Броди, які існують щонайменше з XI ст., належать до так званих «ідеальних» міст. Ідеальними вони були не лише через правильне розпланування забудови й міської інфраструктури, але й вигідну локацію для економічного розвитку. Станіслав Конєцпольський створив потужний торговий і ремісничий центр у Бродах, запрошував сюди купців для того, щоби місто розвивалося. Окрім традиційних для Галичини національностей – українців, поляків, євреїв, німців, у Бродах жили вірмени, шотландці, греки. У XVII ст. місто було важливим центром Руського воєводства. Ті торгові традиції продовжувалися і у пізніші століття.
На запрошення Українського фотографічного товариства директор Бродівського історико-краєзнавчого музею Василь Стрільчук прочитав лекцію «Шість сторінок з історії Бродів» про різні періоди з історії міста. У цій публікації зосередимося на темі економічного розвитку Бродів з кінця XVIII ст. до Першої світової війни, коли місто було одним з найбільших і найрозвиненіших економічно у всій Галичині.
Вільне торгове місто Броди
Після того, як Галичина увійшла до складу Австрійської імперії, Броди опинилися на її межі. Кордон пролягав за 6 км від міста. Насправді він сформувався давніше: перше писемне маркування ще відоме з 1546 року, хоча тоді це була історична межа між Галичиною і Волинню.
Від 1779 року Броди отримали статус вільного торгового міста. «Свого роду офшорна зона, таке право “порто-франко” на суходолі», – каже Василь Стрільчук.
Вільноторговим привілеєм Броди користувалися сто років – від 1779 до 1880 року. Тут створили спеціальний торговий округ, який періодично змінював свої кордони, а більшість товарів, які завозили до міста, мали пільгове чи транзитне мито. При вивезенні вони обкладалися таким самим митом, як при перетині кордону, пояснює краєзнавець.
Цю особливу торгову зону періодично намагалися ліквідувати. У документах згадано про 60 заможніх купців, які найбільше користались такими умовами. За цей період кількість населення зросла вдвічі – з 10 тис. до 20 тис. Броди в той час називали «Трієстом на суходолі», «східним Амстердамом», «складом товарів Заходу і Сходу».
Площа Ринок у Бродах була центром торгового життя. Це було місто в місті з торговими рядами, де розміщували товар, були свої вулички, які мали також свої окремі назви. «Такі сукенниці, як в Кракові» – ще одне порівняння Бродів.
За 250 м була Новоміська площа – Новий Ринок. Цю територію в заболоченій місцині сформував ще в XVII ст. інженер Андреа дель Аква, який будував фортецю. Зараз там парк і майдан Свободи.
У період вільного торгового міста довкола цієї площі були заїжджі двори, готелі. У готелі «Росія» зупинявся Оноре де Бальзак в 1847 році, коли їхав до Евеліни Ганської, розповідає історик.
Величезний контрабандний шлях
Статистика кінця XVIII століття свідчить, що товарообіг Бродів перевищував в чотири рази товарообіг Львова разом зі всією Галичиною. Місто на початку XIX століття було більше ніж Чернівці, Станіславів, Тернопіль. Це було друге на Галичині місто після Львова.
«Особливо золотий період був в часи наполеонівських воєн. Тоді була континентальна блокада Великої Британії. Всі товари до Росії йшли морем, порт Одеси і шлюзом через Броди контрабандою до Європи. Всі дороги вели до Бродів, це був величезний контрабандний шлях», – розповідає Василь Стрільчук.
З Європи в Росію йшла контрабанда ліонського шовку. Це був ключовий товар, потрібний для війська. Навіть перевозили контрабандою зброю з французьких, пруських земель, зазначає історик.
«Всі знали про ту контрабанду і неодноразово кожні 5-10 років цей вільноторговий привілей хотіли скасувати. Піднімали питання або на Галицькому сеймі, або посли чи навіть на рівні міністерства. Але Бродівська торгово-промислова палата писала листи і від купців робила подання, що показувало користь особливого статусу для всіх і зокрема для міста Броди», – розповідає директор Бродівського музею.
У 1869 році через Броди проклали залізницю. А через 4 роки її сполучили з сусіднім містом Радивилів, яке вже належало до Російської імперії.
«Ці два міста з’єдналися залізницею і поєднали дві імперії, почалися перевезення товарів між ними. З Наддніпрянщини йшло переважно зерно і різні продукти. Бродівський вокзал на початку XX століття називали східними воротами Австро-Угорщини», – каже Василь Стрільчук.
Центр європейського шпіонажу
У XIX столітті аж до Першої світової війни це прикордонне місто стало ще центром європейського шпіонажу, продовжує розповідь історик. Тут сходилися дуже багато різних доріг. Бродівські купці їздили на відомі лейпцизькі ярмарки, в Наддніпрянську Україну, Росію і дальше. Під виглядом торговців було зручно посилати розвідників і збирати потрібну інформацію. Вже в кінці XIX століття виникло багато шпигунських скандалів.
Найвідомішу шпигунську мережу, що діяла в цілій Галичині, сформував уродженець Бродів Филимон Стецишин. Напередодні Першої світової війни вона збирала таємну інформацію про військову інфраструктуру австрійців і передавала її в Росію.
Місце для біженців, авартюристів та дезертирів
У 1881 році, коли на території Російської імперії відбулися погроми, дуже багато євреїв почали звідти втікати за кордон. Тоді біля Бродів створили великий табір для біженців, ним опікувався міжнародний єврейський комітет.
«Але там, де є багато людей, там завжди хтось хоче нажитися на них. І на території Російської імперії поширилися такі чутки, що треба переходити кордон, бо там мало не безкоштовно везуть до Америки. Це спричинило дуже великий ажіотаж, а люди на тому заробляли. Комітет у Бродах не міг витримати такої кількості біженців – за певний період їх перейшло близько 20-30 тис. Це було велике навантаження. Тому компанії-посередники на кордоні заробляли на транзиті людей», – каже історик.
А ще Броди приваблювали шахраїв і авантюристів. Через кордон переходили різні люди, а місто було зручним для того, щоб тут можна було зникнути чи розчинитися в натовпі.
У 1904 році, під час російсько-японської війни, сюди прибула величезна кількість дезертирів з Росії. Василь Стрільчук розповідає, що тодішня преса писала мало не про цілий полк (понад 500 солдатів разом з полковником), що втік з Росії. Звісно, що знаходилися такі люди, які наживалися на тому, здавали дезертирів: брали гроші з них, годували обіцянками, а потім повідомляли про них жандармам.
У Першу світову війну місто сильно постраждало від бойових дій, багато інфраструктури було зруйновано. Броди поступово занепадали, перетворюючись на провінційне місто.
Архівні фото Бродів зі сторінки «Мандрівка старим кордоном»