Всі туристи з України і не тільки добре знають Підгорецький замок-палац, який входить у «Золоту підкову Львівщини». Але у нашій області є ще один Підгорецький палац – біля Стрия. І цьому пощастило значно більше з відповідальними власниками. Його відреставрували, умеблювали предметами інтер’єру відповідно до епохи та приймають відвідувачів. ZAXID.NET розповідає про цей Пігорецький палац: кому він належав та що там відбувається зараз.
Палац у довколастрийських Підгірцях будували родини Яблоновських і Бруницьких (ці були власниками ще й палацу у Великому Любіні). Він постав на місці колишнього замку XVII ст. Поруч заклали перший на Галичині дендропарк. Спершу там розводили метеликів, потім риб. І якщо перше лише додавало естетики, то друге завдало великої шкоди будівлі.
Як розповідає сайт «Край», коли Юзеф Александр Яблоновський отримав село у спадщину від батька, ймовірно, у 1734 році розпочав зводити новий палац. Згідно з архівними даними, будівництвом займався архітектор Бернард. Деякі дослідники навіть припускають, що це той самий Бернард Меретин, який працював разом з Пінзелем і збудував багато прекрасних споруд, зокрема собор Святого Юра у Львові.
Будівництво обійшлося власнику у 200 тис. злотих. При зведенні палацу використали популярний у ті часи французький стиль заміських будинків «maison de plaisance». Палац був розкішно умебльований, мав бібліотеку, довкола ж почали впорядковувати парк і облаштовувати фонтани.
У 1815 році новим власником палацу у Підгірцях став барон Юзеф Бруницький. Його онук Юліан Мар’ян успадкував замок наприкінці ХІХ століття. Він цікавився ентомологією та агротехнічними технологіями. Тож у своєму маєтку вирішив закласти розсадник плодових і декоративних дерев, а також кущів і квітучих рослин. На початок ХХ століття розсадник Бруницького займав площу 55 гектарів. На посаду лісника барон найняв фахівця у сфері вивчення метеликів. Тож вони разом шукали нові види цих комах, багато з яких потім поселили у спеціальному приміщенні в палацовому флігелі.
Новий власник 1895 року перебудував палац: використав цеглу власного виробництва. Архітектор додав йому неоготичних елементів. Оновлену споруду електрифікували.
У підвалі розмістили господарські приміщення для прислуги, кімнату економа з архівом документів і канцелярію. Також там були комори, винний погреб, льох, кухня і кімната сервірування, звідки страви подавали у вітальню спеціальним ліфтом. На першому поверсі з вестибюлю гості потрапляли у передню кімнату та салон. Тут містився також робочий кабінет барона, будуар, дитяча та ігрова кімнати, ванна, кімната слуги та ще дві житлові кімнати. На другому поверсі були три спальні, три кімнати для гостей, слуги і вихователя. Ще одна кімната була на горищі. Довкола палацу було ще багато господарських споруд, хліви і власна гуральня.
Великою була і дендрологічна колекція Бруницького. Парк довкола палацу заклав ще Яблоновський, його вважають першим галицьким дендропарком. Бруницький його впорядкував, залучив відомих садівників і значно розширив колекцію рослин. Декотрі з них збереглися донині – грабова алея та древній платан.
У Першу світову війну маєток зайняли російські артилеристи. Вони знищили будинок і парк, розікрали колекції та бібліотеку. Після Другої світової у палаці влаштували технікум, школу-інтернат та сільраду. Коли у раніше розкішний маєток в’їхав рибгосп, у палацових підвалах він почав розводити рибу. Надмірна вологість спричинила велику шкоду будівлі.
Його б чекало таке ж майбутнє, як і всю історичну архітектуру у державній власності, однак у 2014 році палац виставили на продаж. Зважились на авантюру три місцеві родини і взялися відновлювати майже з нуля. На той час він був повністю аварійним і зберіг хіба що стіни. Палацу поступово повертають його велич і розкіш, вишукані меблі привозять з європейських антикварних крамниць і ярмарків. Тепер палац приймає туристів, влаштовує фотосесії та урочисті прийоми.