5 грудня своє 51-річчя відзначає відомий український борець Ельбрус Тедеєв. ZAXID.NET пропонує згадати декілька цікавих фактів із життя видатного українського спортсмена та не менш скандального політика.
Перші кроки і переїзд в Україну
Ельбрус Тедеєв народився 5 грудня 1974 року в селі Ногір Ардонського району Північно-Осетинської АРСР. Батько – Сослан Кузьмич, мати – Тауліна Фаубівна, брати – Спартак і Артур. З 11 років Ельбрус долав пішки відстань у 10 кілометрів для тренувань в Орджонікідзе (нині – Владикавказ) на стадіоні «Динамо». Першим тренером майбутнього чемпіона був Артур Базаєв – призер першості СРСР, володар Кубка світу.
На першості Росії серед дорослих 19-річного спортсмена помітили українські фахівці, які покликали його в Україну. Як наслідок, у 1993 році на запрошення головного тренера збірної України з вільної боротьби Бориса Савлохова Тедеєв переїхав до Києва та прийняв українське громадянство. Як згодом згадував Ельбурс, Савлохов забезпечив його всіма необхідними умовами для життя і тренування – подарував йому машину, забезпечив житлом та постійною зарплатою. Його тренером став брат покровителя – Руслан Савлохов (згодом – віце-президент Асоціації спортивної боротьби України).
Чемпіонський шлях до олімпійського золота
Ельбрус Тедеєв з 1994 року працював на посаді спортсмена-інструктора збірної України з вільної боротьби, а в 1995 році став її капітаном. Серед знакових перемог Ельбруса варто виділити наступні:
- 1994 – чемпіонат Європи серед юніорів – І місце (категорія 62 кг);
- 1995 – чемпіонат світу (Атланта, США) – І місце (категорія 62 кг);
- 1996 – Олімпійські ігри в Атланті (США) – ІІІ місце (категорія 62 кг);
- 1997 – чемпіонат Європи (Варшава, Польща) – ІІ місце (категорія 63 кг);
- 1998 – чемпіонат Європи (Братислава, Словаччина) – ІІІ місце (категорія 63 кг);
- 1999 – чемпіонат Європи (Мінськ, Білорусь) — I місце (категорія 63 кг);
- 1999 – чемпіонат світу (Анкара, Туреччина) – І місце (категорія 63 кг);
- 2001 – чемпіонат світу (Софія, Болгарія) – ІІІ місце (категорія 63 кг);
- 2002 – чемпіонат світу (Тегеран, Іран) – І місце (категорія 66 кг);
- 2003 – чемпіонат Європи (Рига, Латвія) – ІІ місце (категорія 66 кг);
- 2004 – чемпіонат Європи (Анкара, Туреччина) – ІІ місце (категорія 66 кг);
- 2004 – Олімпійські ігри в Афінах (Греція) – I місце (категорія 66 кг).
На Олімпіаді 2000 року в Сіднеї Тедеєв планував перевершити попередній бронзовий результат, однак вже після першого бою зрозумів, що йому нічого не світить.
«Я був дуже далекий від своєї найкращої форми. Ми тоді приїхали до Австралії за девʼять днів до початку Ігор і “пахали” як ненормальні. А треба було адаптуватися до місцевих умов, передусім кліматичних. Ось у результаті всі й “пролетіли”», – згадував Ельбрус.
На Іграх-2004 в Греції Тедеєв у фіналі переміг дворазового чемпіона США Джемілла Келлі. Цікаво, що українець боровся з травмою – мав рану на голові, яку отримав у попередньому поєдинку.
«У Греції, поклавши руку на серце, не було особливо талановитих, видатних борців. А я набрав свою найкращу форму. Тому й була упевненість у перемозі. Відчував, що під силу виграти навіть у суперників на дві ваги вище», – додав спортсмен. На церемонії закриття Олімпійських ігор Ельбрус ніс прапор України.
Після перемоги на Олімпіаді Тадеєв отримав однокімнатну квартиру.
«Згодом за сімейними обставинами отримав вже двокімнатну квартиру, премію. А коли прийшов у парламент, це все продав і купив у центрі 130 м²», – розповідав в інтерв’ю Ельбрус.
Паралельно зі спортивною діяльністю Ельбрус отримував вищу освіту – спочатку у Національному університеті фізичного виховання та спорту за спеціальністю «тренер-викладач» (1999-2003), а потім у Київському національному університеті культури та мистецтв за кваліфікацією «юрист» (2003-2005). У 2005-му став магістром Харківської академії фізичного виховання та спорту.
Бути в курсі всіх топових спортивних подій можна з betking. Від актуальних прогнозів до результатів матчів – усе, що цікавить фанатів боротьби, зібрано на одному сайті.
Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри
ТОВ «СЛОТС Ю.ЕЙ». Ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення букмекерської діяльності у мережі Інтернет від 05.12.2024 (Рішення комісії з регулювання азартних ігор та лотерей №559 від 21.11.2024)
З 2004 року Тедеєв – президент Асоціації спортивної боротьби України. До нього посаду обіймав Борис Савлохов. Цікаво, що попри статус відомого спортсмена та мецената у правоохоронних колах його вважали відомим кримінальним авторитетом, лідером київського організованого злочинного угрупування «Савлоха». Борис Сосланович був одним із власників столичних казино «Спліт» та «Джос», його родині належали підприємства «Дженерал-Моторз Україна», «Національна газова компанія». Подейкують, він керував рекетом на речових ринках Лівого берега у столиці, набирав лише кавказців. За це його увʼязнили на 5,5 років. Савлохов помер у слідчому ізоляторі у травні 2004-го, коли Тедєєв готувався до Олімпійських ігор.
21 вересня 2013 року Тедеєв увійшов до Зали Слави Міжнародної федерації обʼєднаних стилів боротьби (FILA). Він є заслуженим майстром спорту України з вільної боротьби та почесним член виконкому федерації самбо та дзюдо Севастополя.
Політична карʼєра
На виборах 2006 року безпартійний Тедеєв пройшов у Верховну Раду України під 103 номером «Партії регіонів». Він став заступником голови Комітету ВР з питань сімʼї, молодіжної політики та спорту, а також займався питаннями міждержавних звʼязків – з Росією, Республікою Білорусь, Литвою, Азербайджаном, Кореєю, Перу та навіть Республікою Конго. Того ж року став засновником і керівником громадської організації «Київське земляцтво осетин».
На дострокових виборах 2007 року Тедеєв опинився в прохідній частині виборчого списку «Партії регіонів» за № 132. Його помічником у 2007-2012 роках був Андрій Єрмак, екскерівник Офісу Володимира Зеленського, який працював на громадських засадах.
З грудня 2012-го по листопад 2014-го років Тедеєв – народний депутат України VII скликання від «Партії регіонів» (№ 20 у списку). Перший заступник голови комітету ВР з питань сімʼї, молодіжної політики, спорту та туризму. Один із 236 депутатів ВРУ, які 27 квітня 2010 року голосували за ратифікацію Харківських угод, що продовжували термін перебування Чорноморського флоту РФ в Криму після 2017 року на 25 років. Взамін Україна отримала знижку на закупівлю газу.
Того ж року в одному зі своїх інтервʼю Ельбрус зізнався, що Віктор Янукович «його цар і Бог», а також що «Янукович – єдина надія України, яка може вивести її з економічної катастрофи та політичного хаосу».
10 серпня 2012 року у другому читанні Тедеєв проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечив Конституції України, не мав фінансово-економічного обґрунтування і був спрямований на знищення української мови. Також Тедеєв був одним зі 148 депутатів ВРУ, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942-1944 років.
У січні 2014 року Ельбрус став одним зі співавторів законопроєкту, яким Верховній Раді пропонували заборонити називати дітей словами, які означають географічні назви, неживі предмети, вигаданих персонажів, рослини і тварин. А вже за декілька днів, 16 січня, голосував за «диктаторські закони» – пакет антидемократичних положень, які суттєво обмежували права громадян і свободу слова, а також передбачали розширення для покарання протестувальників, а громадянське суспільство визнавали «іноземними агентами».
До слова, за весь час своєї депутатської каденції Тедеєв не подав фактично жодного законопроєкту чи депутатського запиту, практично не виступав з трибуни (1 раз) в сесійній залі, хоча неодноразово блокував її.
Після того, як Віктор Янукович втік з України, а «Партія регіонів» припинила своє існування, Ельбрус пішов із політики, а також залишив посаду президента Асоціації спортивної боротьби України. Його рідко можна було зустріти на публіці.
У 2015 році невдало балотувався до Київської міської ради від партії «Відродження» як безпартійний. У 2020 році зазнав фіаско під час спроби стати депутатом Харківської обласної ради 8-го скликання від партії «Опозиційна платформа – За життя» (був третім у списку кандидатів). На той момент Тедеєв працював заступником директора з загальних питань на фармацевтичному підприємстві «Дослідний завод ДНЦЛЗ», розташованому в Харкові, яким володіє фармацевтична група «Здоровʼя».
Восени 2019 року він відновив тренування на ветеранському рівні. Часто був присутній на засіданнях в Київському райсуді Полтави, де слухалася справа Геннадія Кернеса, брав його на поруки.
Після повномасштабного вторгнення Росії Тедеєв залишився в Україні, однак жодним чином не засудив дії країни-агресора. Зате висловив свою відданість УПЦ МП (представникам та слугам «русского міра»), порівнявши їх з героями.
У 2023 році олімпійський чемпіон в Києві організував турнір з боротьби, який був названий на його честь. Там брали участь відомі спортсмени та військові.
У січні 2025 року Тедеєв несподівано зʼявився на турнірі ACA Young Eagles, де переміг у бою з ММА. За його словами, це стало особистим викликом – продемонструвати, що у 50 років він залишається у формі.
«Це не повернення до професійного спорту, але це й не разова акція. Я готовий розвивати бійцівську школу на базі вільної боротьби, особливо для тих, хто повернувся з фронту та шукає себе знову», – сказав він після поєдинку.
З грудня 2024 року по квітень 2025 року Тедеєв організував два великі турніри з боротьби – без реклами, із мінімальною символікою, з акцентом на реабілітацію. У його планах – відкриття школи ММА та вільної боротьби, запуск безкоштовних тренувань для підлітків у зоні ООС, розгортання мобільних спортивних станцій у малих містах та тренерська програма для ветеранів.
Кримінальні розбірки і розгін Євромайдану
Ще в середині 90-х багато хто вважав, що Ельбрус Тедеєв – член кримінального угруповання «Солохи», очолюваного його наставником і земляком Борисом Савлоховим. Цей факт навіть був зафіксований правоохоронними органами – імʼя спортсмена та інші дані перебували у базі даних ГУБОЗу «Скорпіон». Сам спортсмен заперечував свою причетність до будь-яких угруповань кримінального характеру. Але при цьому регулярно вплутувався в сумнівні, а часом і відверто «мутні» історії.
Одним з перших гучних скандалів став Голосіївський. У вересні 2009-го в однойменному парку в Києві відбулися кримінальні «розбірки» між представниками Азербайджану та Дагестану, внаслідок яких було важко поранено з вогнепальної зброї трьох людей. На місці пригоди було помічено автомобіль Тедєєва «Mercedes-500» чорного кольору з депутатськими номерами АА 1379 ВР.
За кермом, щоправда, був не сам народний обранець, а людина на імʼя Роберт Тедєєв. Справа перебувала під особистим контролем тодішнього міністра МВС України Юрія Луценка, який публічно звинувачував Ельбруса Тедеєва у причетності (хоч і непрямій) до кривавих розбірок. Депутат не визнавав цей факт, а також заперечував, що Роберт Тедєєв – його родич, хоча останній стверджував протилежне. Присутність авто на місці подій спортсмен пояснював простим збігом. У результаті на піку скандалу Луценко несподівано відмовився від своїх звинувачень, і Тедєєв вийшов сухим із води.
Ще одна підозріла історія трапилася у 2012 році. Під час знесення одного з незаконних МАФів у центрі Києва на комунальних працівників напали невідомі і побили їх. Міліціонерам, які прибули на місце подій, теж дісталося від «братків». А коли бандитів все ж таки «повʼязали» та відправили до СІЗО, за них поклопотав депутат Тедеєв, і злочинці вийшли на волю без суду та слідства.
Повʼязують імʼя Ельбруса Тедєєва і з так званими «тітушками», відомими своїми нападами на учасників Євромайдану в Україні. Його звинувачують у тому, що він збирав спортсменів та відправляв їх на різні завдання щодо захисту інтересів правлячої на той момент «Партії регіонів». Правоохоронцям так і не вдалося знайти жодних доказів, які б підтверджували пряму участь Тедєєва та його людей у побитті активістів. Але непрямих доказів є чимало.
Так, наприклад, у ніч на 30 листопада, коли були розігнані та жорстоко побиті студенти на Майдані, депутат разом із відомими антимайданівцями Дмитром Шенцевим та Нестором Шуфричем перебував у кабінеті голови Київської адміністрації Олександра Попова. Журналісти припускали, що трійця опрацьовувала різноманітні сценарії і навіть могла скерувати на площу «тітушок», які спровокували «Беркут» на жорсткі дії проти активістів.
За декілька тижнів «тітушки» разом із «Беркутом» нападали на блок-пост на вулиці Лютеранській. Ними керували особисто депутати Ельбрус Тедеєв, Іван Мирний та Андрій Пінчук. А одного разу він потрапив до рук розлюченого народу, який хотів йому влаштувати самосуд. Його тоді вивела Самооборона Майдану.
Сім’я
4 листопада 2001 року Ельбрус одружився з Фаїною Засєєвою (1981 р. н.), з якою познайомився на батьківщині. У Тедеєвих три дочки: Діана, Тетяна та Єва. За інформацією ЗМІ, нині Ельбрус і Фаїна живуть окремо, але офіційно не розлучалися (діти мешкають з мамою).
Двоюрідний брат Ельбруса – Джамболат Тедеєв (1968 р. н.) – обіймав посаду головного тренера чоловічої збірної Росії з вільної боротьби з 2001-го по 2012-й роки. Він народився в Грузії, а після розпаду Радянського Союзу виступав за збірну України. У її складі двічі ставав пʼятим на чемпіонатах світу (1994, 1995), а також був учасником Літніх Олімпійських Ігор 1996 в Атланті, де посів 5 місце.
Нагороди
- Орден «За заслуги» І ступеня (23 серпня 2011 року) – за значний особистий внесок у становлення незалежності України, утвердження її суверенітету та міжнародного авторитету, заслуги у державній, соціально-економічній, науково-технічній, культурно-освітній діяльності, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу
- Орден «За заслуги» ІІ ступеня (18 серпня 2004 року) – за досягнення значних спортивних результатів на XXVIII літніх Олімпійських іграх в Афінах, піднесення міжнародного авторитету України
- Почесна відзнака Президента України (23 серпня 1995 року) – за визначні спортивні досягнення, особисті заслуги у затвердженні авторитету та світового визнання українського спорту
- Хрест «За мужність» (7 серпня 1996 року) – за визначні спортивні перемоги на XXVI літніх Олімпійських іграх в Атланті, особистий внесок у піднесення авторитету та престижу України у світі
- Заслужений працівник фізичної культури та спорту України (4 вересня 2008 року) – за досягнення високих спортивних результатів на XXIX літніх Олімпійських іграх у Пекіні (Китайська Народна Республіка), виявлено мужність, самовідданість та волю до перемоги, піднесення міжнародного авторитету України
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (16 вересня 2004 року) – за визначні спортивні досягнення на XXVIII літніх Олімпійських іграх в Афінах
- Міжнародна премія за заслуги та досягнення у спорті «Золотий Мангуст» (2015 рік)