Іконописець Остап Лозинський створив писанки за зразком народної ікони та гуцульської кераміки

Уже з десяток років — відтоді, як живе окремо від батьків, — львівський іконописець Остап Лозинський самотужки готується до Христового воскресіння. Паштет, заливний язик чи холодець приготувати — це йому в задоволення.

«Уже розлив. Застигає. Буде холодець для себе, для батьків, для родини, для бабці, і навіть для сусідки», — поділився задумом Остап Лозинський.

А торік чоловік ще й паски взявся пекти. Тож у цей карантин митець нафантазував на взір таку, як у горян.

«Оздобив паски так, як то роблять гуцули. З закрученими хрестами, з безконечниками. Бо хрест — символ страждання, яке веде до воскресіння. Хоча це звичайна паска, звичайне тісто. Єдине, що задля цих кіс і декорів, які зверху, треба домішати трішки більше муки», — пояснив митець.

Однак тісто замісив за рецептом дружини Івана Франка – Ольги, а також – славнозвісної кулінарки Дарії Цвек.

Видув Остап цьогоріч і аж чотири десятки яєць. Адже карантин дозволив йому повернутися до розпису писанок. Тож чоловік створив незвичні: у стилі полтавської вишивки, щедрої на червоний колір та рослинну орнаментику, а також й такі, що змальовані з гуцульської кераміки, кахлів, народної ікони XIX ст.

«Намалював святого Юрія, Миколая, Богородицю. Багато вже роздарував людям, яких люблю», — розповів Остап.

Таке творення в час Паски, каже іконописець, і дає оте глибоке пережиття Христових страстей і воскресіння, навіть попри поширення коронавірусу в країні.

«По-перше, це якесь відчуття традиції. Це є наш зв'язок поколінь. Те, що ми пишемо писанки, даруємо їх, що ми печемо паски, ними ділимося — це є наш бекграунд, наша історія, яка тримає нас із нашими пращурами і з майбутніми поколіннями. Бо це насправді акт передачі любові один до одного і до Бога!» — пояснив іконописець.

А от щодо пасхальних літургій, то каже, краще до них приєднатися онлайн.

«Сьогодні, власне, Страсна п'ятниця. У храмі, як було нам звично, для загального поклоніння, тепер плащаницю не виставлятимуть. Не знаю, чи піду навіть до церкви. Ну, хоча біля церкви, може, пройдуся. Але вдома маю свою плащаницю: на старій гуцульській народній іконі. Тож цей символ Христа в гробі завжди є присутній поруч», — поділився емоціями Остап.

Важливо, каже митець, щоб Паска була у серці християн.

«Пам'ятаймо, що Христос воскрес — і це є головне! І воскрес заради нас. Ми маємо зараз берегти один одного. Тож до своєї бабці, мабуть, цьогоріч не піду. Хіба занесу їй паску. Залишу на клямці і піду додому. Щоби знала, що має чемного внука, який спік паску і попіклувався про неї», — підсумував Остап Лозинський.