«Дау»: кіно між мистецтвом та криміналом
Культура

«Дау»: кіно між мистецтвом та криміналом

700-годинний проект Іллі Хржановського почали викладати онлайн

Катерина Сліпченко, 22 квітня 2436 2

21 квітня відбулось офіційне відкриття переглядів проекту «Дау», який можна переглянути на спеціально створеному сайті. Наразі доступні фільми «Наташа» (на головному фото) та «Дегенерація». Поступово будуть з'являтися інші картини. Автори обіцяють опублікувати усі 700 годин відзнятого матеріалу.

Проект режисера Іллі Хржановського (а його не можна назвати ані фільмом, ані серіалом) з 2008 року, коли почалась робота над ним, перманентно викликає скандали, протести, а тепер ще й кримінальні провадження. Так, 22 квітня стало відомо, що прокуратура розпочала кримінальне провадження щодо можливого катування неповнолітніх під час зйомок фільму.

Рік тому у небаченому до того форматі відбулись перегляди в Парижі (в онлайні будуть показані перероблені версії фільмів). Фільм «Дау. Наташа» брав участь в основному конкурсі Берлінського кінофестивалю. Оператор Юрген Юргес отримав «Срібного ведмедя». «Дегенерацію» показали поза конкурсом. А тепер скласти свою думку про скандальний проект можуть усі охочі.

Нагадаємо, що більша частина зйомок відбувалась у Харкові з 2008 до 2011 року, до фінансування проекту долучилось і Держкіно України. Зараз режисер «Дау» Ілля Хржановський є художнім керівником меморіалу «Бабин Яр» у Києві.

Про що «Дау»?

Первинним поштовхом до «Дау» стали спогади вдови знаменитого радянського фізика Лева Ландау Конкордії Дробанцевої, опубліковані 1999 року «Ландау. Як ми жили». До слова, актриса Радміла Щеголева, яка виконала роль Конкордії, розповіла, що за контрактом вона не могла зніматися в інших фільмах до прем'єри «Дау». Таким чином вона залишалася без роботи близько 8 років. Нагадаємо, що саме вона стала відомою широкому загалу як безмовна Геля зі скетчів Вєрки Сердючки, а потім зникла з проекту Андрія Данилка.

Дія відбувається в місці під назвою Інститут. За сюжетом він існує з 1938 до 1968 року. Там же живуть практично всі персонажі.

Знімальна група збудувала Інститут, який поступово витіснив Ландау та став головним героєм проекту, моделлю тоталітарного суспільства.

Історія проекту

Загалом робота над проектом тривала більше 10-ти років. Точного бюджету картини автори не називають. ЗМІ говорять про суму від 10 до 70 млн доларів, а загальна тривалість відзнятого матеріалу – 700 годин.

Хржановський побудував на території покинутого басейну власний Інститут

У стрічці в ролях, відповідно, першого секретаря міськкому КПУ України і наркома важкої промисловості знялися Михайло Добкін та Нестор Шуфрич (а от чи з’являться вони на екрані у фінальній версії, невідомо).

Ця картина давно перейшла межі просто кіно, фільм став сенсацією, його називають «найгучнішим провалом», «шедевром», «революцією в кіно» та кримінальним злочином. У будь-якому випадку це великий експеримент і над авторами, і над акторами, і над глядачами, і над кіно як таким.

Зі семиста годин змонтовано 14 повнометражних фільмів (у Берліні Хржановський говорив, що їх може бути й 15-16), кожен з власним сюжетом та героями.

Зйомки у Харкові

Основана частина фільму була знята у Харкові. Для створення атмосфери «радянського інституту», в якому працював Ландау (формально він вважається головним героєм, хоча його згадують далеко не в кожному фільмі), збудували масштабні декорації.

Актори місяцями жили у цих декораціях, де була повністю відтворена атмосфера 30-60-х років. Усе фіксували камери.

Французьке видання Le Figaro назвало методи, які вживав Хржановський щодо акторів, знущанням та приниженням. Актори мали постійно жити на майданчику, де було дуже багато алкоголю, вони не мали права користуватись сучасними засобами зв’язку. Зрештою, нічим сучасним, навіть словами та поняттями. Крім того актори підписували угоди про нерозголошення. Тож проект оповитий чутками і говорити про нього можна базуючись переважно на них й на публікаціях в ЗМІ. Зараз ініційоване незалежне журналістське розслідування.

Хто такий Ілля Хржановський

Ілля Хржановський прославився завдяки фільму «4» – дивній, жорсткій, фантасмагоричній екранізації сценарію Володимира Сорокіна, який багато в чому визначив естетику Хржановського.

Це було таке ж як у «Дау», проте непорівнянно менш масштабне багатотижневе занурення в середовище людей, які живуть своїм життям, хоч і в екстремальних умовах.

Вже тоді почалися розмови про правомірність використаних режисером методів: його героїні знімалися у стані алкогольного сп’яніння, не надто добре розуміючи, що вони роблять. Але захоплення незвичним кіно, що балансувало на межі ігрового та документального, переважило.

Чому знімали у Харкові?

По-перше, у 1930-ті роки Ландау п'ять років пропрацював там в Українському фізико-технічному інституті (УФТІ). По-друге, характерний для епохи архітектурний конструктивізм у Харкові зберігся найкраще. По-третє, це було досить дешево.

Хржановський побудував на території покинутого басейну власний Інститут – зловісну будівлю в стилі конструктивізму у перебільшених формах з монументальними серпами та молотами та двором із високими стінами.

Це була не декорація та не традиційний кіномайданчик. Це була справжня радянська наукова установа, населена людьми. Люди отримували зарплату в радянських рублях, витрачали її в їдальні з радянськими продуктами та напоями. Жодного предмету побуту XXI століття на території Інституту не дозволялось. За вживання слів і понять, які не відповідали часу подій, будь-якого учасника знімального процесу штрафували.

Випускалася інститутська газета, проводилися партійні і профспілкові збори, функціонував Перший відділ з колишніми працівниками КДБ, які пильно стежили за неухильним дотриманням дисципліни та ідеології. Суворо карали порушників та підтримували стукачів.

Так Інститут прожив майже три роки, з 2008 до 2011. За цим життям весь час стежили кінокамери, керував якими німецький кінооператор Юрген Юргес, що працював з Фасбіндером, Херцогом і Вендерсом.

Зрозуміло, що така «історія» не могла вкластися у жоден сценарій. Фактично Хржановський став автором (чи провокатором) не кіно, а соціального експерименту. Не дивно, що в таких умовах режисер міг почуватися практично богом.

Кастинг

У прес-релізі «Дау» сказано, що всього у проекті є 400 «головних» ролей та 10 тисяч статистів. Самого Ландау зіграв диригент Теодор Курентзіс. Більшість героїв та статистів в Інститут під наглядом камер займалися своєю некіношною роботою. Серед них були вчені. Деякі, як нобелівський лауреат Девід Гросс, приїздили ненадовго, інші жили в Інституті.

З'являлися відомі особистості з різних сфер: колишній гендиректор «Коммерсанта» Дем'ян Кудрявцев, кінорежисер Олександр Штейн, видатний театральний режисер Анатолій Васильєв (він отримав роль академіка Крупиці, прообразом якого був Петро Капіца), один з найяскравіших персонажів міжнародного арт-світу Марина Абрамович, знаменитий оперний режисер Пітер Селлерс і фотохудожник Борис Михайлов. Та багато інших.

Розгромити Інститут після зйомок Хржановський запросив відомого російського неонациста Тесака.

У доступному уже до перегляду фільмі «Наташа» головну героїню грає Наталія Бережна, непрофесійна актриса та дебютантка в кіно. Там же можна побачити й біофізика з Франції Люка Біже, якого грає біофізик з Франції Люк Біже. А місцевого керівника КДБ Ажиппо зіграв нині покійний Володимир Ажиппо, кадровий офіцер КДБ.

Як відбувалися прем’єрні покази у Парижі?

Спочатку режисер планував показати свій проект у Берліні. Навіть хотів відновити частину Берлінської стіни. Проте мерія німецької столиці йому відмовила. Проект прийняв Париж. Планувалися покази відразу у двох театрах – Шатле та театр де ла Віль. Два майданчики мали з’єднати переходом. Проте покази у театрі Шатле тривалий час були під забороною. Це сильно ускладнило і без того складну ситуацію із показами.

Для того, аби подивитись фільми, глядачі мали отримати не квиток, а візу. При вході вилучали телефони. Далі можна було блукати кінозалами та дивитись різні частини проекту. Навіть меню у кафе нагадувало меню радянських їдалень.

Афіші у Парижі

Кілька років перед паризькою прем’єрою проект базувався у Лондоні, де тривав постпродакшн. Будинок на Пікаділлі усередині нагадував типовий радянський заклад 50-60-х років.

Меседжі та методи

«Дау» ідеально відтворив найжорстокішу реальність Інституту, що уособлює те насильство, що чинить тоталітарна система над особистістю. І сам Хржановський стає тим тираном для своїх підлеглих (чи піддослідних?).

Талановите та безпрецедентне за масштабами видовище зуміло відсунути художній аспект на маргінес. Натомість на першому плані опинився не естетичний, а етичний момент.

Головною темою, завдяки великій кількості інформації про реальне, а не кіношне насилля на знімальному майданчику (сцена зґвалтування у «Наташі» чи експерименти над немовлятами у «Дегенерації»), стало не зло тоталітаризму та його руйнівний вплив на будь-яку особисть, що ката, що жертви (це, без сумніву, є у фільмах Хржановського). І це змушує говорити не про фільм, що має і чесноти, і вади, а про методи під час зйомок. Про те, як далеко може просунутись митець у нехтуванні моральних норм та навіть кримінального кодексу.

Кадр з фільму «Дегенерація»

Винесення мистецтва за межі мистецтва, вторгнення в реальне життя людей ставить більше запитань, ніж дає відповідей. Автори картини наголошують, що ніхто з учасників проекту не робив нічого проти своєї волі й в будь-який момент міг з проекту вийти. А немовлята?

Проект не може не зачаровувати масштабами та повним зміщенням кордонів кіно та реальності. Проте не можна ігнорувати питання: що дозволено митцю? Тож суспільний резонанс та занепокоєння тим, що відбувалось в Інституті, є цілком зрозумілим.

Разом з тим виникає підозра: чи не є це продовженням соціального експерименту Хржановського, який при підписаних угодах про нерозголошення дозволяє (провокує) вільне курсування чуток та змушує влаштовувати комсомольські збори замість мистецьких обговорень?

Проте закон є законом. І окрім, кінокритиків картиною зайнялись правоохоронні органи. Дитячий омбудсмен Микола Кулеба звернувся до поліції з приводу зйомок фільму «Дегенерація».

Михайло Добкін, Нестор Шуфрич на Дмитро Гордон на зйомках фільму

«За отриманою попередньо інформацією у зйомках використали дітей з будинку дитини. У кадрах – немовлята. Це діти, для яких участь в таких зйомках може бути травмою на все життя! Є також і інші факти, які потребують підтвердження. Вірогідність цих фактів, а також те, хто дозволив використання дітей має розслідувати поліція, до якої я вже звернувся з відповідним запитом», – написав він у Facebook.

А на сайті офісу генерального прокурора з'явилась інформація про те, що ювенальні прокурори прокуратури Харківської області зареєстрували кримінальні провадження за фактами катування, а також виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства (ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 300 КК України).

«За результатами аналізу даних з мережі Інтернет, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення прав і свобод дітей та інтересів держави у сфері охорони дитинства під час зйомок кінофільму «Дау.Дегенерація» на території міста Харкова. За інформацію правоохоронців, неповнолітнім особам, вірогідно з числа дітей-сиріт, групою осіб у процесі кіновиробництва могли бути заподіяні фізичний біль або моральне страждання шляхом насильницьких дій. Крім того, із оприлюднених кадрів фільму вбачається, що відео, з якого отримані ці зображення, може мати ознаки твору, що пропагує культ насильства і жорстокості або дискримінації», – йдеться у повідомленні.

Хржановський та Бабин Яр

Звичайно, не вартувало би змішувати кіно та роботу над меморіалом «Бабин Яр», де Ілля Хржановський є художнім керівником. Проте змішав це сам режисер, заявивши, що планує використати у роботі над меморіалом досвід «Дау».

В інтерв’ю Радіо НВ Хржановський говорить: «Здається, що в певному сенсі це буде продовження того методу, що був у «Дау», в тому сенсі, що це знов дослідження тоталітарної людської природи, колективної пам’яті».

Ілля Хржановський у Берліні (фото: Берлінале)

Навіть залишивши за дужками те, що керує мегамасштабним та надважливим проектом в українській столиці російський режисер, залучення «методу» у Бабиному Яру та протести деяких єврейських організацій та діячів, лякає. Тож вартує вимагати від проектантів максимальної прозорості та відкритості.

Щоб раптом не виявилось, що усі скандали довкола «Дау» зіграли роль димової завіси.

Оновлено: Тим часом Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр» оприлюднив заяву стосовно участі Іллі Хржановського в роботі над створенням меморіального центру.

«Художній керівник був залучений до роботи Фонду в кінці 2019 року. Він відомий своїми кінематографічними проектами, присвяченими дослідженню природи та впливу тоталітарної радянської системи на суспільство. З позиції наглядової ради фонду, до складу якої, зокрема, входять авторитетні діячі культури та правозахисники, така людина могла б запропонувати нове, унікальне бачення художньої складової проекту. Ілля Хржановський та команда працюють над концепцією майбутнього меморіального центру та мають оприлюднити її цього року... Ми не можемо давати оцінку цим фільмам та методам, якими вони створені і, чекаємо на проведення розслідування та висновків відповідної експертизи, якщо така буде призначена», – йдеться у заяві.

«Ми впевнені, що будь-яке насилля неприпустиме: ні в минулі часи, ні тепер. Свобода та гідність людини, її життя та її права є найвищими цінностями. Меморіальний центр захищав і захищатиме ці цінності і сповідує їх в своїй діяльності. Водночас наголошуємо, що всі звинувачення, які лунають зараз на адресу Іллі Хржановського, зроблені на підставі емоцій та суб’єктивних думок, побудованих на здогадках і припущеннях. Ми вважаємо, що остаточні рішення варто приймати після об’єктивних висновків правоохоронних органів», – вважають у меморіальному центрі та наголошують, що Меморіальний центр «Бабин Яр» та проект «Дау» – це абсолютно різні проекти.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук