Попри те, що Ірландія – доволі географічно віддалена від України та недешева для життя країна, чимало українців знайшли прихисток саме тут. До російського вторгнення в Україну в Ірландії проживало 3-4 тисячі українців, а після 24 лютого 2022 року, за даними видання Іrish Examiner, до Ірландії приїхало ще близько 85 тисяч громадян України. Цьому посприяло, зокрема, і те, що Ірландія з 25 лютого 2022 року скасувала для українців візи та запропонувала підтримку для біженців.
Війна змінила життя не тільки тих, хто тікав від неї з України та був змушений подекуди починати своє життя з нуля. Життя української діаспори, що формувалася в Ірландії впродовж останніх 20 років, також переформатувалося з підтримки культури та традицій на допомогу тим, хто приїхав в Ірландію або залишився в Україні.
ZAXID.NET розповідає, як найбільші благодійні організації українців в Ірландії гуртуються заради Україні.
Безкоштовна «Паляниця»
Руслан Мочарський живе в Дубліні понад 20 року. Він переїхав сюди на 2000-х, коли почалась активна українська міграція в Ірландію. Тоді сюди приїжджали працювати на некваліфікованих роботах – будівництві, фермах, заготівельних підприємствах. Руслан Мочарський жив у Івано-Франківську, потім переїхав у Лондон, а згодом із дружиною поїхав жити в Дублін, де були лояльні умови для отримання громадянства.
Після кількох років роботи не за професією Руслан відкрив власну мобільну кав’ярню, у 2009 році разом із бізнес-партнером організував роботу кафе Art of Coffee. Зараз кав’ярня має цілу мережу по всій Ірландії.
Спершу, розповідає Руслан Мочарський, він не був членом українських діаспорянських організацій, втім, після початку повномасштабного вторгнення перепрофілював свою роботу. Спершу він створив концепцію благодійних центрів «Паляниця», де українці, що тікали в Ірландію від війни, могли отримати безкоштовні продукти.
«Коли в Україні почалась війна, я вирішив залишки продуктів, які не використовуються в наших кав’ярнях, безкоштовно роздавати переселенцям. Тоді я створив концепт благодійних центрів «Паляниця». Згодом до постачання продуктів і навіть готових страв долучились ірландці», – говорить Руслан Мочарський.
Аби оформити благодійний центр офіційно, Руслан Мочарський звернувся до Асоціації українців в Ірландії, що була створена у 2008 році навколо недільної школи і вважається найстарішою організацією українських діаспорян. До війни Асоціація займалась переважно культурними і просвітницькими проектами, але після 24 лютого зосередилась на гуманітарній допомозі Україні.
«Один ірландський кухар домовився з місцевими ресторанами про постачання їжі, і за день ми отримувати 70-80 порцій, які українські біженці могли взяти абсолютно безкоштовно. На початку війни “Паляниця” обслуговувала по 500-600 людей на день», – розповідає Руслан Мочарський.
Крім готової іжі та продуктів, у благодійному центрі надавали іншу гуманітарну допомогу – одяг, побутові та гігієнічні речі, медичні препарати тощо. Згодом попит на таку мережу знизився, і зараз у Ірландії є лише два відділення благодійних центрів «Паляниця», що стали місцем спілкування українців, які тут живуть.
Від пакетів до палетів
За півтора року робота волонтерів перепрофілювалась із допомоги переселенцям на допомогу тим, хто лишився в Україні. За словами Руслана Мочарського, Асоціації українців у Ірландії вдалось безкоштовно отримати в оренду на п’ять років приміщення в центрі Дубліна, що перетворили на логістичний хаб – сортувальню допомоги українцям. Сам підприємець очолив гуманітарний напрямок Асоціації українців в Ірландії.
«Це офіційно найбільше приміщення, де зосереджена допомога українцям в Ірландії. Його площа 5500 тис. м2, тому з нами співпрацюють різні організації, і за день в Україну можемо відправити до трьох вантажівок гуманітарки. Якщо раніше ми приймали допомогу пакетами та ящиками, то зараз це цілі палети. Зараз от вже фактично маємо ключі від нового пожежного автомобіля, який також передамо в Україну», – додає Руслан Мочарський.
Волонтери у Дубліні відповідають за збір допомоги та логістику до Перемишля. Далі за переправлення гуманітарки – спершу у Львів, а потім у Бровари – відповідає громадська організація Gurtom. Переважно в Україну передають гуманітарну та медичну допомогу. Наприклад у співпраці з Health Service Executive (місцева Служба охорони здоров’я) в межах проекту Medical Help Ukraine, що об’єднав українських лікарів, які працюють у Ірландії, волонтери зібрали пожертви на закупівлю медичного та хірургічного обладнання та автомобілів швидкої допомоги для України. Серед них 37 автомобілів швидкої допомоги, апарати штучної вентиляції легень, прилади для операційних, аптечки тощо.
Крім цього, Асоціація допомагає збирати кошти на закупівлю автомобілів та медобладнання на фронт. Багато медикаментів, які акумулюються через волонтерів із Ірландії, – це списані але придатні препарати від Health Service Executive, із якими Асоціація українців у Ірландії має офіційну угоду.
Руслан Мочарський підкреслює, що через війну у багато ірландців активно допомагають із першого дня російського вторгнення.
«Ірландці нагадують наших людей – вони дуже довірливі, багато нам допомагають. Із багатьма українцями, які, як і я, живуть тут близько 20 років, я познайомився безпосередньо на складі під час війни. Ми всі об’єдналися», – підсумовує Руслан Мочарський.
«Ірландці дуже добре розуміють історичний контекст»
Ще одна офіційна і найбільша в Ірландії благодійна громадська організація, що допомагає Україні, – Ukrainian Action in Ireland. Організація об’єднує українців по всій Ірландії та створена в травні 2022 року у відповідь на російське вторгнення в Україну. До ГО входять 50 волонтерів, що мають досвід роботи в різних галузях – освіти, культури, бізнесу, ІТ, дизайну, медіа, цивільної безпеки тощо. Учасники Ukrainian Action in Ireland починали з вуличних акцій на підтримку України, проводили анкетування щодо потреб біженців та протестували під офісами компаній, що не вийшли з ринку Росії.
Очолює Ukrainian Action in Ireland Єлизавета Карамушка, яка переїхала з Києва в Дублін близько 10 років тому. У перші дні вторгнення вона стала активною учасницею вуличних протестів та акцій на підтримку України, а також допомагала біженцям інтегруватися в життя в Ірландії.
Вона розповідає, що українці в Дубліні почали виходити на проукраїнські акції ще за два тижні до повномасштабного вторгнення, оскільки вже тоді у Європі напруженість відносин між Україною та Росією була добре відчутна. За її словами, з перших днів великої війни ірландці дуже підтримували Україну через схожість історичних контекстів.
«У них майже повний збіг того, що з ними свого часу робила Велика Британія, із нашою ситуацією, тому їм не потрібно було пояснювати, що з нами відбувається. Вони більше 600 років борються за свою незалежність і мову і добре розуміють історичний контекст», – зазначає волонтерка.
Спершу українці, які давно живуть в Ірландії, організовували акції підтримки, влаштовували ходу з українськими прапорами. Втім, каже Єлизавета Карамушка, контекст змінився, – якщо раніше на акції підтримки приходили переважно діаспоряни, то навесні дві третини учасників акції становили переселенці. Вони були збентежені, не знали, куди їм іти і як починати своє життя в новій країні.
Тоді волонтери почали обʼєднуватись у невеликі неприбуткові організації, аби допомагати біженцям інтегруватися в нове середовище та розподіляти гуманітарну допомогу.
«Якось у місцевому парку в Дубліні ми організували зустріч українців, на свій одяг ми наклеїли наліпки “Я можу допомогти”, щоб нас знайшли ті, кому потрібна допомога з оформленням документів, житлом, навчанням дітей», – пригадує волонтерка.
Коли охочих отримати допомогу від місцевих українців стало більше, волонтери створили сайт, де була зібрана вся інформація, як приїхати в Ірландію та які документи необхідно оформити. Пізніше, аби обʼєднати зусилля всіх волонтерів, створили Ukrainian Action in Ireland, яка більше року діяла як неприбуткова організація, а наприкінці вересня отримала статус charity, що дозволяє офіційно збирати пожертви і гуманітарну допомогу. До цього, каже Єлизавета Карамушка, донати збирали приватно.
Крім цього, організація провела опитування серед українців, які приїхали в Ірландію після початку повномасштабного вторгнення, результати якого подали в місцеві органи влади. Враховуючи опитування, місцева влада коригувала транспортні маршрути чи додавала мовні школи.
«Ми крутимось, але дотримуємось законів»
Попри те, що Ірландія не дозволяє волонтерським організаціям збирати та закупляти товари військового призначення, Єлизавета Карамушка каже, що деякі такі товари купували приватно через окремих людей. Натомість через Ukrainian Action in Ireland проходить велика кількість цивільної допомоги, автомобілі та медобладнання.
«Ми не маємо права купляти, наприклад, дрони, але безпілотники для рятувальнкиів ми можемо купити, адже вони необхідні їм для пошуку людей. Ми крутимось і знаходимо якісь лазівки, але стараємось діяти в межах ірландського законодавства», – розповідає Єлизавета Карамушка.
В Дубліні організація збирає гуманітарку та передає через українські фонди у Польщу, звідки українські волонтери її завозять в Україну. Пряма логістика постачання допомоги з Ірландії складна через віддаленість острова.
Крім прямих зборів, багато допомоги надходить через різні благодійні акції та корпоративні донати від ІТ-компаній.
«В Україні я нічого не збираю, всі збори закриваються через особисті знайомства в Ірландії – це переважно українці, які працюють у ІТ. Також є сезонні донати від різних компаній, які вони можуть перераховувати на потреби України. В Ірландії до культури благодійності привчають із дитинства – через ярмарки та акції серед школярів. Тому зараз благодійність – це частина їхньої культури загалом», – додає волонтерка.