Дорога до «Оскара». Сценарії

ZAXID.NET про основних номінантів головної кінопремії року

18:39, 8 березня 2024

Вже 11 березня (у Лос-Анджелесі буде ще 10 березня) вручатимуть «Оскар», нагороду, яку часом називають головною для кінематографістів. Тож ZAXID.NET розповідає про тих, хто має шанси отримати статуетку з «великої оскарівської п’ятірки». Йдеться про номінації за найкращий фільм, найкращу режисуру, найкращі роботи акторка та акторки, найкращий адаптований чи оригінальний сценарії. Ми уже розповіли про режисерів та акторів. Поговоримо про сценарій.

До 1940 року була тільки «премія «Оскар» за найкраще літературне першоджерело». З 1940 року премія в цій номінації була розділена на дві нагороди. У 2002 році ім'я нагороди було змінено зі «сценарій, написаний безпосередньо для екрана» на «оригінальний сценарій».

Нагороду за оригінальний сценарій отримує автор сценарію, який не заснований на раніше опублікованому матеріалі..
А за адаптований сценарій нагороду отримує автор, чий сценарій базується на основі будь-якого літературного твору, телешоу або іншого фільму. Оскільки тут все заплутаніше та цікавіше, поговоримо саме про цю категорію.

«Американське чтиво»

Фільм за мотивами роману Персіваля Еверетта «Erasure» 2001 року видання. Персіваль Еверетт – американський письменник та заслужений професор англійської мови в Університеті Південної Каліфорнії. Народився 22 грудня 1956 року. Мешкає у Лос-Анджелесі. Він написав свій перший роман, Suder (1983), про Крейга Шудера. Другий роман Еверетта Walk Me to the Distance (1985) став основою для фільму ABC TV Follow Your Heart. У книзі розповідається історія Девіда Ларсона, який повернувся з В'єтнаму.

Далі регулярно публікує книги у різних жанрах, зокрема і для дітей. Еверетт у 2001 році, опублікував роман Erasure. У ньому він висміює видавничу галузь. Роман обертається навколо роману, написаного головним героєм під назвою My Pafology then Fuck, яка імітує такі художні твори, як «Рідний син» Річарда Райта та «Сапфір». Роман Push.

«Барбі»

Цікаво, що цей сценарій заснований не на книзі, а на іграшці. Він мав би номінуватись на оригінальний сценарій, проте кіноакадеміки вирішили, що він не може вважатись таким, адже заснований на іграшці від Mattel.

Сценарій написала режисерка Ґрета Ґервіґ у співавторстві з Ноа Баумбахом. Розробка фільму почалась ще у 2009 році, у нього були інші сценаристи, режисери та концепція. Проте тоді нічого не вийшло, А те, що вийшло, як бачимо, мало не аби який успіх.

«Опенгеймер»

Фільм, заснований на документальній книзі Кая Берда та Мартіна Шервіна «Опенгеймер. Тріумф і трагедія Американського Прометея», за яку автори отримали Пулітцерівську премію. Книга була вперше опублікована у 2005 році.

Мартін Шервін народився 2 липня 1937 року. Американський історик, фахівець з історії розвитку атомної енергетики та ядерної безпеки.

Кай Берд (народився 2 вересня 1951 р.) – американський письменник і колумніст, найбільш відомий своїми роботами про атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі, політичні відносини США та Близького Сходу, а також своїми біографіями політичних діячів.

«Бідолашні створіння»

Фільм створений за однойменним романом Аласдера Ґрея, який побачив світ у 1992 році. Аласдер Ґрей або Еласдер (1934-2019) – шотландський письменник, драматург, поет, художник, ілюстратор, викладач. Літературні твори Ґрея поєднують у собі елементи реалізму, фентезі та наукової фантастики, відрізняються особливим і концептуальним оформленням, містять авторські ілюстрації. Найвідоміший твір – роман «Ланарк: життя у чотирьох книгах[», написаний упродовж тридцяти років. Роман Аласдера Ґрея «Бідолашні створіння» (англ. Poor Things) був відзначений літературними преміями – Whitbread Book Award[13] і Guardian Fiction Prize[14] як найкращий роман 1992 року.

Загалом Ґреєм написано понад восьми романів, кілька збірок оповідань, віршованих творів і безліч п'єс. Як художник Аласдер Ґрей — автор численних картин і фресок. Одна з його фресок прикрашає ресторан Ubiquitous Chip (західна частина міста Глазго), інша – стелю церкви Оран Мор.

«Зона інтересів»

Фільм є екранізацією однойменного роману (2014) Мартіна Еміса, який за збігом обставин помер у день Каннської прем'єри фільму (19 травня 2023 року у 73 роки).

Сер Мартін Луїс Еміс FRSL був англійським прозаїком, есеїстом, мемуаристом і сценаристом. Він найбільш відомий своїми романами «Гроші» та «Лондонські поля». Він отримав Меморіальну премію Джеймса Тейта Блека за свої мемуари «Досвід» і двічі був номінований на Букерівську премію. Еміс також пробував себе у публіцистиці. У 2002 році вийшов його документальний твір «Сталін. Йосип Грозний», в якому він розглядає, як Сталін будував тоталітарне суспільство, спираючись на методи терору та голоду.

У романі «Зона інтересів» автор показує винищення євреїв як педантично організований бізнес.
Проте у літературному першоджерелі немає назв та імен. А от у фільмі комендант табору представлений під своїм прізвищем.

І традиційно додамо того, хто мав би опинитись в номінації, але туди не потрапив. Це сценарій фільму «Вбивці квіткової повні».

Фільм знятий на основі однойменної документальної книги журналіста Девіда Ґренна, виданої у 2017 році. Книга розповідає про серію жорстких вбивств, скоєних на території штату Оклахома, де жили індіанці племені осейдж. Ці злочини стали одним із перших розслідувань ФБР. Повна назва книги Книга отримала назву «Вбивці квіткової повні: таємниця індіанських убивств та народження ФБР». Це детективний нон-фікшн великою мірою зосереджений саме на розслідуванні. Проте фільм Скорсезе, художня історія, зосереджується насамперед на розповіді про абсолютне зло, підживлене цинізмом та байдужістю та про незахищеність та самотність маленької людини.