Чи доводилося вам сперечатися із сусідами у чаті ОСББ про те, що висадити у дворі – кущі чи газонну траву? Чи обурювалися ви «занедбаними» хащами на клумбах замість рівненьких туй і скошеного газону? Чи вимагали ви на гарячій лінії Львова негайно обробити все хімікатами, щоб знищити кліщів? А чи задумувалися ви над тим, якою є екосистема великого міста і що їй потрібно, аби вона була дружньою до мешканців – людей, тварин, птахів і комах? А головне – яка роль у цій екосистемі відведена нам, містянам?
ZAXID.NET розповідає, що таке функціональне озеленення, як воно впливає на клімат у місті, на наше самопочуття і на біорізноманіття у мегаполісі. А ще – як правильно озеленити прибудинкову територію великого житлового комплексу чи маленький палісадник під вікнами, аби добре було усім.
Що таке функціональне озеленення?
Функціональне – звучить серйозно і строго, але насправді ідеться про найбільш природний шлях озеленення у містах.
«Зазвичай у нас висаджуються або однорічні рослини або групи рослин, непритаманні для нашої місцевості. Нібито гарно і чисто – але дисфункційно. Під час озеленення міст варто використовувати природоорієнтовані рішення – саме вони будуть найбільш функціональними», – говорить член ГО «Плато» і співзасновник простору міського садівництва «Розсадник» Микола Рябика.
Які рішення в озелененні є природоорієнтованими? Це багатоярусне озеленення, лучні газони, дощові садки, клумби безперервного цвітіння тощо.
Які функції виконує таке озеленення? Підвищує якість повітря, затримує у ґрунті вологу і зупиняє ерозію, зменшує «теплові острови», сприяє збільшенню кількості комах-запилювачів, милих їжачків та прудких ящірок, підтримує різноманіття птахів у місті та й просто покращує настрій людей і спонукає більше гуляти.
Розглянемо багатоярусне озеленення. Воно полягає у тому, говорить Микола Рябика, щоб не висаджувати однорічні рослини та ще й під лінійку, а формувати групи із багаторічних рослин різного рівня: дерев, кущів, трав’янистих рослин.
Вулиця Римлянина у Львові (фото з відкритих джерел)
«В таких групах рослини є стійкішими і живуть довше, ніж одна деревина на скошеному стерильному газоні. Окрім покращення якості повітря, таке озеленення дає більше затіненої площі, менше ерозії ґрунтів і підтримує біорізноманіття – таким чином ми збільшуємо фонд міста», – пояснює Микола Рябика.
Окрім того, додає він, багатоярусне озеленення допомагає у боротьбі із таким явищем, як паркування на газонах – у високу траву і в кущі просто не заїдеш.
«Це лише одне із природоорієнтованих рішень в озелененні. Ми можемо також використовувати дощові сади або канави, секції живоплотів, які підвищують якість повітря і є місцем для розмноження птахів, їжаків тощо», – додає Микола Рябика.
Вулиця Руданського у Львові (фото Олександра Шутюка)
Важливим, особливо під час війни, є і те, що природоорієнтовані рішення допомагають зекономити ресурси. Наприклад, щоб виростити однорічні квіти для міських клумб, потрібно витратися на теплиці, їхній обігрів, полив, використати людський час. А в підсумку ці квіти проживуть на клумбах близько трьох місяців. Потім – місто вкладає ресурс у прибирання.
«Потрібно мислити стратегічно і переходити на використання багаторічних рослин і багатофункціональних груп. Окрім естетики, ми матимемо тоді ще багато переваг і для людини, і для довкілля», – каже Микола Рябика.
Страх і ненависть на моногазоні
Території під газони займають чи не половину території Львова. Вони мають важливу функцію, розповідає Микола Рябика, – поглинають воду, є місцем для розмноження біорізноманіття, сприяють зниженню температури.
«Але моногазони, що у нас найчастіше трапляються, які, до того ж, постійно підкошуються, сприяють тому, що наші ґрунти втрачають здатність поглинати воду і газони пересихають. А ще скошування впливає на те, що енергія рослини іде не в кореневу систему, яка розпушує ґрунт і він наповнюється киснем, а в стеблову частину. І знову скошування. Замкнене коло», – каже Микола Рябика.
За даними ГО «Плато», у 2022 році із бюджету Львова на скошування газонів у районах витратили 18 млн 849 тис. 887 грн. Це більше, ніж у рік перед великою війною. Правда ж, виглядає не дуже раціонально?
ГО "Плато" виступає за рідше косіння трави у Львові (фото Анжеліки Зозулі)
Альтернативою моногазонам може бути різнотрав’я, зокрема багаторічне. Таку думку підтримує і одна із садівниць Львова Оксана Софіянчук.
«Газони, що скошуються з регулярністю раз на 10-15 днів, в гарячу пору року потребують поливу, а це – перевикористання води. Різнотрав’я скошується лише раз на рік і виростає досить високим, тому полив йому не потрібен. Корені рослин добре утримують воду і навіть під час посухи запасів вистачає», – пояснює садівниця.
Окрім того, травники краще затримують пил і, коли ростуть між проїжджою частиною і хідником, працюють фільтром для очищення повітря.
Різнотрав'я на одній з вулиць Берліна (фото Олени Босової)
Також різнотрав’я є джерелом живлення для комах-запилювачів, які потрібні в місті – інакше не буде кому прилетіти на балкон, щоб запилити ваші помідори. А на моногазонах ці комахи не мають, чим поживитися.
Більше комах у місті?! Може людям тоді взагалі вдома сидіти, щоб кліщі живцем не з’їли? Пояснюємо.
«Потрібно раз і назавжди запам’ятати, що кліщі завжди є в довколишньому середовищі. Найактивніші вони – у теплий період. Вони є навіть у низькоскошеній траві, навіть у ґрунті. Це така істота, що може перебувати абсолютно скрізь, і викошування трави проблему не вирішує», – каже Микола Рябика.
«У високих травниках можуть існувати природні вороги кліщів, які цілком непогано їх під’їдають. Окрім того, у травниках можуть жити, наприклад, ящірки. Вони будуть значно кращим господарем для кліща, адже не переносять небезпечних для людини хвороб на відміну від мишей, яким підходить і викошений газон», – пояснює Оксана Софіянчук.
А ще різнотрав’я – це гарно, додає садівниця.
Воїни світла
Чим більше на ділянці рослин, тим більш якісні екосистеми там виникають, каже Микола Рябика. Якщо на ділянці є всього п’ять видів, то випадання одного з них може призвести до руйнації усієї системи. Коли ж видів багато – наприклад, 55 – тоді система стійкіша, один елемент спокійно заміняється іншим.
«Це як загартовування людського організму – щойно вийти зі стерильного середовища, можна сильно постраждати від звичайного грипу. Так і з нашою планетою – їй потрібне біорізноманіття», – говорить Микола Рябика.
Оксана Софіянчук радить саджати в містах кущі з неотруйними ягодами, що взимку рятують птахів від голоду, створювати живоплоти, де можуть жити їжаки, а також робити «будиночки» для комах. Птахи в екосистемі міста, як і їжаки, роблять так, аби добро перемагало зло – тобто знищують паразитів і шкідників, деякі з яких не проти поласувати і людьми.
«Іншопланетні» загарбники
Отже, все просто? Висаджуємо замість газонної травички побільше всякого різного і насолоджуємося цвітінням, співом птахів, фирканням їжаків і чистим повітрям. Насправді, ні. «Всяке різне» потрібно ретельно фільтрувати, щоб із добрими намірами не знищити все живе у зелених зонах.
«Одна із серйозних проблем світового рівня – це втрата біорізноманіття. Найбільшою загрозою для біорізноманіття, окрім зміни клімату, є інвазійні види», – говорить екологиня з Вінниці, яка досліджує цю тему, Любов Колосова.
До інвазійних видів в різних регіонах України належать амарант, амброзія, борщівник і навіть такі гарні і нібито звичні золотушник канадський, ваточник сирійський, дуб червоний, робінія псевдоакація тощо. Специфіка інвазійних видів полягає у тому, що вони дуже швидко адаптуються. Якщо якийсь вид зараз не є загрозою для певного регіону, це не означає, що так буде завжди.
Золотушник (золотарник) канадський
«У Вінниці, наприклад, немає такої проблеми, як ваточник сирійський, але для більш південних регіонів – це серйозна проблема. А у зв’язку зі зміною клімату рано чи пізно це стане і нашою проблемою, і для західних регіонів – також», – говорить Любов Колосова.
Ваточник сирійський
Однозначно відмовитися від інвазійних видів не завжди можливо. У Львові, наприклад, робінія є досить поширеним деревом, адже воно добре переносить складні міські умови. Ще одна причина, чому обираються ці види, це те, що звичні для нас ясени або деякі види каштанів більше не можна висаджувати.
«Каштани і ясени, які часто були каркасом міського озеленення, хворіють, і ми більше не можемо їх використовувати. Управління екології ЛМР, наскільки я знаю, визначило клен гостролистий як крихкий вид, а у Львові часто дме сильний вітер, тому це дерево теж не рекомендоване. Перелік дуже звужується», – пояснює Любов Колосова.
Торік восени біля Катедри у Львові висадили робінії на заміну зламаному буревієм старому дереву (фото Романа Балука)
Екологиня вважає, що потрібні комплексні дослідження для формування переліку дерев та інших рослин, рекомендованих для висаджування в містах – на це має бути запит і фінансування, адже люди, які займаються озелененням, не зобов’язані бути науковцями.
А ще, якщо місто вирішує, висаджувати робінії, червоний дуб і клен на певних ділянках, то має забезпечити непоширення цих видів далі. Найбільші шляхи поширення – вода (дощова вода у Львові потрапляє у каналізаційні стоки, потім – у Полтву, а потім, вже за містом, викидає небезпечне насіння на береги) і повітря. Отже, вартує висаджувати особини, що не продукують насіння або хоча б правильно обрізати ті, що продукують. А ще краще – уникати інвазійних видів зовсім і шукати альтернативу.
«За кордоном є кримінальна відповідальність за поширення інвазійних видів. Певні такі види можна використовувати для озеленення ділянок зі складною щільною забудовою, та лише тоді, коли людина може довести, що вона забезпечить непоширення і надасть план, як вона це буде робити», – говорить Любов Колосова.
В Україні ж поки немає законодавчої бази, тому наші Карпати заростають борщівником, який знищує все живе навколо (хоча його, насправді, нескладно зупинити), східні і південні регіони страждають на алергію від амброзії, а сільське господарство втрачає до 30% врожайності через амарант.
То що робити, аби озеленення було і функціональним, і безпечним? Любов Колосова радить:
- прочитати книгу Олексія Коваленка, автора блогу «Довкола ботаніки», «Рослини-прибульці»;
- перед купівлею рослини перевіряти, чи належить вид до інвазійних (його можна знайти на сайті міністерства екології);
- спостерігати за міськими екосистемами і як у них поширюються з часом певні рослини;
- прибирати зі свого квітника або не тягнути до нього кожну симпатичну рослину, доки не переконаєтесь, що вона безпечна;
- проводити міські роз’яснювальні заходи для боротьби з інвазійними видами рослин, толоки – людина добре сприймає інформацію, коли сама докладається, наприклад, фізичною участю;
- домагатися врегулювання питання на законодавчому рівні, щоб робінію чи золотушник не можна було купити в магазині.
Таким чином деякі інвазійні рослини самі просто випадуть із екосистеми наших міст. Головне – бути уважними.
«Людина має нести відповідальність за дії свого виду, а основна причина поширення інвазійних видів – це саме наша діяльність, навмисна чи ні», – додає Любов Колосова.
То що ж висаджуємо?
Садівниця Львова Оксана Софіянчук радить мешканцям, які хочуть самостійно озеленити свою прибудинкову територію, керуватися двома принципами. По-перше, використовувати рослини, які вирощували у садках наші мами, бабці та інші предки – вони вже адаптовані до наших умов. Це матеріал, що зазвичай ходить від сусіда до сусіда:
- іриси;
- лілейники;
- хости;
- дзвоники;
- флокси;
- півонії;
- чорнобривці;
- барвінок;
- плющ.
Іриси у Львові (фото із сайту Ірини Лукавої)
Друге правило – обирайте рослини під умови, в яких вони ростимуть. Найголовніший фактор тут – освітлення. Ґрунт можна підживити, дренувати, підкислити або залужнити, а з інсоляцією нічого не зробиш. Тому хости і барвінок садимо в тінь, півонії, чорнобривці, лілейники – на сонце. І маємо квітучий садок під вікнами, що тішить нас і сусідів.
Барвінок добре росте і в затінку
Утім, є деякі винятки. Наприклад, самшит, якому 300 років чудово жилося в Україні. У 2018 році тут з’явився його природний ворог – самшитова вогнівка, що просто з’їдає цю любу серцю рослину. Боротися із нею можна лише отрутохімікатами, тому садівники не рекомендують зараз звертатися до самшиту. Пам’ятаймо і про «загарбників» – ними у Львові, за словами Оксани Софіянчук, є золотушник і гірчак сахалінський (назва ніби говорить сама за себе).
Гірчак (гречка) сахалінський
Варто також садити кущі з неотруйними ягодами для птахів:
- кизил горизонтальний;
- шипшину;
- кущовий глід.
А ще – створювати місця, де комахи можуть зимувати – будиночки чи просто в’язки соломи, трубчастих висушених рослин, коробки з шишками на відкритому просторі.
Для громадських просторів міська садівниця радить обирати стійкі, малодоглядні, декоративні упродовж всього сезону рослини, які дають листяну масу, квіти, харчування для комах-запилювачів. Також добре садити листяні дерева, що мають свій сезонний цикл, із хвойних – ялицю чи гірські сосни, що ростуть кущем, на випадок, коли мало місця. Водночас варто пам’ятати, що мешканці не можуть самостійно висаджувати дерева навіть на прибудинковій території – потрібен дозвіл садівника району. До садівників можна звертатися також за порадами і консультаціями щодо озеленення і догляду за рослинами, планування саду чи газону.
Досвід львів’ян
Активістка і членкиня правління ГО «Плато» Олександра Чучко розповідає, як вони із мамою – пермакультурною дизайнеркою, сусідами і друзями озеленювали свою вулицю Княгині Ольги.
Команда із проектом саду безперервного цвітіння у 2021 році перемогла у конкурсі від міської ради «Озелени мою вулицю». Закупівля і висаджування рослин разом із сусідами були позитивними процесами, згадує активістка. Та громада дещо перестаралася і перелік рослин вийшов занадто різноманітним.
«Треба було зупинитися на кількох видах, і щоб вони були антивандальними, стійкими, малодоглядними та все одно придатними для композиції і зонування. На початку у нас один за одним вкрали кущі лаванди, маленькі туї, адже територія – не під вікнами та ще й дорогою на дачі», – згадує Олександра Чучко.
Висадка саду безперервного цвітіння на вул. Княгині Ольги в межах проекту "Озелени мою вулицю" (фото Олександри Чучко)
Окрім того, сад не був на чиємусь балансі, в ОСББ не проговорили догляд. А коли почалося повномасштабне вторгнення, то ще й багато хто виїхав. Тож деякі рослини пропали.
«Потім сталася найбільш прикра історія. Поруч іде будівництво. Там почали прокладати комунікації і викопали величезний рів на озелененій нами ділянці, хоча ми з головою ОСББ заздалегідь дивилися кадастрові карти і карти комунікацій, щоб там нічого не було. На жаль, частина рослин пропала в цій битві», – розповідає Олександра Чучко.
Зараз у садку є сакури, бузок, самшит, деякі інші рослини, а Олександра і її сусіди вважають свій досвід позитивним і повчальним, адже він об’єднав їх, підвищив довіру, зміцнив комунікацію і навчив творити разом.
«Це корисно і психологічно, коли ми беремо відповідальність за середовище і дбаємо не лише про те, що в квартирі, а й про місця, якими ідемо на роботу, гуляємо із собакою. Це спільна відповідальність. Місто не може знати всі потреби людей – має бути їхня ініціатива. Влада заохочує, дає інструменти – тож треба цим користуватися. І бути наступного разу мудрішими», – додає Олександра Чучко.
Нова мода і культура
Не всі вважають багатоярусне озеленення – гарним, не кожному важливо, чи живуть поряд птахи, а багатьом незрозуміло, чому красиві рослини називають інвазійними і чим вони шкодять.
«Просвітницька кампанія має складатися з маленьких кроків і відбуватися на різних рівнях. Про біорізноманіття, функціональне озеленення потрібно починати говорити ще в закладах дитячої освіти. Формування свідомості нового покоління – важливе. Легше комунікувати з дітьми і змінювати їхнє бачення, ніж з дорослими», – вважає Любов Колосова.
Микола Рябика додає, що на його думку, перш за все потрібно працювати з масмаркетом, що нав’язує умовні «туї» і навколо них.
«На локальному і державному рівнях можна сприяти бізнесу в тому, щоб він пропонував ширший спектр рослин і прививав людям смак до якихось інших форматів, окрім туй. Можна створювати міські програми, коли людям дарують рослини. Наприклад, комунальні, громадські чи навіть приватні простори на замовлення міста вирощували би рослини з наданого насіння і могли би дарувати чи недорого продавати їх ОСББ. Чом би й ні? Треба пофантазувати», – говорить він.
Окрім того, місто мало би подбати про перелік рослин, що рекомендовано висаджувати у Львові, обґрунтувати їхню користь і долучитися до співфінансування процесу, як це відбувається, наприклад, із реставрацією брам.
Оксана Софіянчук вважає, що мешканці переважно негативно ставляться до різнотрав’я, тому що непокошений травник для них – символ недоглянутості. Аби прийняти новий і корисний формат, потрібна надивленість.
«У нас був прецедент зі злаками і клумбами нової хвилі. Коли ми заклали клумбу під балконом міського голови на площі Ринок, з нас усі сміялися, мовляв, що за бур’яни ви посадили? Минуло два роки і тепер я чую від мешканців: "О, а посадите таке, як під вікном у Андрія Івановича?". Люди звикли, і це стало модним. Так само, я впевнена, буде і з різнотрав’ям», – каже Оксана Софіянчук.
Клумба "нової хвилі" на площі Ринок (фото ЛМР)
Цьогоріч у Львові буде кілька експериментальних ділянок у кожному районі. Так, «мавританський газон» буде біля меморіалу Героям Небесної сотні, у сквері Кульчицької, на Сихові і, можливо, на проспекті Свободи та в інших локаціях.
«Ми хочемо зробити декілька ділянок для пропаганди міських луків, що виглядатимуть ідеально і до яких мешканці ходитимуть фотографуватися. Тоді через рік-два люди перестануть писати на гарячу лінію "покосіть траву", і ми зможемо запустити процес по всьому місту», – каже Оксана Софіянчук.
Ми використовуємо