Три чверті дорослих мешканців України упродовж минулого року вирощували якісь рослини. Більшість із них – 61% – робили це для задоволення, лише 33% – через необхідність. Про це свідчать результати опитування Київського міжнародного інституту соціології, проведеного наприкінці грудня 2022 року.
94% опитаних, які впродовж року займалися вирощуванням рослин, погоджуються, що процес догляду за ними може стати своєрідною психологічною терапією. Ще по 89% зазначили, що садівництво – гарний спосіб відволіктися від проблем і викликає позитивні емоції. Задоволення є основним мотивом для вирощування рослин, незалежно від статі, віку чи місця проживання.
ZAXID.NET разом із ГО «Плато» розповідає, як підсвідоме тяжіння українців до рослин за допомогою наукових підходів може сприяти психологічній реабілітації військових і цивільних під час і після війни, який потенціал для цього має Львів і що потрібно, аби втілювати проекти з гарденотерапії у життя.
Що таке гарденотерапія і як вона може допомагати
Психологиня і психотерапетка Інна Дацюк, яка пише магістерську роботу на тему «Роль гарденотерапії у динаміці ПТСР у людей, що зазнали впливу війни», підтверджує дані, отримані в опитуванні КМІС. За її словами, гарденотерапія – лікування садом – може бути корисною для України під час війни і після перемоги.
Ось кілька причин, чому цей вид терапії/практики може бути цінним.
Психологічне та емоційне благополуччя: така терапія позитивно впливає на психічне здоров’я, зменшуючи стрес, тривогу та симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Україна переживає складний період війни, і гарденотерапія може допомогти людям впоратися з травмою, сприяти розслабленню та покращити загальне самопочуття.
Фізичне здоров’я та реабілітація: заняття садівництвом є різновидом фізичного навантаження. Лікування садом може допомогти у відновленні та реабілітації людей із фізичними травмами або інвалідністю внаслідок війни.
Залучення громади та соціальна згуртованість: садівництво може служити платформою для залучення громади та соціальної взаємодії. Це об’єднує людей, розвиває почуття приналежності та сприяє соціальній єдності. Це може бути особливо цінним у післявоєнних ситуаціях, допомагаючи відновити та зміцнити громади, які постраждали. А також – допомогти ветеранам та ветеранкам і внутрішньо переміщеним особам адаптуватися та знайти нове соціальне коло спілкування.
Продовольча безпека та самодостатність: ця практика може допомогти окремим людям, родинам і громадам стати більш самодостатніми, забезпечуючи доступ до свіжих продуктів, а також розвивати навички органічного сільського господарства.
За словами Інни Дацюк, використання гарденотерапії як допоміжної терапії може доповнювати традиційні методи лікування.
Якщо все так просто і корисно, чому ж досі українці покладаються більше на інтуїцію і займаються садівництвом наодинці? Де наші центри з гарденотерапії?
Хоч у світі цей напрямок є поширеним і науково обгрунтованим – гарденотерапію почали використовувати для лікування ще під час Першої світової війни, в Україні таких фахівців майже немає. А для повної реалізації переваг гарденотерапії, говорить Інна Дацюк, потрібні пасіонарії-професіонали, ресурси, партнерство та підтримуюча інфраструктура.
Львів вирішив не чекати
У Львові напрямок гарденотерапії вивчає і розвиває команда ГО «Плато» у просторі міського садівництва і городництва «Розсадник». Із минулого року, говорить співзасновниця «Розсадника» Анжеліка Зозуля, у просторі почали «промацувати грунт» у роботі із внутрішніми переселенцями.
Спочатку там проводили різні події передусім для зустрічей з однодумцями та для просвітницької роботи. На ці події приходило багато людей, які виїхали із зони бойових дій. Вони ділилися відгуками про час, проведений у просторі: «ми відволіклися, заземлилися, тут так добре, як ніде». Це надихало, каже Анжеліка Зозуля, це була історія про життя і його відновлення.
Тоді у «Розсаднику» відчули, що, окрім просвітницької роботи, простір може допомагати у психологічному розвантаженні – відволікти від поганих новин, зменшити тиск від війни. У ГО «Плато» почали досліджувати цю тему, пройшли відповідний курс в університеті розвитку людини «Україна».
«Насправді в Україні цьому напрямку майже немає де повчитися. У курсі, що ми проходили, було більше про пермакультуру, а не власне терапію. Ще в Запоріжжі є заклад, але там вони фокусуються на дітях з інвалідністю. Це потрібно розмежовувати, адже гарденотерапія – це серйозно. Ідеться про лікування, про індивідуальні або групові заняття з постійними учасниками, які мають діагнози, коли є дані, що можна відстежити. Звісно, до роботи має бути залучений фаховий психотерапевт», – пояснює Анжеліка Зозуля.
У США, в Британії, додає вона, гарденотерапевтів сертифікують, вони мають періодично підвищувати свою кваліфікацію. Також є певні вимоги до просторів, де можуть проходити заняття з гарденотерапії, – передусім ідеться про відчуття безпеки в такому місці.
Окрім фахової підготовки, людина, яка фасилітуватиме групові заняття із гарденотерапії, має не лише знати, як це робити, а й любити бути на природі.
«Є хороші психотерапевти, які люблять працювати в кабінетах, у них немає пристрасті до взаємодії з природою. На це теж треба зважати», – говорить Анжеліка Зозуля.
Тож у «Розсаднику» застосовують більш «полегшений» варіант гарденотерапії. ГО «Плато» на основі свого досвіду та наукових напрацювань видало збірку «Сила саду», в якій ідеться про різні ігри та заняття, що використовуються в гарденотерапії і які можна використовувати як вдома, так і на відкритому просторі.
Як можуть відбуватися заняття з гарденотерапії
Заняття з гарденотерапії бувають активними і пасивними. Перші – це про безпосередній контакт з рослинами: висаджування, збирання, догляд. Наприклад, говорить Анжеліка Зозуля, формування кущів – свого роду спосіб випустити агресію, але зробити це контрольовано і без шкоди для себе і оточуючих.
Також для активної гарденотерапії у «Розсаднику» облаштовують сенсорну стежку – коли можна босоніж пройтися різноманітними природними поверхнями, отримати різні відчуття. Ще серед таких активних занять – створення «насіннєвих бомб», ліплення з глини тощо.
Пасивна гарденотерапія – це про споглядання і спостереження за природою, за її звуками і запахами, станами, прислуховування до неї і до себе водночас, така собі медитація. За словами Анжеліки Зозулі, особливо в простір люблять приходити мешканці модульних містечок і шелтерів для ВПО, які хочуть побути наодинці і відновити внутрішній ресурс. Це варіант для людей, які або працювали з психотерапевтом, або схильні до саморефлексії і є достатньо усвідомленими і дорослими емоційно.
Попри деякий хайп на темі гарденотерапії, говорить Анжеліка Зозуля, люди, на яких може бути спрямований цей напрямок, наразі мало знають, що це таке.
«Насправді люди із більшою готовністю приходять до нас на толоки чи подібні заходи – це щось зрозуміле. Ми раді, адже в процесі все одно відбувається взаємодія з природою, просвітницька робота, що згодом призведе до популяризації методу гарденотерапії», – каже Анжеліка Зозуля.
Потенціал у роботі з ветеранами
«Зростатиме кількість бійців, які повертатимуться в громади з фронту, вони потребуватимуть особливої підтримки для того, щоб відновити цивільне життя, бажання контактувати з людьми і чимось займатися. Гарденотерапія може допомагати у цьому. Ми можемо використовувати прихований потенціал природи для відновлення внутрішнього ресурсу і, можливо, навіть для того, щоб не дати розвинутися ПТСР», – каже Анжеліка Зозуля.
У камерній обстановці людина зможе поволі розкривати себе, а також – вчитися нових навичок, що в подальшому може використати для організації міської ферми, створення садового кооперативу, вирощування грибів чи зелені тощо.
«Тим більше зараз є фінансове сприяння від держави для започаткування і розвитку власної справи», – додає Анжеліка Зозуля.
Та наразі у просторі «Розсадник» не працюють з ветеранами і ветеранками, адже для цього потрібна команда фахівців із психічного здоров’я і правильна організація простору для занять. Водночас ГО «Плато» обговорювало із управлінням екології ЛМР, з яким має меморандум про співпрацю, перспективи розвитку гарденотерапії у міській екосистемі «Незламні», адже в обох сторін є фахівці, яких немає в іншої.
«Та ми поки не наполягаємо, тому що хочемо бути впевненими, що стягнемо це. Зараз гарденотерапією починають називати багато того, що нею не є, – від компостування до висаджування чогось без супроводу. Але це так не працює. Потрібна методологічна основа і відповідні фахівці», – додає Анжеліка Зозуля.
За її словами, колись в Україні бракувало і хороших фахівців з фізичної реабілітації, але зараз ситуація змінилася – відповідну якісну освіту можна отримати в Україні, також у навчанні фахівців нам допомагають Нідерланди, Німеччина. Імовірно, розвиток чекає і на гарденотерапію.
«Деякі американські університети говорять про взаємодію з ветеранами через гарденотерапію. Але маємо розуміти, що їхні ветерани і наші – це дві великі різниці. Передусім тому, що рани наших бійців, їхні психологічні травми – зовсім свіжі. Окрім того, якщо в США в громаді може бути кілька ветеранів, то у нас ідеться про сотні. Наш контекст сильно відрізняється», – додає Анжеліка Зозуля.
Важливо і те, що «Розсадник» усе робить своїми силами – від розчищення території і створення меблів і грядок до проведення занять. А це потребує коштів і часу, тому неможливо швидко подбати про фізичний простір для гарденотерапії і потім повністю присвятити себе цьому. Та цього року «Розсадник» розпочав співпрацю із фахівцем з психічного здоров’я, а також – із фаховою садівницею.
Масштабування буде вже наступним етапом після набуття досвіду і популяризації напрямку, говорить Анжеліка Зозуля. Тоді можна буде говорити про комплексну співпрацю з містом або іншими інституціями.
Інна Дацюк додає, що в майбутньому можна масштабувати проекти з гарденотерапії через, наприклад, створення відповідних невеликих просторів/кімнат у госпіталях, реабілітаційних центрах тощо.
«Було б добре адаптувати уже існуючі зелені куточки і простори. Але як і у всіх нових ідеях, потрібно, щоб цим займалися психотерапевти/ки, психологи/психологині, яким справді цікавий цей вид терапії. Спеціалісти/ки, які люблять і знаються на рослинах та мають знання і навички для проведення занять з гарденотерапії», – каже вона.
Потенціал дикої природи
Заняття з гарденотерапії можуть відбуватися також у заказниках, заповідниках, на лісових територіях тощо.
«Зі Швеції пішов метод, що називається "лісові ванни", це про гарденотерапію в умовах лісу. Якщо в Європі зайти в книгарню, то можна побачити книжки про ці лісові ванни на будь-який смак, це вийшло на рівень масової культури», – говорить Анжеліка Зозуля.
Біля Львова є унікальна територія, що потенційно могла би стати центром розвитку напрямку гарденотерапії, говорить Анжеліка Зозуля. Ідеться про торфовище Білогорща. На жаль, перед створенням Львівської міської територіальної громади частину земель Білогорщі встигли пороздавати у приватні руки, і зараз тривають судові процеси для повернення їх у комунальну власність.
«Ще за Польщі, у 30-ті роки, ця природна територія була під охороною. Це унікальні водно-болотні угіддя. Там є близько 90 видів перелітних птахів і 700 видів рослин, частина з яких занесена до Червоної книги. Ця природна зона дуже відрізняється від міських парків, особливо транзитних Стрийського і парка Франка. Її потенціал – величезний», – говорить Анжеліка Зозуля.
У 2019 році за рішенням міськради Львова на території у 92 га створили заказник місцевого значення.
«Було б добре, якби судова система стала на захист ідеї активістів і у створеному заказнику почали би впроваджувати мікроінфраструктурні зміни, що допомогли б містянам переосмислити поняття водно-болотних угідь і відчути контакт саме з дикою природою», – каже Анжеліка Зозуля.
Одна з ініціаторок збереження заказника Наталія Кузьма розповідає, що екосистемні послуги можна монетизувати: ми не платимо за користування ними, проте змушені витрачати гроші, якщо такі послуги відсутні. Відділ екосистемології Інститут екології Карпат НАНУ на основі американської методики, що вже пройшла первинну перевірку в Міндовкіллі і чекає на затвердження, порахував, що завдяки заказнику в Білогорщі місто заощаджує тільки на рекреації 276 тис. доларів на рік.
«Це безплатний відпочинок для кожного відвідувача. Місце тиші, рай для бьордвотчерів і простір для відновлення, що особливо важливо в час нервового виснаження сучасних людей. Це в межах Львова, тому доступно кожного дня», – говорить Наталія Кузьма.
Разом з однодумцями вона виступає за екологічне відновлення торфовища Білогорща і створення там першого в Україні міського парку сучасного формату.
***
Гарденотерапія, вважає Анжеліка Зозуля, може допомогти розвинути більш етичне і усвідомлене ставлення до природи – якщо вона допомагає людям, то і ми маємо подбати про неї, не шкодити їй і поважати її ресурси. Попри всі виклики війна може стати поштовхом до переосмислення ставлення до природи в цілому.