Кінець «дива» Путіна: як будували Кримський міст і як його знищили за одну ніч
На будівництво мосту Росія витратила майже 228 млрд рублів
У ніч на 17 листопада Керченський міст, який з’єднує Росію з тимчасово окупованим Кримом, зазнав повторної атаки. Унаслідок удару обвалилися автомобільна арка над судноплавним каналом разом із частиною дорожнього полотна. Конструкція впала у воду та перекрила прохід суден до Азовського моря.
Це вже друга атака на міст за дві ночі. У ніч проти 16 листопада його атакували безпілотники. Після удару рух переправою обмежили, а оприлюднені супутникові знімки засвідчили пошкодження дорожнього полотна щонайменше у двох місцях і деформацію однієї з арок.
Відео ураження моста оприлюднила СБУ.
Обвал мосту може заблокувати судноплавство через Керченську протоку
Обвал автомобільної арки може вплинути й на військово-морську логістику Росії. За аналітичним матеріалом OSINT-видання itamilradar, завалений судноплавний канал під мостом потенційно блокує один із небагатьох маршрутів, що з’єднують російські сили на Каспії та в Азовському морі з Чорним морем.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в GoogleВидання зазначає, що Керченська протока є єдиним морським зв’язком між Азовським і Чорним морями, а Керч-Єнікальський канал має ширину близько 120 метрів і картографічну глибину приблизно 8,3 метра. Саме Волго-Донський канал, за словами авторів, залишається робочим, а проблема може виникнути на останній ділянці шляху через Керченську протоку.

Через це, як припускає itamilradar, Росія тимчасово може втратити можливість перекидати малі ракетні кораблі, зокрема класів «Буян-М» і «Каракурт», між флотами. Обидва судна є носіями крилатих ракет «Калібр-НК» і «Онікс».
Як і навіщо Росія побудувала міст через Керченську протоку
Ідея з’єднати Керченський півострів із Таманським півостровом мостом виникла задовго до російської окупації Криму. Перспективу такого будівництва обговорювали ще 2006 року в межах українсько-російських перемовин. У жовтні 2010 року президент України Віктор Янукович і президент Росії Дмитро Медведєв також порушували це питання. Тоді вони говорили про можливість спорудження транспортного переходу, який мав би поєднати береги Керченської протоки.
Міст через Керченську протоку на Google Maps
Однак повноцінний проєкт так і не реалізували. Після окупації Криму Росією у 2014 році Москва почала розглядати міст як спосіб створити пряме автомобільне та залізничне сполучення з півостровом, не залежне від української території та поромної переправи.
19 березня 2014 року, наступного дня після підписання договору про незаконне включення Криму до складу Росії, президент РФ Владімір Путін доручив уряду розпочати роботу над будівництвом мосту через Керченську протоку. Російська влада пояснювала проєкт необхідністю забезпечити транспортний зв’язок із півостровом.
Водночас споруда мала й очевидне політичне значення. Вона фізично з’єднувала територію Росії з окупованим Кримом і демонструвала намір Кремля закріпити контроль над ним.
У січні 2015 року російський уряд визначив генеральним підрядником компанію «Стройгазмонтаж», пов’язану з бізнесменом Аркадієм Ротенбергом. 30 січня прем’єр-міністр РФ Дмитро Медведєв підписав відповідне розпорядження. Компанію обрали без звичайної відкритої конкурентної процедури.
Аркадій Ротенберг – давній знайомий Путіна, з яким той займався дзюдо. Після окупації Криму бізнесмен потрапив під західні санкції. У документах Європейського Союзу зазначалося, що він має тісні особисті зв’язки з російським президентом, а його компанія отримала державний контракт на будівництво мосту. У березні 2020 року Ротенберга нагородили званням «Герой Праці РФ» за участь у будівництві мосту.
Вартість проєкту становила близько 222 млрд рублів за державним контрактом. Загальні витрати з урахуванням коштів замовника сягнули приблизно 227,92 млрд рублів. Фінансування передбачили в межах російської федеральної програми соціально-економічного розвитку Криму та Севастополя. За тодішнім курсом це відповідало приблизно 3,8 млрд доларів.
Фактично будівельні роботи розпочалися у лютому 2016 року. Проєкт передбачив спорудження паралельних автомобільної та залізничної частин загальною довжиною близько 19 км. Траса проходить від Таманського півострова через острів Тузла та Тузлинську косу до Керченського півострова.
Відео будівництва Кримського моста. Архівні кадри показують встановлення 227-метрового дорожнього арочного прольоту Кримського мосту, який обвалився минулої ночі внаслідок ударів України. Сталева конструкція вагою 5500 тонн була встановлена між 11 і 13 жовтня 2017 року.
Автомобільна частина має чотири смуги руху, залізнична – дві колії. Окремою складністю для будівельників стала необхідність облаштувати судноплавний прохід через протоку. Для цього звели аркові конструкції завдовжки близько 270 м. Висота судноплавного габариту під ними становить приблизно 45 м. Водночас параметри проходу обмежують розміри суден, які можуть рухатися протокою.
Автомобільний рух мостом урочисто відкрили 15 травня 2018 року. На церемонію особисто приїхав Владімір Путін. Він сів за кермо вантажівки КАМАЗ і проїхав частиною нової переправи разом із колоною будівельної техніки. Залізничну частину урочисто відкрили 23 грудня 2019 року, а перші пасажирські поїзди почали курсувати наприкінці того ж місяця. Вантажне залізничне сполучення запустили 30 червня 2020 року.
Для облаштування залізничної частини використали приблизно 2,5 тис. тонн рейок і 38 тис. залізобетонних шпал. Російська влада подавала споруду як один із головних інфраструктурних проєктів після окупації Криму. Однак її будівництво від самого початку супроводжувалося порушеннями міжнародного права, а також скаргами щодо впливу на морське середовище.
На відкритті моста у травні 2015 року Путін назвав його «дивом, яке відбулось» та символом возз'єднання Криму з Росією.
Скільки разів атакували Керченський міст
До листопада 2026 року міст щонайменше п’ять разів ставав ціллю результативних українських атак або операцій. Ще один епізод із ракетним ударом у 2024 році, за інформацією The New York Times, мав обмежені наслідки.
Перший масштабний удар стався 8 жовтня 2022 року. На автомобільній частині мосту вибухнула вантажівка з вибухівкою. Унаслідок вибуху загорілися цистерни з пальним у складі потяга, а кілька ділянок автомобільного полотна зазнали значних руйнувань. Загинули четверо людей.
Згодом колишній голова СБУ Василь Малюк розповів, що операцію планувала українська спецслужба. Для неї використали вантажівку, у якій перевозили вибухівку, замасковану під інший вантаж. За словами Малюка, загальна кількість вибухової речовини становила близько 21 тонни в тортиловому еквіваленті.
Друга атака відбулася 17 липня 2023 року. Цього разу для удару використали морські безпілотники Sea Baby. За даними української сторони, операцію провели СБУ спільно з Військово-морськими силами. Вибухи пошкодили автомобільну частину мосту. Унаслідок атаки загинули двоє людей, ще одна дитина отримала поранення.
У серпні 2024 року відбулася ще одна спроба уразити міст. Про неї згодом повідомило видання The New York Times із посилання на американського посадовця. За його словами, удар ракетами ATACMS залишив на конструкції кілька пробоїн, які російська сторона швидко відремонтувала. Водночас її пов’язують із подіями середини серпня 2024 року, коли російське Міноборони заявляло про перехоплення ракет, спрямованих у район Керченського мосту.
Третю операцію, яку СБУ офіційно назвала успішним ураженням мосту, провели 3 червня 2025 року. Цього разу українські спецслужби діяли під водою. За повідомленням СБУ, агенти протягом кількох місяців мінували підводні опори споруди. Перший вибух пролунав о 4:44 ранку.
Тодішній голова СБУ Василь Малюк заявив, що підводні опори мосту зазнали значних пошкоджень на рівні дна. Він також повідомив, що особисто координував планування та проведення операції.
Наступні дві атаки відбулися 16 та 17 листопада 2026 року. Після першої зафіксували пошкодження щонайменше у двох місцях дорожнього полотна, а одна з арок деформувалася. Під час повторного удару наступної ночі автомобільна арка над судноплавним каналом обвалилася у воду.
Європейські компанії постачали обладнання для будівництва
Попри міжнародні санкції, запроваджені після окупації Криму, до будівництва мосту були залучені іноземні компанії. Зокрема, обладнання та технічну допомогу постачали підприємства з Нідерландів і Німеччини.
У жовтні 2023 року прокуратура Нідерландів повідомила про завершення проваджень щодо чотирьох компаній та восьми фізичних осіб, які порушили санкційні обмеження Євросоюзу. За даними слідства, у 2014-2017 роках вони постачали для будівництва мосту обладнання, його складники та надавали технічну допомогу. Зокрема, йшлося про палебійні установки, вібромолоти та відповідні комплектувальні деталі.
Вісім осіб отримали покарання у вигляді громадських робіт тривалістю від 20 до 60 годин. Компанії сплатили загалом 160 тис. євро штрафів. Ще 71 тис. євро незаконно отриманого прибутку держава конфіскувала.
Окремо у липні 2024 року нідерландська компанія Dieseko Group B.V. погодилася сплатити 1,78 млн євро в межах позасудового врегулювання справи про порушення санкцій. Із цієї суми 180 тис. євро становив штраф, а ще 1,6 млн євро – конфіскований незаконний прибуток. За даними прокуратури, у 2015-2016 роках компанія продавала обладнання для забивання паль та його комплектувальні, а також відправляла спеціалістів на будівельний майданчик для технічної допомоги.
У Німеччині в березні 2023 року компанію з федеральної землі Шлезвіг-Гольштайн оштрафували приблизно на 1,3 млн євро за порушення санкцій, пов’язані з участю в будівництві Керченського мосту.
Що вирішив міжнародний арбітраж у справі про будівництво мосту
Україна також намагалася домогтися міжнародно-правової оцінки будівництва мосту через Керченську протоку. У вересні 2016 року Київ ініціював арбітражне провадження проти Росії відповідно до Конвенції ООН з морського права. Позов стосувався прав прибережної держави в Чорному морі, Азовському морі та Керченській протоці.
Українська сторона оскаржувала дії Росії, які обмежували права України на морські простори, а також звертала увагу на наслідки будівництва мосту для судноплавства та навколишнього середовища. Серед скарг було й те, що спорудження конструкції могло порушити природний баланс Керченської протоки.
22 квітня 2026 року арбітражний трибунал виніс рішення у справі, а повний документ оприлюднили 15 червня. Більшість скарг України щодо контролю Росії над морськими просторами відхилили з процесуальних підстав. Водночас суд встановив, що Росія порушила окремі положення Конвенції ООН з морського права, оскільки не провела належної оцінки впливу будівництва мосту та пов’язаних із ним об’єктів на морське середовище.
Трибунал не присудив Україні компенсацію та зобов’язав сторони самостійно покривати свої судові витрати. Водночас він не підтримав позицію Росії про те, що Азовське море та Керченська протока мають статус її історичних вод. У рішенні зазначено, що на момент початку провадження Азовське море та Керченська протока були внутрішніми водами обох держав.
Чому Керченський міст важливий для Росії
Керченський міст став одним із найпомітніших символів російської окупації Криму. Саме тому Владімір Путін особисто брав участь у відкритті автомобільної частини споруди, а російська влада неодноразово називала її важливим доказом «інтеграції» півострова до Росії.
Водночас міст виконував і практичну функцію – забезпечував перевезення людей, товарів, пального та військових вантажів між Росією та окупованим Кримом. Після початку повномасштабного вторгнення він став одним із маршрутів постачання російського угруповання на півдні України. Через нього перевозили техніку, боєприпаси та інші ресурси для військ, розміщених на півострові й на окупованих територіях.
У червні 2024 року речник Військово-морських сил України Дмитро Плетенчук заявляв, що через Керченський міст проходить менш як чверть загального вантажного потоку. За його словами, пошкодження мосту та обмеження на перевезення окремих категорій вантажів зменшили його військове значення.
У вересні 2026 року заступник начальника Головного управління розвідки Міноборони України Вадим Скібіцький також наголошував, що міст уже не має такого стратегічного значення для російської армії, як раніше.
Ще однією альтернативою для Росії була Керченська поромна переправа. Однак після українських ударів частина поромів зазнала пошкоджень або була знищена. У червні 2026 року Дмитро Плетенчук заявляв, що залізничні пороми не працюють, а звичайні не здатні забезпечити необхідний обсяг перевезень. За його оцінкою, через проблеми з іншими маршрутами Росія може знову опинитися перед необхідністю активніше використовувати міст для транспортування військових вантажів і пального.
Важливим є й розташування мосту поблизу Севастополя – головної бази Чорноморського флоту Росії. Через Керченську протоку проходять транспортні маршрути, які пов’язують півострів із російською територією та забезпечують сполучення з Азовським морем. Тому пошкодження мосту та блокування судноплавного каналу можуть вплинути на морську логістику в регіоні.
Росія неодноразово посилювала охорону споруди після попередніх атак. Навколо неї розміщували засоби протиповітряної оборони, зокрема комплекси С-400, «Панцир», «Тор» і «Бук», а також морські загородження та бар’єри.
Після обвалу арки 17 листопада Керченський міст опинився в найскладнішому стані за весь час повномасштабної війни. Росії доведеться відновлювати одну з ключових конструкцій судноплавного прольоту. До завершення ремонтних робіт Кремль може бути змушений ще активніше використовувати сухопутні маршрути через окуповані території.