Терористи, космос та The Beatles
Культура

Терористи, космос та The Beatles

Які львівські кінопрем’єри варто подивитись у будні

Катерина Сліпченко, 1 липня 989 1

Літні вихідні переважно зайняті природою, водоймами та фестивалями опен-ейр. Проте про інші мистецтва не варто забувати. І якщо у вікенд сидіти в темному залі не хочеться, то будні як раз є чудовим часом аби піти у кіно. Тим більше, що цього тижня воно потішить відразу декількома цікавими прем’єрами.

«Аполлон-11»

Apollo 11

Документальний фільм «Аполлон-11» тільки вийшов у прокат, проте його уже встигли назвати сенсаційним. Він зроблений на основі нещодавно знайдених широкоформатних 65-міліметрових відеоматеріалів та більш ніж 11 тис. годин аудіозаписів, що дозволило по-новому поглянути на один з найбільш знакових та історичних моментів в історії людства.

The Guardian називає «Аполлон-11» «одним з найкращих фільмів про космос в історії кіно».

Йдеться у ньому про місію космічного корабля «Аполлон-11» з липня 1969 року. Режисер фільму Тодд Дуглас Міллер та його команда співпрацювали з NАSА та Національним архівом (NARA), щоб знайти всі наявні кадри місії.

У ході пошуку співробітники NARA зробили відкриття, яке змінило хід проекту – необроблену колекцію відео, яке раніше ніколи та ніде не публікували. Невідомі навіть архіваріусам NARA плівки містили широкоформатні сцени запуску ракети-носія «Сатурн V» та подальшої діяльності на борту авіаносця «Шершень» ВМС США.

У підсумку проект перетворився не тільки на зйомки фільму, але й на місію по збереженню унікальних історичних кадрів.

Іншою несподіваною знахідкою став великий архів аудіозаписів тривалістю понад 11 тис. годин, до якого увійшли окремі записи 60 членів групи управління польотами. Члени знімальної групи «Аполлон-11» написали код для відновлення звуку та забезпечення його пошуку, а потім почали багаторічний процес прослуховування та документування записів.

Критики говорять, що фільм є більш захоплюючим, ніж «Зоряні війни». Реальне відео космічного польоту з використанням новітніх технологій перегляду створює ефект присутності та ніби розсуває горизонти.

«Готель Мумбаї»

Hotel Mumbai

Фільм (на головному фото) заснований на реальних подіях. У 2008 році кілька молодих терористів захопили розкішний готель у Мумбаї. А всіх гостей та персонал взяли у заручники. Їх завдання було простим: розстріляти якомога більше людей та привнести в місто якомога більше хаосу. Вони не мають жалю ні до кого, вони добре підготовлені та організовані, вони – фанатики.

Вони миттю заганяють місто, абсолютно не підготовлене до серії терористичних атак, у паніку. Серед захоплених є дуже різні люди, в кожного з них власна історія. Кожен прагне вижити, але вдасться це небагатьом. Загалом загинуло понад 100 осіб.

Це той фільм, який не боїться спойлерів, адже він докладно переказує події 2008 року, відомі з новин. Його мова надзвичайно проста, він не винаходить нічого нового. Проте він дуже динамічний та напружений. Простими засобами він змушує глядача на дві години зануритись у світ суцільного жаху, повністю забути про все навкруги та переживати за героїв картини.

Режисер картини Ентоні Марас відмовляється від документальності. Це художній твір, де кожен герой має історію, характер та причини опинитися у готелі Тадж. У фільмі немає спецефектів та надмірного натуралізму, він дуже невигадливий. Проте він викликає емпатію та виглядає якимось напрочуд чесним. Таким, від якого важко відірватись. А це так рідко буває у кіно.

«Вчора»

Yesterday

У «Готелі Мумбаї» одну з головних ролей грає відомий британський актор Дев Пател. Його світова слава розпочалась з фільму Денні Бойла «Мільйонер з нетрів». А от у новому фільмі Бойла, «Вчора», грає інший Пател – Гімеш, який не має до увінчаного численими нагородами Дева жодного стосунку. Проте може і для нього фільм Бойла стане потужним стартом у кар'єрі.

Фільм розповідає про світ, в якому ніхто не пам’ятає групу The Beatles. Сценарій до фільму за оповіданням Джека Барта написав Річард Кертіс, сценарист «Ноттінг Гілл», «Щоденника Бріджит Джонс» та «Реального кохання».

Бойл та Кертіс разом працювали у 2012 році, беручи участь в постановці церемонії відкриття літніх Олімпійських ігор у Лондоні (там разом з оркестром виступав Містер Бін, а королева Єлизавета прилетіла на стадіон на гелікоптері разом з Джеймсом Бондом).

Отже, Джек відчайдушно хоче прославитися як музикант, проте все, що йому вдається, – це час від часу грати в дешевих пабах. Одного дня на всій планеті вимкнулась електроенергія. Саме у цей момент Джека збив автобус. Отямившись, хлопець повернувся до звичного життя, та невдовзі зрозумів – він єдина у світі людина, яка знає творчість групи The Beatles. Джек не розгубився та почав по пам’яті переспівувати усі відомі йому пісні гурту. Дуже скоро він став зіркою світової величини.

Для того, аби використати у фільмі приблизно 20 пісень ліверпульської четвірки, авторам довелось заплатити 10 мільйонів доларів.

Як не парадоксально це звучить, історія про світ без The Beatles це історія саме про них, про те, що вони зробили для музики, наскільки великим був цей внесок. Проте розповідають автори про це без реальних біографічних фактів, дотепно, вигадливо та без особливих сантиментів.

Звичайно, можна звинуватити фільм у легковажності та порожнечі. Але може варто придивитись уважніше? Для цього як мінімум треба піти у кіно.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
Пропозиції партнерів
Загрузка...
Останні новини
Залиште відгук