання, навіть попри цю статистику, коли 80% лікарняних ліжок у нас сьогодні зайнято. Ми свідомі того, що хтось цілий день на роботі працює, хтось просто не хоче з дітьми займатися. Але при тому в соцмережах вони вимоги до школи тримають дуже міцні – що «школа повинна» і далі продовжують. Як отут нам знайти оту золоту середину, щоби не втратити якісь освіти, і щоби діти залишалися здоровими?

Андрій Москаленко: Я скажу свою особисту думку. Я точно прихильник того, щоби навчання було вживу. Тому що ми розуміємо, що знання – це не лише про матеріал. Це про роботу, це про реакцію. Але, знову ж таки, ми маємо розуміти, що ставимо на шальки терезів. Якщо ми розуміємо, що так, хтось може перенести безсимптомно – я не буду називати кількість, але за цих два останні тижні ми мали декілька дуже складних випадків захворювання власне серед дітей. І це такі насправді речі, коли ми розуміємо вагу, і розуміємо, що…

Я просто наводив вам приклад про водіїв громадського транспорту. Чому ця цифра показова – 18%? Тому що якщо ми в певний момент не введемо обмежень, то можемо заблокувати місто. Тому що всі працівники критичної інфраструктури… Діти легкі носії, вони приходять додому, не відчувають, передають батькам – а хтось може мати супутні захворювання, які сприяють. І ми розуміємо, що від самого початку хвилі анонсувалося, що у Львові є два штами – мова йде про Омікрон і так само мова йде про Дельту. І тим небезпечніше.

Так, станом на сьогодні ми бачимо відсоток заповненості міських медичних закладів – від 30 до 35%.Це дорослі. І це не є 60–70%, як це було минулого разу – це насправді було дуже страшно, і висока смертність. Але за рахунок великої кількості це може паралізувати місто. Але по дітях ви бачите, що станом на сьогодні 46 і 55 відсотків, хоча ще тиждень тому це було на рівні 70–80%.

Зараз хочу навести вам факти на користь якості освіти – чи то радше навпаки. В Україні вже збирають підписи за скасування ДПА для учнів 4-х, 9-х і 11-х класів. Відповідне звернення з’явилося на сайті електронних петицій Офісу президента. На цю хвилину вже майже 13 тисяч підтримали її. Ініціатор петиції – Петро Палацюк. Зокрема, він наголошує, що через епідемію коронавірусу і запровадження дистанційного навчання в областях проводити цього року ДПА не варто. Я процитую його: «На мою думку, учням досить важко підготуватися до екзаменів на дистанційній формі навчання, та це буде несправедливо по відношенню до учнів, яким відмінили обов’язкове ДПА у 2021 і 2020 році, які опинилися в аналогічній ситуації».

Збір підписів за цю петицію триває майже три місяці. І я вам скажу відверто як батько дитини, яка зараз у четвертому класі, важко їй пояснити, чому треба більше і більше займатися, тому що буде навчання. Вона каже, що інші діти два роки не здавали – і, в принципі, для чого особливо старатися, бо і так ми перейдемо в наступний клас. Вочевидь, це стосується і старшої школи. Чи не стане це для нас ведмежою послугою в майбутньому?

Андрій Москаленко: Я вважаю, що коли ми говоримо рішення про організацію освітнього процесу, треба робити так, як, зрештою, ми аналізуємо і робимо протягом останніх періодів. Ми зустрічаємося з керівниками (через Zoom, звичайно, шкіл), і ми маємо, ми ставимо, знову ж таки, перше питання – це яка у нас ситуація з захворюваністю дітей, а друге – яким чином ми можемо ефективно організувати освітній процес. Бо насправді, якщо говорити на загал (не від директорів, а на загал), то я чув дуже багато ідей. Були одні ідеї, наприклад, не робити зараз, відмовитися від навчання, а робити червень, липень, серпень. Були ще інші ідеї. Тобто ідей було дуже багато, але потрібно розуміти, яким чином все можна імплементувати.

Тому, власне, ми зійшлися на концепції цієї хвилі, що 1–4 клас директори самостійно приймають. І ви бачите, я звертаю ще раз увагу, що минулого тижня більшість директорів шкіл приймали рішення все-таки про дистанційне або, наприклад, іншу організацію процесу. З 14 лютого так само будуть робити директори старших шкіл, тому що тут теж розходиться в результаті, а не просто формальності.

Пані Оксано, не буду вас питати про ДПА, але в цьому ключі хочу почути вашу думку щодо так званого постковідного синдрому в дітей. Тобто коли батькам можна все ж таки навантажувати дітей по повній і знову повертатися до навчального процесу?

Оксана Романів: Постковідний синдром у діток абсолютно в кожної дитинки індивідуально проходить. Це може тривати від двох тижнів і до декількох місяців навіть. І проявлятися також по-різному – може бути субфебрильна температура тіла, можуть бути періодичні головні болі, періодичний м’язовий біль, самопочуття інколи, тобто дитинка може себе вести не як у своєму руслі.

Скільки часу це триває? Бо ми знаємо, що оцей період, в який триває самоізоляція, навіть Міністерство охорони здоров’я зменшило до п’яти днів – до цього було, що не менше десяти днів. Як це може вплинути на діток?

Оксана Романів: Ще раз повторюся, що постковідний період може бути від двох тижнів і навіть до декількох місяців. Тому тут індивідуально до кожної дитинки. Особливо, якщо дитинка з супутньою патологією, – то це, звісно, потребує довшого часу відновлення.

А якщо подивитися на досвід інших країн? Дехто вже навіть скасовує взагалі карантинні обмеження і випускає всіх дітей до школи. Яке ваше бачення щодо цього?

Оксана Романів: Карантин – це дуже добре. Бо дітки ізольовані, вони між собою не контактують – відповідно, ризик захворювання, оця контагіозність, зменшується. Тому що контагіозність даного захворювання, Омікрону штаму, є дуже висока. І завдяки карантину дітки…

Тобто ви вважаєте, що ми таки правильним шлях ідемо, що ми обмежуємо оці контакти між дітьми.

Оксана Романів: Обмеження є доцільним.

Через масове поширення ковіду серед молоді лихоманить не лише молодшу школу, а й вищу. Так, студенти більшості львівських університетів мають усі шанси повернутися в авдиторії не раніше 25 лютого, оскільки саме до цієї дати національні виші, і львівські зокрема, за рекомендацією Міністерства освіти і науки пішли на дистанційне навчання. Зараз у них ще тривають так звані зимові канікули. Тому це, звісно, викликало нову хвилю суперечок між батьками спудеїв. Одні стоять на тому, що дистанційна, мовляв, є неефективною і потрібно якнайшвидше повертатися до очного навчання. Інші ж певні: безпека дітей – №1, й онлайн-навчання є для цього найкращим інструментом. Однак право вирішувати, вчитися дистанційно чи очно, як і раніше, залишається за ректоратом університетів. Минулого місяця на дистанційне навчання вирішили перейти у Львівському університеті імені Данила Галицького і Державному університеті фізичної культури. А нещодавно й Університет імені Франка та «Львівська політехніка» доєдналися до них. Однією з причин такого рішення є і велика кількість недужих викладачів.

***

Оксана Романів: Батьки бояться. Батьки бояться ускладнень, зараз багато читають літератури, і є неоднозначні думки щодо цього. Одні батьки не хочуть, є проти, другі… Але є такі батьки, що щеплять діток.

Але, як ми знаємо, зараз дітей щеплюють лише вакциною Pfizer, наскільки я знаю. Чи достатні в нас запаси цих вакцин? Тому що навіть бустерна доза…

Андрій Москаленко: Дивіться, готовність є. Пригадаймо попередню хвилю, коли були різні думки на початках – чи потрібно, чи не потрібно вакцинуватися. Я завжди відповідаю однією статистикою, цифрою: під час попередньої хвилі 95% людей, які потрапляли в лікарню в важких станах, були не вакциновані. Якщо говорити про 5% – треба так само дивитися, чи це була одна доза, чи це були дві дози, коли це було зроблено.

Якщо подивитися на цю хвилю, коли справді багато людей переносить це вдома, або переносить безсимптомно, або з незначними симптомами, то навіть зараз ми, навіть з іншим штамом, ми фіксуємо і по першому ТМО – це 90–95%, хто потрапляють і потребують власне госпіталізації, навіть люди середнього віку, старшого віку, вони так само є не вакциновані. Тобто простими цифрами. Чим можна довести ефективність чи неефективність? Дивимося, хто потрапляє, хто потребує допомоги – і ось є відповідь.

По цій ситуації з вакцинами. Ми знаємо, що бустерна доза – це лише мРНК-вакцина. Так само вакцинація дітей – це так само Pfizer. Чи достатня є кількість цих вакцин на сьогодні в місті?

Андрій Москаленко: Так, звичайно, що є готовність забезпечити повністю. Тобто ми працюємо з колегами і з міського управління, і з колегами з обласного управління охорони здоров’я. Тому тут повністю є готовність.

Було б бажання, так?

Андрій Москаленко: І ще раз, коли виникає питання, робити чи не робити – дивимося статистику.

Оксана Романів: Було б бажання – це точно.

На завершення ще одне питання маю. Зважаючи на ту приголомшливу статистику кількості госпіталізацій, чи можемо ми повернутися до повного локдауну? Пані Оксано.

Оксана Романів: Важко відповісти на це питання.

Зважаючи на те, що ви бачите щодня у своїй лікарні, на той потік хворих.

Оксана Романів: Зважаючи на такий великий дуже потік хворих – то звісно, що не виключено, не виключено, що може бути повний локдаун. Але за допомогою… Те, що введення карантинних заходів – це рятує.

Пане Андрію, дуже коротко: чи можемо ми повернутися до того сценарію, що буде все закрито?

Андрій Москаленко: Потрібно чинити ті заходи, які дають ефект. Станом на сьогодні оце цільове обмеження, яке стосувалося – якщо є велика захворюваність серед дітей, то робимо обмеження серед дітей. Саме це спрацьовує.

Спасибі. Такою от, максимально відвертою та конструктивною, була сьогодні розмова у форматі програми «Стінка на стінку». Адже йдеться, в першу чергу, про здоров’я наших дітей. Я дякую за ті поради батькам Оксані Романів – лікарці-педіатру Дитячої лікарні на Орлика, та позицію міста тут і зараз засвідчив нам Андрій Москаленко – перший заступник міського голови Львова. Чекаю і на ваші коментарі з оцінкою якості освіти ваших дітей в умовах пандемії. Тож соцмережі ZAXID.NET до ваших послуг 24/7. Ми ж зустрінемося в етері вже зовсім скоро. Бережіть себе та своїх рідних, щасти.