Бучач на Тернопільщині – одне з найгарніших містечок регіону. У ньому збереглося багато пам’яток архітектури, частину з яких оздобив геніальний Йоган Георг Пінзель. Цей скульптор досі залишається загадкою для істориків – хто він, звідки, значна частина його біографії невідома, однак твори, які збереглися, досі прославляють його ім’я. Він оздобив багато храмів на Галичині, зокрема, собор Святого Юра у Львові. А у Бучачі збережені його барокові скульптури на ратуші, вівтарі костелу, церкви та дві кам’яні статуї.
Йогана Георга Пінзеля вважають послідовником трьох скульпторів – Мікеланджело, Берніні та Брауна. На замовлення впливового покровителя Миколи Василя Потоцького у середині XVIII століття майстер береться за відбудову двох міст – Городенки та Бучача, які розташовані на важливих торговельних шляхах і які у 1738-1739 роках зруйнували московські війська. Потоцький запрошує архітектора Бернарда Меретина і скульптора Пінзеля, які часто працювали у парі, долучитися до розбудови міста.
Спершу постали два придорожні пам’ятники – скульптури чеського святого Яна Непомука (1750) та Непорочного зачаття Богородиці (1751). Про першу дослідники кажуть, що композиція пам’ятки схожа на фігури, які прикрашають Карлів міст у Празі, однак повністю не повторює жодну з відомих у колишньому Чеському королівстві.
Придорожні скульптури Яна Непомука та Богородиці (фото з Вікіпедії)
Тоді ж почали будувати Бучацьку ратушу. Вона має виразні ознаки стилю бароко і рококо, що проявляється багатою оздобою фасаду і вежі, пластикою вигнутих ліній. На вежі є герб Потоцьких «Пилява». Робота Пінзеля полягала у різьбленні 14 скульптур, які прикрашали ратушу. Це переплетіння міфології і християнства, серед персонажів – Геракл, Посейдон, біблійні святі, Давид і Голіаф.
«Скульптурні сцени він ґрунтує не лише на героїці античної міфології, але й долучає промовисті для тодішньої України постаті – невільника та козака, яких розташовує обабіч гербового картуша. Можливо, ці образи сницар створював під впливом серії кам’яних рабів Мікеланджело», – зазначає доктор архітектури Олег Рибчинський у проекті Pinsel.AR.
Із 14 скультур ратуші збереглися лише дев’ять, однак у дуже зруйнованому стані. Їхнім відновленням зайнялися львівські реставратори. А сучасний скульптор Роман Вільгушинський вирізьбив пам’ятник Йогану Пінзелю, який 2014 року встановили біля ратуші. Він же відновив поруйновані придорожні фігури.
Костел Успіння Богородиці у Бучачі також постав у середині XVIII ст., однак на місці давнього, який існував тут ще з часів Середньовіччя.
«У 1379 році власник міста Михайло Бучацький спорудив костел, який освятили на свято Успіння Пресвятої Діви Марії. В XV столітті цей храм став кам’яним, але неодноразово зазнавав пожеж і руйнувань. На початку ХVIII ст. святиню відновили. 1754 роком датується остання згадка про цей храм і невдовзі його розібрали», – розповідають у туристичному проекті «Тепле Поділля».
Головний вівтар костелу у Бучачі (фото Романа Захарія/Вікіпедія)
У 1763 році за кошти Миколи Потоцького спорудили новий бароковий мурований костел. Викопані біля замку дві кулі вагою по 15 фунтів вмурували в зовнішню стіну костелу з написом: «З нападів татарських». 100%-відсоткового документального підтвердження авторства Меретина і Пінзеля немає, але дослідники вважають храм копією костелу у Годовиці на Львівщині. Як припускають мистецтвознавці, Йоган-Георг Пінзель зі своїми учнями виконав різьблення п’яти його вівтарів та, ймовірно, амвону.
Завершення центрального фасаду прикрашене кам’яними вазами. А над головним входом на фронтоні намальована копія Рафаелевої Сікстинської Мадонни.
Копія Сікстинської Мадонни на фронтоні Бучацького костелу (фото ZAXID.NET)
Під час Першої світової війни російські війська пошкодили храм. Головний вівтар та частина бічних були зруйновані. Вцілілі речі вивезли до Польщі. З родинних склепів у підземеллях костелу викинули рештки Потоцьких, тут влаштували котельню. З 1945 по 1991 рік костел був закритий, використовувався як магазин. Після повернення храму у 1991 році римо-католицькій громаді сакральну пам’ятку реставрують, там встановили новий орган.
У греко-католицькій церкві Покрови Богородиці збережені твори Пінзеля чи його учнів. Науковці дискутують щодо цього питання.
«У 1745-1760-х роках Бучач перетворюється на місто-резиденцію Миколи Потоцького: розбудовується палацовий комплекс, ансамбль нової площі Ринок, монастир василіян, церква Покрови, костел Успіння Діви Марії, для бічного вівтаря якого Пінзель теж різьбить скульптури святого Франциска Борджіа і святого Вікентія де Поля. У ці роки він виконує антепедії [передня частина вівтаря – ред.], царські врата і дияконські двері, алегорії Мужності, Мудрості, Віри і святого Товія для вівтарів церкви Покрови Пресвятої Богородиці. В антепедіях він зображує панорами Бучача, храми і брами, чим засвідчує пошану до свого міста», – зазначає Олег Рибчинський у Pinsel-AR.
Загалом вціліло близько 60 ідентифікованих робіт Пінзеля, з них 40 зберігаються у Львові в музеї Пінзеля та галереї мистецтв.
Ми використовуємо