До теми
Парафія костелу святого Миколая у Вижнянах на Львівщині існує з 1400 року. Однак його кілька разів знищували і спалювали татари, тож будівлю суттєво перебудували у XVII ст. Відомо, що частину грошей на це давав відомий педагог, драматург і священик Якуб Ґаватович, автор перших українських інтермедій. По вигляду костелу можна вивчати історію архітектури: тут присутні готичні елементи, ренесансні, барокові і довоєнне ар деко. А оздоблювали храм такі професіонали, майстерність яких перетворила сакральну споруду на мистецьку галерею.
У костелі Миколая зараз майже не відбувається богослужінь (фото з Вікіпедії)
Власне у XX ст. костел змінили найбільше. Автором останньої реконструкції є архітектор Броніслав Віктор, відомий своїми спорудами у багатьох містечках Галичини. У храмі колишня вівтарна частина стала входом і хорами, а пресбітерій перенесли у колишню наву. Роботи тривали до 1930-х років, внутрішні розписи припали на період німецької окупації.
Розписи костелу у Вижнянах (фото ZAXID.NET)
Найстарішою частиною костелу є хори, притвор, готичний зубчастий фронтон-щипець і стрільчасті вікна. Середньовічну архітектуру доповнюють контрфорси, які підпирають храм зовні. Дзвіниця є одним цілим з храмом і має барокове завершення. Стилістику ренесансу відтворює каплиця. А вхідна частина має вишукані вигини міжвоєнного ар деко.
Архітектура костелу у Вижнянах поєднує різні стилі (фото ZAXID.NET)
«Проект реставрації Броніслава Віктора ґрунтувався на детальному вивченні історії пам’ятки, основні етапи будівництва якої припадали на XV, XVII та XVIII ст. – періоди панування готичного, ренесансного та барокового стилів. Звернувшись до стилістичних засад актуального в той час художнього напряму ар деко, архітекторові вдалося органічно поєднати елементи готики, ренесансу й бароко, перетворити різнорідні мотиви в неподільний синтетичний сплав», – пише кандидатка мистецтвознавства Мар’яна Студницька.
Через порівняно молодий вік костел не має статусу пам’ятки, однак його розписи відзначають всі відвідувачі, незалежно від рівня художньої освіти. Вони такої мистецької якості, що біблійні сюжети на стінах можна розглядати як картини у галереї.
Розписи костелу у Вижнянах (фото ZAXID.NET)
«Настінні розписи заливають храм поліхромією, усі кольори насичені та яскраві. Така барвистість додає костелу урочистості та святковості, усі кольори вдало поєднані для підтримання гармонії в інтер’єрі споруди. Майстерно підібрані тони й напівтони передають найдрібніші деталі. Фрески розташовані горизонтальними смугами та відділені прямокутними рамами, нагадуючи картини, розвішані на стіні. Склепіння відведене зображенню ангельських хорів, розписи нави дають цикли христологічної та богородичної тематики», – пише Мар’яна Студницька.
Розписи склепіння костелу у Вижнянах (фото ZAXID.NET)
Інтер’єр оздобив відомий і талановитий львівський художник-імпресіоніст Роман Сельський та його дружина Маґріт, а також сам автор проекту розписів Станіслав Тейсейр (учень Генрика Розена, згодом – ректор Академій мистецтв у Познані і Ґданську). Робота тривала у 1942-1943 роках, оплачувалась здебільшого лише їжею. Маґріт була єврейкою, вона потрапила до Янівського концтабору, звідки її змогли визволити і дати підроблені документи на чуже ім’я. Після нетривалого переховування у Польщі вона приїхала допомагати чоловіку у Вижняни, де він саме оздоблював костел. Драматизм тих подій прочитується на фресках.
Сцена розп’яття (фото Володимира Маковецького)
Роман Сельський підписував свої фрески RS, зокрема такий підпис зберігся на сцені з музичними інструментами на хорах. Також там є залишки знищеного органа.
Хори з органом та фресками Романа Сельського (фото ZAXID.NET)
Вівтар робили теж за проектом архітектора Броніслава Віктора у майстерні Петра Війтовича, автора скульптур для опери, залізничного вокзалу, костелу Ольги і Єлизавети у Львові. Вижнянський вівтар простий, але вишуканий, однакового кольору з амвоном (казальницею) – оливкового. Для вівтаря купили ікону «Серце Ісуса» Антона Манастирського. Скульптури, на жаль, втрачені.
Вівтар і амвон одного кольору (фото ZAXID.NET)
Над входом до костелу є мозаїчна ікона Матері Божої Ченстоховської, оригінал якої раніше зберігався у Белзі. Також там є різьблена скульптура святого Йосифа.
Скульптура Йосифа і мозаїчна Ченстоховська Богоматір (фото ФСЛ)
Віряни не встигли намилуватися цими всіма шедеврами, бо вже у повоєнний 1946 рік костел закрили і перетворили на склад. Зараз у селі немає римо-католицької громади, храм пустує, однак його мають намір відновити.
Більше пам’яток – у рубриці «Краєзнавство»
Ми використовуємо