У прокат вийде добірка коротких метрів «Любов варта всього»

Це чотири стрічки про кохання в умовах воєнного стану

15:10, 14 лютого 2024

Онлайн-кінотеатр Такфлікс вирішив в одній добірці короткометражний фільмів поєднати непоєднуване: день Святого Валентина та річнцю повномасштабного вторгнення. І йому це вдалось. Із 15 лютого на великого екрані можна побачити добірку «Любов варта всього». Це чотири стрічки про кохання в умовах воєнного стану.

«Любов варта всього» – добірка коротких метрів, що зняті сучасними українськими режисер(к)ами після 24 лютого 2022 року. Автор(к)и фіксують нову воєнну реальність з перспективи особистого життя та романтичних стосунків. Вони створюють об’ємний простір для рефлексій та пропонують звернути увагу на емоції та переживання людей, які не втратили здатність любити.

У добірку ввійшов фільм-учасник офіційної програми минулорічного Каннського кінофестивалю «Як це було» Анастасії Солоневич та Дам’яна Коцура, лауреат фестивалів «Молодість», KISFF, Wiz-Art «Войси з Бахмута» Ігоря Бабаєва, учасник низки міжнародних й українських фестивалів «Поки тут тихо» Олени Подолянко і Новруза Хікмета та щемка документальна стрічка «Лелеки завжди повертаються додому» Ґали Козютинської.

22 лютого відбудеться онлайн-прем’єра добірки на Такфліксі. 10% з кожного квитка онлайн-кінотеатр передаватиме фонду «Повернись живим», 50% –творцям кіно.

«Як це було» – фільм-учасник офіційної програми Каннського кінофестивалю (2023) Анастасії Солоневич та Дам’яна Коцура. Лєра вперше після 24 лютого приїжджає з Берліна до Києва. Вона зустрічається з друзями та родиною, ходить знайомими вулицями і відчуває реальність життя під час повномасштабної війни.

Кадр з фільму «Як це було»

«Войси з Бахмута» (на головному фото) – експериментальне фотоесе Ігоря Бабаєва про іноземну кореспондентку. Вона перебуває у прифронтовому Бахмуті та записує голосові повідомлення, в яких фіксує побачене та пережите.

Кадр з фільму «Войси з Бахмута»

«Поки тут тихо» – інтимна документальна робота Олени Подолянко і Новруза Хікмета («Ля Палісіада») про пару, яка вимушено виїхала в Ужгород. Люда і Макс домовляються не говорити цього вечора про війну та побути сам на сам. Однак зранку реальність знову наздоганяє їх.

Кадр з фільму «Поки тут тихо»

«Лелеки завжди повертаються додому» – щемка родинна історія Ґали Козютинської, яка працює з пам’яттю. Разом з партнером режисерка купила занедбаний будинок в Карпатах. Їхня мрія – зробити найзатишніше місце на землі, де можна вирощувати свої фрукти, турбуватися один про одного, пити каву з видом на гори та гніздо лелек. Але навіть цей спокій порушує війна.

Кадр з фільму «Лелеки завжди повертаються додому»