Наприкінці життя Тарас Шевченко хотів покинути богемне петербурзьке життя і мріяв про затишну хатину в українському селі над Дніпром. Він не полишав планів створити сімʼю, проте хотів одружитися з українкою, дівчиною свого соціального стану. Серйозність його намірів підтверджують ескізи хати, яку хотів собі збудувати. Про це розповів біограф Тараса Шевченка Віктор Жадько.
«Тарас Григорович мріяв придбати землю й збудувати хату в одному з наддніпрянських сіл, “над самісіньким Дніпром”, обзавестися сім’єю і серед розкішної української природи доживати вік: “Я тілько хаточку в тім раю благав, і досі ще благаю, щоб хоч умерти на Дніпрі, хоч на малесенькій горі”», – розповідає Віктор Жадько.
Ще 1858 року Шевченко просив листом Марію Максимович знайти йому дружину в Україні, хвилюючись, що «так і пропаде бурлакою на чужині». Наступного року він приїхав з Петербурга в Україну, йому сподобалася наймичка корсунського родича Харитина Довгополенко. Але влада його швидко видворила з України, тому плани одруження не здійснилися. Останнім коханням Шевченка була 19-річна петербурзька наймичка, родом з Чернігівщини, Ликера Полусмак, яку він у віршах називав: «моя ти любо, мій друже».
Також він присвятив їй вірш з намірами будівництва власної оселі «Поставлю хату і кімнату…»:
Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насажу.
Поси́жу я і похожу
В своїй маленькій благодаті.
Та в одині-самотині
В садочку буду спочивати,
Присняться діточки мені.
У березні 1860 року Тарас надумав спроєктувати хату. Архітектурне креслення мало чітке розпланування кімнат, вигляд головного і бічного фасаду, ґанку, покрівлі. Окрім традиційних світлиці, сіней, кухні і спальні, проєкт хати мав велику робочу кімнату з каміном.
Шевченко створив три архітектурні проєкти хати, два схематичні рисунки до них і план комори. Працював натхненно, каже біограф, за одним заходом – аквареллю та олівцем.
Тарас планував свататися до набагато молодшої Ликери Полусмак у липні 1860 року, однак цього не відбулося, а у вересні вони остаточно розірвали стосунки. Ликера вийшла заміж за перукаря Яковлєва і працювала швачкою. Однак після смерті чоловіка переїхала до Канева і часто навідувалася на могилу Шевченка.
Дослідникам відомі зображення двох фасадів, п’ять схематичних планів хати та один – комори. Проєкт плану хати з круглим скляним ґанком Тарас надіслав родичеві Варфоломію Шевченку з листом: «Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати. Поміркуй і роби, як сам добре знаєш. Мені тілько треба, щоб робоча була дубова, та круглий ґанок скляний на Дніпро», – писав митець.
Останній варіант він надіслав Варфоломію Шевченку разом з листом від 25 березня 1860 pоку: «Посилаю тобі план хати. Коли ти найдеш не так, то поправ і пришли мені». А у липні вони погодили ділянку: «Коли ти кажеш, що коло Канева добре, то бери десять десятин землі з умовою заплатити гроші в продолженіє года в три строка».
Втім, задум будівництва не вдалося втілити через смерть Тараса, а також навмисне зволікання поміщиками з продажем землі: вони не хотіли мати поета за свого сусіда.
Частково мрія Тараса Шевченка здійснилася: він таки спочив на кручі над Дніпром. А проєкт омріяної хатини Тараса втілив у життя Віктор Ющенко. Він збудував Шевченкову хату в селі Нові Безрадичі Обухівського району на Київщині.