Львівський автобусний завод (ЛАЗ) – колись промисловий гігант та рекордсмен за кількістю вироблених автобусів, проіснував понад 60 років. Зараз територія заводу перетворилась у руїни, які найближчим часом, скоріш за все, забудують. Що трапилось з заводом, чому він занепав, і як виглядає величезна територія заводу зараз – розповідаю і показую у фільмі «Хто знищив ЛАЗ? Безславний кінець легендарного заводу», який вийшов на моєму YouTube-каналі.
Більше півстоліття Львівський автобусний завод був промисловим брендом Львова і усього Радянського Союзу. Заведено вважати, що історія ЛАЗу розпочалась у 1945 році, коли у Львові вирішили збудувати автоскладальне підприємство, яке через чотири роки отримало назву «Львівський автобусний завод». Перший успішний продукт завод виготовив у 1956 році – це був дослідний варіант автобуса ЛАЗ-695, а вже наступного року почалось його масове виробництво. Цей автобус став легендарним, його виробляли для всіх країн Радянського Союзу і ближніх держав. Навіть зараз у країнах пострадянського простору досі використовують 50-річні ЛАЗ-695.
Втім ще до створення ЛАЗу-695 львівський завод кілька років працював і навіть створив експериментальну партію електромобілів НАМИ-750. Вони були доволі компактними і могли розігнатись на 30-35 км/год. Уявіть, ще 70 років тому у Львові уже могли виробляти електромобілі! Зараз місто повертається до ідеї такого виробництва, бо бачить великий позитив для економіки та екології міста. Втім у 50-х роках Москва не схвалила експеримент з електричними машинами і львівські електромобілі не пустили у серійне виробництво.
Найбільшу кількість автобусів ЛАЗ виготовили у 1988 році – 14 тисяч 646 автобусів за рік. Це 40 автобусів на добу, над виготовленням яких працювали десятки тисяч працівників заводу. Для порівняння масштабів, сьогодні сучасні заводи вважаються дуже успішними, якщо випускають хоча б 1000 автобусів на рік. А 14 тисяч – це неймовірно велика цифра, яка навіть потрапила у Книгу Рекордів Гіннеса.
Уже незабаром, у 90-х роках, автобусний завод почав скорочувати потужності. Розпався Радянський Союз, закрилось багато підприємств. ЛАЗ намагався підлаштуватись під ринкову економіку, йому вдалося не занепасти, але завод потерпав від змін. Обсяги виробництва продукції суттєво скоротились, завод почав виробляти не по 10-14 тисяч автобусів в рік, а 1000, а потім навіть декілька сотень.
У 2001 році ЛАЗ став приватним підприємством з колективною формою власності. Контрольний пакет власності потрапив до Ігоря Чуркіна. У той момент здавалося, що завод знову зможе стати успішним: з’явились нові моделі автобусів, тролейбусів. А у 2012 році завод отримав замовлення на всю Україну до чемпіонату Євро-2012. Тім після цього завод почав різко занепадати.
Яка причина такого занепаду? У 2005 році Ігор Чуркін змінив склад керівництва заводу і почав сам управляти виробничим процесом. Його управлінські рішення, пригадують тодішні працівники, часто приводили до збоїв у роботі підприємства, була нестача у деталях, завод не справлявся з замовленнями та, зрештою, якість продукції погіршилась. Можливо, саме через непрофесійне керівництво завод зрештою остаточно занепав. А, може, ЛАЗ просто не вистояв перед викликами нової економіки. І звичайно, ми не можемо відкидати політичну складову у цьому питанні. Хай там як, зараз ЛАЗ уже став історією, легендарною і беззаперечно цікавою.
Що ж буде далі з легендарним заводом? Частину приміщень виставили на аукціон. Міська влада хоч і не є власником цих приміщень хоче зберегти виробництво і промисловість у районі. Проте остаточно сказати, що саме збудують на території колишнього ЛАЗу, наразі складно.