У місті Комарно на Городоччині археологи розпочали розкопки у підземеллях костелу, історія якого сягає XVII ст. Це пізньоренесансна-ранньобарокова споруда, пам’ятка архітектури національного значення. Під час радянської окупації приміщення перетворили на меблевий склад. Однак костелу пощастило — принаймні він не зазнав значних ушкоджень.
Молодша наукова співробітниця «Рятівної археологічної служби» та керівниця експедиції в Комарному Наталя Войцещук зазначає: «Сам костел є унікальним. Я вже трішечки поїздила по Україні і знаю, скільки в нас є об’єктів культурної спадщини. І цей костел для мене входить в 10 найкращих. Він має довершені пропорції».
У 1992-му костел передали греко-католицькій парафії. Тепер це храм Різдва Богородиці. Місцеві мешканці виявились активними і свідомими. Настоятель храму Іван Кузьмич каже: «Наші парафіяни настільки люблять старовину, що вони навіть не дозволяють один одному якийсь цвях забити чи ще щось. І чого вони тільки не придумають, щоби тільки не завдати шкоди чи стінам, чи деревині. Дуже вони обережні».
Парафіяни десятиліттями працюють над тим, аби відреставрувати і відновити автентичне обличчя пам’ятки. І ось цьогоріч вдалося зробити великий крок вперед. Представниця громади Ірина Маланчак говорить: «Ми стукали і нам відкрилося. Завдячуючи нашій міській Комарнівській раді і обласній адміністрації, цього року нам виділили кошти на проект, виготовлення проектної документації. Відбулися тендерні торги. І фірма, яка перемогла, почала наукові дослідження».
До проекту підійшли комплексно: досліджують прихрамову територію та фундамент. Зараз «Рятівна археологічна служба» вивчає крипти, розташовані у підземеллях церкви. Тут упродовж двох століть захоронювали представників місцевої еліти. Коли археологи почали роботу, чотири крипти під вівтарем були доступними і впорядкованими, а останки вкладені у домовини.
Старша наукова співробітниця Інституту українознавства ім. Крип’якевича, доктор історичних наук Віра Гупало розповідає: «Водночас у двох довших криптах були зроблені отвори, в які не було жодної змоги потрапити. Все було засипане побутовим сміттям. Але нам вдалося знайти первинний вхід у ці крипти».
Коли фахівці взялися за роботу, побачили, що сходи, якими спускали домовини, були засипані ґрунтом. І в тій землі знайшли австрійську монету, датовану 1773 роком. Місцеву знать тут ховали до кінця XVIII століття. І монета допомогла з’ясувати це. Віра Гупало пояснює: «У 1784 році імператор Йосиф II видав наказ ліквідувати усі цвинтарі при храмі та вичистити крипти. Зробив це із санітарних міркувань. Адже рештки розкладалися і потрапляли у питну воду, спричиняючи різні інфекційні захворювання. І ось той засип, що ми побачили біля сходів, був зроблений у той період, і на означення кинута та монетка».
Серед знахідок є також складаний дерев’яний хрест XVIII століття із бронзовими елементами. На ньому є зображення Діви Марії і череп Адама. А от розп’яття не дійшло до наших днів.
Також перед реставрацією храм «оцифровують», детально відсканувавши всю будівлю завдяки сучасним технологіям. Представник організації Skeiron Юрій Преподобний зазначає: «Ми створюємо дуже точну 3D модель, використовуючи геодезичні прилади, високоточні лазерні сканери та дрон».
Згодом тут працюватимуть ще й антропологи, які зможуть розповісти про співвідношення віку і статей похованих тут людей і навіть причини смерті. Завдяки реставрації сподіваються відкрити ще більше таємниць храму. І привабити туристів — місцевих і закордонних.
Нагадаємо, археологи «Рятівної археологічної служби» закінчують розкопки неподалік Трускавця, де досліджують неолітичне поселення з 5 тисячоліття до нашої ери.