П'ятьом країнам-членам ЄС, які звинувачували український імпорт в обвалі місцевих цін, здається, вдалося дотиснути Єврокомісію. Напередодні вона ухвалила виняткові та тимчасові запобіжні заходи щодо імпорту окремих сільськогосподарських товарів із України. Заборона поширюється на імпорт чотирьох сільськогосподарських продуктів – пшениці, кукурудзи, ріпаку та насіння соняшнику, які походять з України.
Таким чином хочуть «усунути логістичні проблеми», пов'язані із цими товарами в Болгарії, Угорщині, Польщі, Румунії та Словаччині. Документом передбачено, що на час дії заборони, а це з 2 травня по 5 червня 2023 року, ці товари можуть бути імпортовані в інші країни-члени ЄС, крім згаданих п’яти. Водночас через їхню територію може здійснюватись транзит української продукції.
Таке рішення – доволі компромісне, але тимчасове і не вирішує проблему, яка виникла щодо правил та норм імпорту українських товарів до ЄС. Адже відкриває і іншим країнам можливість вимагати від ЄС потрібних конкретно їм рішень (при чому рішень не лише щодо України, а й інших країн). Звісно, Україна вдячна за військову допомогу, яка надається країнами ЄС і не лише. Але у сфері міжнародної торгівлі нам теж потрібна підтримка та чіткі правила гри. І в цьому аспекті своєчасна правова кваліфікація буде дуже помічною.
Трішки передісторії. У 2022 році у відповідь на російську агресію в Україні, Єврокомісія запровадила безмитний безквотний режим ввезення на територію країн-членів українських товарів. Не по всіх групах товарів, зважаючи на санітарні та фітосанітарні норми Україна отримала доступ на ринок ЄС (наприклад, такого доступу немає по низці груп м'яса). Але загалом з того часу Україна змогла імпортувати набагато більші обсяги різної продукції на весь ринок ЄС. Адже у Євросоюзі він спільний з вільним рухом, тож немає значення в яку країну Україна здійснює ввезення – Німеччину, Польщу чи Францію. Такий режим мав діяти впродовж року і завершується у червні 2023.
У лютому Єврокомісія оголосила, що такий режим буде продовжено, але тоді жодного нормативно-правового документа ухвалено не було. Також існувала ще одна проблема щодо так званих «транспортних дозволів». Вона була вирішена укладанням спеціального договору про автомобільні перевезення між Україною та Євросоюзом строком на рік, і її термін закінчується в червні цього року (хоча і ніби є домовленість про продовження).
Тож щоб підтримати Україну у війні з росією, Євросоюз паралельно з військовою допомогою здійснив і підтримку економіки.
Водночас, відповідно до внутрішніх правил, Єврокомісія зобов'язана моніторити обсяги імпорту на територію країн-членів ЄС і вона це робить дуже добре. Поступки для України - це був політичний сигнал росії, що Європа не дасть нам програти у війні. Зокрема у транзитній війні, яку росія розпочала щодо України ще у 2013 році шляхом блокування експорту українських товарів через свою територію, коли Україна хотіла підписати Угоду про асоціацію з ЄС.
Тепер про рішення, які запровадили раніше одноосібно Польща, Угорщина, Болгарія, Словаччина та Румунія щодо обмеження імпорту сільськогосподарських товарів з України. Їх можна оцінювати з точки зору політики, економіки, права. Не буду заглиблюватися у політику, майбутні виборчі перегони, не торкатимуся і економічної складової. Але зупинюся саме на юридичній, яка є основою міждержавних домовленостей. Між Україною та країнами, що вжили обмеження діють певні правові норми. І у цьому аспекті їхні дії можна оцінювати з точки зору права Світової організації торгівлі, з точки зору Угоди про асоціацію і з точки зору внутрішнього права ЄС.
Порушення Угод СОТ
Якщо дивитися з точки зору права СОТ, членами якої є всі країни, які застосували обмеження, то порушено мінімум три статті. Стаття І ГАТТ 1994 – порушення режиму найбільшого сприяння, стаття ІІ – порушення тарифних зобов’язань, стаття 5 – порушення транзиту. Ще є низка порушень ГАТС – у сфері послуг, наприклад послуг перевезень, логістичних тощо. У рамках СОТ можна ініціювати спір, більше того, оскільки і Україна, і ЄС є сторонами MPIA – можемо довести спір до логічного кінця та застосувати процедури відкликання поступок – тобто підвищення мит на низку імпортних товарів з ЄС, наприклад, на «молочку».
Порушення Угоди про асоціацію
У цьому контексті порушено статті 34, 35 (заборона імпорту) та ч. 4 статті 76 (порушення правил щодо транзиту). Навряд чи ЄС вдасться обгрунтувати такі дії міркуваннями безпеки або іншими винятками, адже ситуація з фермерами не стосується всього ЄС, окрім цього таке обгрунтування відсутнє і в самих державах-членах ЄС. Тут діями української сторони могли би бути – запит на консультації, можливо, оновлення переліку арбітрів з української сторони.
Порушення права ЄС
Запровадження будь-яких обмежень чи навпаки окремими країнами попри рішення вищих керівних органів ЄС, особливо якщо вони скоординовані, можуть призвести до руйнування спільного ринку Євросоюзу (до прикладу, вільного обігу товарів, що є економічною основою існування ЄС як наднаціонального об'єднання). Європейська комісія у разі виявлення порушення установчих договорів зобов'язана звернутися до Суду ЄС. Тому у європейських інституцій дуже мало вибору: або досягти згоди з державами-членами ЄС щодо усунення порушень, або усім країнам-членам дається чіткий сигнал, що правила спільного ринку можна порушувати. А це, як уже було згадано, може відчинити скриньку Пандори і спровокувати непередбачувані рішення всередині Євросоюзу. Напевно, тому і було ухвалене компромісне рішення ЄС від 2 травня 2023 р. тривалістю всього 1 місяць.
Варто зауважити, що і рішення ЄС від 2 травня 2023р. важко назвати бездоганним з правової точки зору. Так, справді стаття 4 Регламенту 2022/870 від 30 травня 2022 року передбачає право ЄС застосувати захисні заходи. Проте є низка для застосування таких заходів. По-перше, захисні заходи застосовуються у формі відновлення імпортних мит, що передбачені Угодою про асоціацію, а не повної заборони імпорту. По-друге, такі захисні заходи застосовуються після проведення розслідування. Виняток становить пункт 9 статті 4, котрий дозволяє застосовувати будь-які попереджувальні заходи, якщо неможливим є проведення розслідування, такі заходи мають відповідати як Угоді про асоціацію, так і Угодам СОТ.
А от тут постає багато питань – адже заходи запроваджено лише до українських товарів, із забороною імпорту, а не відновленням торговельного режиму на рівні Угоди про асоціацію. Рівноцінно, цікавими до дослідження видаються також і причини логістичних перешкод, адже це і відсутність нових пунктів пропуску, і тривалість огляду товарів і осіб у пунктах пропуску, і недостатність працівників санітарного та фітосанітарного контролю, так як і нестача пунктів зберігання сільськогосподарської продукції на території держав-членів ЄС, так і на території України також.
Ключове питання зараз: яким має бути правове регулювання міжнародної торгівлі між Україною та ЄС, щоб забезпечити національні інтереси України? Як на мене, передовсім потрібно дати публічну правову оцінку діям держав-членів ЄС, хоча би в наукових колах. Чи офіційно розпочинати консультації в рамках процедури вирішення суперечки - з огляду на рішення ЄС поки, мабуть, не варто, але дипломатичні сигнали точно варто відправити. А ще спробувати пришвидшувати та розкривати інші транзитні шляхи (Румунія і Туреччина).
Провадити багаторівневі переговори з державами-членами ЄС окремо та з ЄС окремо. При цьому експортерам слід бути готовим до запровадження цифрових інструментів моніторингу експорту в ЄС та транзиту. Мабуть, також доцільно ретельно проаналізувати статті українського експорту до ЄС, зокрема ЄС дуже зацікавлений в експорті з України критичних корисних копалин. Рівноцінно, як і українській владі варто активніше ініціювати та вчасно реалізовувати розбудову прикордонної інфраструктури.
Бо у цьому аспекті умовне перемир'я це добре. Головне, не втратити шанс встановити стійкий мир з чіткими юридичними правилами гри. Адже відсутність єдності на економічній лінії захисту Україна - ЄС дає шанс росії зміцнити свої позиції та отримати перевагу у торговельній війні, котру росія розпочала ще з 2013 року. А це не вигідно нікому в цивілізованому світі.