Флінта: відомий, таємний та неофіційний

У львівському Національному музеї триває виставка «Зеновій Флінта: реальність та метафізика». Видатний художник, чия творчість мала надзвичайно велике значення для українського мистецтва, представлений як роботами з зібрання музею, так і з родинної колекції.

Саме останні роботи можуть багато розповісти про «творчу кухню» художника та дозволити зазирнути за лаштунки його творчості.

Живописець, графік, кераміст, організатор художнього життя Львова та стратег його монументального оздоблення постає перед відвідувачами виставки у всьому своєю жанровому розмаїтті та стилістичному багатстві.

Виставковий проект має на меті актуалізувати увагу до нового прочитання творів Флінти 1960-1980-х років.

Виставка стала частиною дослідницької програми «UU#Lviv», що збирає архів львівського неофіційного мистецтва другої половини ХХ століття, за сприяння Українського культурного фонду. Куратором і «UU#Lviv», і виставки є львівський мистецтвознавець Богдан Мисюга.

Саме «неофіційне» мистецтво побачить глядач у Національному музеї. Організатори вирішили показати саме такий, особистий аспект творчості художника. Проте, варто відзначити, що і у «офіційній» частині того, що він робив, ім’я Флінти завжди був гарантією високої художньої якості. Навіть якщо йшлося лише про сувенірну продукцію.

«Навіть у тих творах, які ми вважаємо радянськими, є багато метафізики. Думаю, що ми Флінту ще зовсім не знаємо. Я намагатимусь інтерпретувати, відчитати цю ностальгію в його творах. Сподіваюся, що виставка Флінти, яка триває зараз у Національному музеї, стане першим кроком до його пізнання», – наголошує Богдан Мисюга.

«Експозиція збудована за принципом натурних мотивів, коли у чисельних ракурсах одного мотиву розкривається інтимна метафізика художнього мислення. Зеновій Флінта – майстер асоціативного образу, любитель Фелінівського кінематографу і його композиції цього часу – це також своєрідний портрет львівських інтелектуалів 1970-х, що проектували на мистецтво свій унікальний світ декадентського відчуження», – вважає куратор.

Цікаво, що роботи супроводжуються цитатими з записника Зеновія Флінти. Вислови, що належать Федеріко Фелліні, Плутарху чи Вільяму Фолкнеру так само, як і експоновані ескізи, дозволяють зазирнути глибше у суть мистецтва Флінти та спробувати роздивитись його з точки зору самого художника.

«Чим більше ти прагнеш наслідувати дійсність, тим швидше скотишся до підробки. У цьому сенсі чорно-біла гама дає більш широкий простір фантазії». Цей вислів Федеріко Фелліні багато що може сказати не лише про кіно, а й про межу між формальним та неформальним мистецтвом самого Флінти.

«Кожен живе у власному вигаданому світі, але більшість людей цього не розуміють. Ніхто не знає справжнього світу. Кожен називає Істиною свої особисті фантазії. Я відрізняюся тим, що знаю: я живу в світі мрій. Мені це подобається, і я не терплю, коли мені в цьому заважають. Фантазії – єдина реальність». І знову цитата Федеріко Фелліні з нотатника художника, і нову не лише про кіно, не лише про Флінту, а й про суть мистецтва загалом.

«Реальність – це завжди інше, ніж ми зазвичай думаємо, і найчастіше вона для нас відкривається священним жахом, а не просто холодним “прикидом” думки. Герої - це ті, про яких можна сказати, що вони перестали породжувати з себе “ніщо”», – написав філософ Мераб Мамардашвілі. Мабуть, записуючи це, Флінта міг міркувати про суть реалізму.

І вислів самого Флінти: «Твір мистецтва, частіше аніж могло б здаватись, є звільненням від якихось переживань , мрій, страждань. Подібне зрештою, діється з людиною, коли вона поділиться з кимось своїми наболілими думками і це в свою чергу чинить полегшення. Але твір мистецтва має над звичайним признанням багато переваг: користає з багатьох привілеїв, між іншим з привілею “умовності”».

Почитати та подивитись більше можна, відвідавши виставку, яка триватиме до 28 жовтня,

Довідка:

Зеновій Флінта

Зеновій Флінта народився 1 вересня 1935 року у у селі Токи (тоді польські землі, нині Тернопільщина). У 1951–1959 роках навчався у Львівському училищі прикладного мистецтва ім. І. Труша на відділенні декоративного розпису. У 1959–1965 роках навчається у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва на кафедрі художньої кераміки. Педагоги з фаху – Роман Сельський, Карло Звіринський, Юрій Лащук. Зеновій Флінта був одним з найстарших учнів Карла Звіринського, ще в училищі він допомагав готувати матеріали для «підпільної академії».

Зеновій Флінта робить дипломний проект у подвір’ї Галереї мистецтв

З 1965 року по 1976-й викладає на кафедрі кераміки у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва. 1969 року переходить на основну роботу до Художнього фонду. У 1971 році очолює секцію декоративно-прикладного мистецтва Львівського відділення Спілки художників УРСР. Флінті вдається в умовах ідеологічного пресингу забезпечувати роботою «опальних» художників. У той час він стає палким шанувальником кінематографу Федеріко Фелліні.

На пленері

У середині 1970-х, коли Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика випускає сувенірні тиражі, З. Флінта створює авторську серію керамічних пластів з краєвидами Львова у техніці емалевого розпису, продемонструвавши вміння оминути спокусливі принади «кічу» в тиражному виробництві. У 1970–1980-х роках у співавторстві з Андрієм Бокотеєм, Францем Черняком та Романом Петруком виконує ряд монументальних об’єктів у модерній стилістиці зі скла та кераміки.

Помер Зеновій Флінта у 1988 році.

Фото: з родиннього архіву Флінти та Катерини Сліпченко