- Поганий поет і поганий декламатор має можливість повністю розчинитися у віртуальному океані, знайти там своїх вдячних читачів (а він їх обов’язково знайде), тішитися з їхніх захоплених коментів, відчути свою самореалізацію…
Харківський поет-слемер Артем Полежака у інтерв’ю ZAXID.NET ділиться своїми думками про літературну працю, про життя поезії в Інтернет-просторі та про інструмент цензури.
- Артеме, Ви – поет-слемер. На Вашу думку, якісне виконання власної поезії популяризує її, чи все-таки заважає читачеві або ж слухачеві самостійно зрозуміти і відчути написане?
- Якісне виконання будь-чого – поезія це, автомобіль чи побутова послуга – не може заважати. А якщо говорити конкретно про мене – то я з жахом уявляю собі людину, яка самозабутньо занурюється в томик поезій Полежаки…
- Сучасні автори мають сьогодні набагато більше можливостей опублікуватися, ніж їхні попередники. Це пов’язано в першу чергу із загальним доступом населення до Інтернет-ресурсів, які містять низку літературних сайтів, де кожен може запостити свій твір і отримати на нього відгук. Які, на Вашу думку, позитивні та негативні сторони у цьому?
- Позитивна: поганий поет і поганий декламатор має можливість повністю розчинитися у віртуальному океані, знайти там своїх вдячних читачів (а він їх обов’язково знайде), тішитися з їхніх захоплених коментів, відчути свою самореалізацію – і цей персонаж ніколи не буде піддавати нас тортурам на літвечорах. Негативна: вищезгаданому поету здасться цього замало, і він таки прийде, щоб виступити на літвечорі.
- Як Ви ставитеся до нещодавніх подій в укрсучлітпроцесі, пов’язаних з цензурою?
- Це все виглядає якось абсурдно, і часто виникає таке відчуття, що насправді хтось з’ясовує свої особисті стосунки, а цензура – це непоганий інструмент в таких справах.
- Ви особисто стикалися з чимось подібним?
- Тут нещодавно один такий подзвонив, я оце, каже, був на твоєму концерті й от все ж таки, ти подумай, я б в тому вірші слово «пі…ри» замінив, бо якось неблагозвучно звучить. Що тут сказати, мені просто смішно, та і все. У книжках ніхто поки що текстів моїх не переписував, на виступах я читаю, що хочу, і навіть на телебаченні показали повністю якось, як я читаю «Я ніколи таку не ї..в», з «запікуваннями», звичайно, але в даному випадку я не проти «запікувань» - діти маленькі ж можуть почути…
- Піар важливий для літератора, чи, якщо твір вартісний, то він обов’язково знайде читача?
- Одне іншому не заважає, і знову ж таки, все залежить від того, яку мету ставите перед собою конкретно ви, ну, тобто, літератор. Якщо річ вартісна, то вона вартісна – і з чим нічого не поробиш. А з іншого боку, Ви задаєте мені такі риторичні питання, що крім «так» чи «ні» іншої відповіді не виникає в голові… Ну звичайно важливий піар! Так само, як будь яка реклама.
- І насамкінець побажання читачам від Артема Полежаки.
- Щастя… Здоровля… Дітей багато… і всього-всього!!!
Довідка ZAXID.NET
Артем Полежака народився 24 вересня 1975 року в Харкові. Закінчив Харківський інститут інженерів комунального будівництва (зараз - Харківська національна академія міського господарства). Автор двох малих архітектурних форм і першої в Україні поетичної збірки, яка не містить текстів. Переможець численних слемів. Єдиний з літературного кола, хто висував свою кандидатуру на виборах Президента України 2010 року. Учасник різноманітних акцій громадянської непокори, зокрема проти скандальновідомого законопроекту “Про мови в Україні”. Свого часу виступав перед різноманітною аудиторією: від школярів до мешканців геріатричного пансіонату та ув’язнених. Займається дизайном меблів. Мешкає в Києві. Позиціонує себе двомовним. Дуже любить пиво.