США, Франція, Велика Британія, Японія та ЄС не просто десятиліттями купували російські нафту та газ, а й будували трубопроводи, витісняли інших імпортерів на користь росіян, допомагали останнім опановувати технології видобутку і транспортування. Через це теперішні санкції проти Росії в енергетичному секторі неефективні. Про це йдеться в статті «Економічної правди», опублікованій у п’ятницю, 28 липня.
Як зазначається в матеріалі, Захід допомагав Росії на тлі боротьби з «нафтовими» диктаторами в Іраку, Ірані, Лівії та Венесуелі. Так, до 2014 року обслуговування глибоких нафтогазових свердловин в РФ майже повністю залежало від чотирьох американських компаній. Як розповів «Економічній правді» колишній співробітник російського підрозділу компанії Halliburton, іноді їм доводилося добурювати складні свердловини за місцевими підрядниками, бо ті не могли впоратися самотужки.
«Отже, поставити росіян навколішки можна було ще у 2014 році, змусивши ці компанії піти з РФ. Однак на це не вистачило політичної волі. Впроваджені санкції виявилися недостатньо сильними, щоб завдати Росії значної шкоди, але їх вистачило, щоб змусити Кремль готуватися до справді серйозних ударів», – констатували журналісти.
Як зазначається в матеріалі, після окупації Криму росіяни одразу ж розгорнули програму імпортозаміщення. Тоді, у 2014 році, їхні потужності могли забезпечувати лише 20% необхідного для обробки родовищ обладнання, а у 2019 році – уже 50%. Тим часом американські компанії продовжували обробляти російські свердловини й готувати в РФ спеціалістів з буріння в сучасних тренінгових центрах.
Також західні компанії допомогли режиму Путіна опанувати технології скраплення газу, завдяки яким Росія транспортує газ танкерами по всьому світу і менше залежить від трубопроводів у ЄС. Найбільші в Росії СПГ-проекти «Сахалин-2» і «Ямал СПГ» запрацювали завдяки західним технологічним ліцензіям. Частки в цих проектах купували французькі, британські та японські компанії.
Крім того, до 2022 року західні країни постачали обладнання та матеріали для переробки нафти. Щорічні контракти на мільярди доларів допомогли модернізувати російські нафтопереробні заводи та укріпити їхні позиції на цьому ринку.
Після окупації Криму Євросоюз не просто продовжив постачання нафти та газу з Росії, а наростив їх. З 2014 року по 2019 рік залежність ЄС від імпорту російського газу зросла з 37% до 45%.
Завдяки лобістам Москві вдалося розбудувати в Євросоюзі мережу підконтрольних газопроводів та змусити покупців забути про війну в Україні. Зрештою, російський газ зробили частиною «зеленого курсу» Євросоюзу. Наразі російський газ не перебуває під санкціями, хоча ЄС і досяг значних успіхів у відмові від його використання. Утім, Євросоюзу все ще не вистачає 30 млрд кубометрів газу на рік для проходження зими, тож його імпортуватимуть з Росії.
«Навіть якщо з часом постачання [російського газу] трубами припиниться, у Росії залишаться суттєві потужності для експорту скрапленого газу, який можна доставляти в будь-яку точку світу. За даними Reuters, у 2022 році Росія продала 45 млрд куб м СПГ, половина якого зайшла в європейські порти. Це на 20% перевищило показник 2021 року. Надалі РФ планує нарощувати потужності СПГ-терміналів і стати четвертим у світі експортером», – йдеться у статті.
Також журналісти «Економічної правди» констатували, що ЄС, Британія та США фактично подарували агресору надприбутки. Так, в останні роки перед великим вторгненням Кремль відкладав частину цих грошей у фонд національного добробуту. За цей час обсяг коштів у ньому сягнув 183 млрд доларів. Зараз із цього фонду фінансують, зокрема, виробництво зброї та виплати військовим.
«Навіть після відвертих злочинів під російським прапором західні країни не припинили годувати режим Путіна. Нафтосервісна компанія Schlumberger залишається бурити складні російські свердловини, японські фірми досі задіяні в СПГ-проекті "Сахалин-2", а на постачання газу не впроваджені жодні санкції. Навіть ембарго на нафту відтермінували на рік та зробили виняток для однієї з гілок нафтопроводу "Дружба"», – наголошується у статті.
Як резюмується в публікації, результати таких часткових санкцій суперечливі. З одного боку, доходи російського бюджету від продажу нафти та газу в травні 2023 року впали на 38% до 570 млрд рублів. З іншого – порівняння з 2022 роком не зовсім коректне, адже ціни на нафту та газ тоді були на своїх історичних максимумах.
Також прогалини в санкціях дозволяють ігнорувати не тільки обмеження цін на російську нафту, а й ембарго, яке країни G7 наклали взимку. Моніторингова група Інституту чорноморських досліджень та видання Blackseanews виявила, що європейські компанії систематично імпортують російську сиру нафту та нафтопродукти. З початку 2023 року група виявила 40 танкерів-порушників ембарго на сиру нафту та 67 – на нафтопродукти.