У Львові 3 листопада 1969 року урочисто відкрили зал органної музики. Він став першим концертним органним залом на теренах України і впродовж півстоліття залишається центром музичної культури нашої країни. На початку листопада 2022 року Львівський академічний будинок органної та камерної музики організує серію історичних концертів.
Серія історичних подій в Органному залі частково повторюють або повністю реконструюють програми, що виконувалися тут у перші роки після відкриття. Вони відбудуться 3, 4, 5, 6 та 17 листопада.
Також 3 листопада о 16:00 відбудеться відкриття виставки «З історії Львівського органного залу», де будуть представлені раритетні афіші, архівні документи, газетні вирізки. Ці артефакти розповідають про становлення концертного залу, фіксують історичні моменти, виступи видатних музикантів та славетних колективів за понад 50-річну історію Органного. Вхід на відкриття виставки вільний.
«Ми живемо в історичні часи, часи нової фази боротьби українського народу за свою ідентичність та незалежність, за своє право бути. Сьогодні кожен розуміє, на скільки важлива історична памʼять, тяглість традицій, як важливо памʼятати минуле, щоб успішно будувати своє майбутнє. Саме тому на початку листопада ми згадуємо, як 1968 року у Львові зʼявився перший на той момент органний зал України», – розповів співдиректор Органного залу Тарас Демко.
Органний зал готує до друку буклет про історію установи, який стане першою спробою системного аналізу та докладного літопису установи за понад півстолітню історію. Проект поєднав у собі роботу з архівними документами, огляд періодики ХХ століття, цикл інтерв’ю з низкою митців та дослідників і систематизацію відомої інформації про всі події, що відбулися в Органному залі з часу його заснування у 1968 році.
Історичний бекґраунд
Будівля Львівського органного залу починає свою історію приблизно з початку 1600-х років, коли землю на горі поблизу Сокільницької дороги (нині вулиця Дорошенка) подарували ордену домініканців. Упродовж двох наступних століть вона пережила трансформацію від дерев’яної каплиці до кам'яної фортеці, і врешті, після декількох перебудов, в кінці XVIII століття набула майже сучасного вигляду. Пізніше, у XIX столітті було перебудовано вежі, встановлено годинник, з’явилась тераса зі сходами. У 30-х роках ХХ століття будівля пережила масштабну реконструкцію та оновлення.
Тут зокрема зʼявилися розписи відомого майстра сецесії Яна Генріка Розена, чиї фрески прикрашають Вірменську церкву у Львові. Фрески Розена у радянський час заклали плиткою та замазали тиньком, а саме приміщення перетворили на вбиральні, побудувавши посередині перегородку, що зруйнувала частину розписів. У 2019 році їх вдалося відкрити та реставрувати, роботи проводилися за фінансування Львівської міської ради.
У 1933 році відомою чеською компанією «Gebrüder Rieger» у залі було встановлено орган. Він був унікальний тим, що мав другу частину – так званий Fernwerk, що розташовувався на протилежному від хорів боці, у вежі на другому поверсі. Fernwerk мав окремий мануал і міг використовуватися під час супроводу хору. У часи Другої світової війни орган дивом уцілів і діяв ще певний час.
У 1962 році приміщення передали Львівській політехніці, і воно слугувало потребам студентського клубу: тут проводилися музичні і спортивні заходи, розважальні, танцювальні вечори.
Відкриття Органного залу
Потреба музикантів Львова у наявності концертного органа обговорювалася давно. Спроби відновити інші органи в місті важко назвати вдалими: будь-які ремонти проводились непрофесійно і нашвидкоруч, інструменти часто демонтували з релігійних будівель і перевозили на інші місця, не лише пошкоджуючи їх механічно, але й позбавляючи їх акустичних умов, для який органи, власне, було збудовано. Тому за шанс реставрувати орган у будівлі на вулиці Миру (зараз Бандери) львівська інтелігенція вхопилась, як за останню соломинку. За словами музикознавиці Любові Кияновської, це були останні хвилі хрущовської «відлиги».
Появі у місті органного залу значною мірою завдячуємо саме протекції Львівської політехніки. Рішення про створення органної зали Львівського політехнічного інституту було прийнято 1968 року.
Одним з ключових ініціаторів відродження органа став педагог Львівської консерваторії, відомий піаніст і чи не єдиний на той час у Львові концертуючий органіст Самуїл Дайч. Орган був відреставрований чеською фірмою «Rieger-Kloss» у 1968 році, отримав новий номер 3375, 60 регістрів, 4560 труб та новий гральний стіл на три мануали. Старий 4-мануальний стіл демонтували, але він донині зберігається в Органному. Відновити Fernwerk тоді не вдалося, але нинішнє керівництво залу планує втілити цей задум у найближчі роки.
Реставрація органа в 1968 році співпала з окупацією Чехословаччини радянськими військами. Самуїл Дайч згадував, як соромно було йому перед чеськими майстрами за свою країну.
Тодішній ректор Політехнічного Інституту професор Григорій Денисенко звернувся з проханням до Самуїла Дайча напередодні концерту-відкриття безкоштовно дати три денні закриті концерти для співробітників інституту. Перший зі згаданих концертів відбувся 6 вересня 1969 року.
Усе б нічого, та концерти для студентства коштували Дайчу участі в концерті-відкритті, бо керманичів культури міста обурило, що органіст прийняв рішення про передпрем’єрні виступи, не узгодивши це питання з керівництвом.
Офіційний концерт-відкриття Органної зали ЛПІ відбувся 3 листопада 1969 року. На ньому грав Арсеній Котляревський, який з 1951 по 1961 роки викладав у Львівській консерваторії, тож був добре відомим львівській музичній спільноті.
«Я памʼятаю відкриття Органного залу, була велика сенсація», – каже Надія Кос, дружина композитора Анатолія Кос-Анатольського, педагог, завідувача відділу хорового диригування музичного коледжу імені Станіслава Людкевича у Львові.
Відома програма, з якою виступав Котляревський, зберігся навіть запис того концерту. Він грав Прелюдію і фугу ре мінор Йоганна Себастьяна Баха (BWV 533), а також його всесвітньовідому Токату і фугу ре мінор (BWV 565), твори Георгія Мушеля, Сезара Франка, Жакоба дʼАркадельта, Золтана Кодая. Разом з Котляревським виступала сопрано Марія Байко, та сама з тріо сестер Байко, яка пізніше стала професоркою Львівської консерваторії. Вони виконали «Пісню до схід сонця» і романс «До соловейка» Станіслава Людкевича.
Реконструкцію цієї програми можна буде почути у Львівському органному залі 3 листопада 2022 року у виконанні солістів-органістів Олени Мацелюх, Світлани Позднишевої, Марка Новаковича, Сергія Павліва та Віталія Дворового.
З 1970-х по 90-ті
У 1970-ті роки концертний зал підпорядковувався різним організаціям: консерваторії, філармонії, а пізніше новоствореному Львівському обʼєднанню музичних ансамблів (ЛОМА), яке надавало в оренду зал для проведення філармонією органних концертів.
Менш ніж за рік після відкриття залу, у 1970 році, щойно відреставрований орган спіткала біда. Через аварію тепломережі, яка виникла всередині будівлі, головний міх та мотор органа були залиті водою. Цього разу інструмент повернули до життя героїчні зусилля тодішнього органного майстра Володимира Сєвєрова.
У той час кожен концерт закордонних музикантів ставав грандіозною подією, адже в умовах «залізної завіси» почути наживо виконавців з «капіталістичних» країн було, без перебільшення, сенсаційно.
Любов Кияновська згадує: «Студентами ми дуже любили органну музику. Коли в Органний зал приїжджали високопрофесійні органісти – це було свято! Повірте мені, пробитися на концерт було просто неможливо. Я старалася не пропускати жодного концерту в Органному залі, тим більше, що вони відбувалися не так часто».
Кількість подій тоді була невеликою: афіша місяця могла містити 2-3 концерти, а коли планувалося 5-6 концертів – це вже здавалося нечувано багато.
Наприкінці 1970-х починав сольну карʼєру Віталій Півнов – органіст і органний майстер. Будучи віолончелістом, спочатку він освоював орган самотужки. Після закінчення Львівської консерваторії Віталій Півнов працював органістом Львівського оперного театру. Далі навчався у Київській консерваторії в класі Арсенія Котляревського. З ініціативи учителя став органістом та органним майстром у новоствореному Республіканському будинку органної та камерної музики в Києві. Стажувався на органній фабриці «Rieger-Kloss» у чеському місті Крнов. Повернувшись у 1984 році до Львова, працював солістом-органістом Львівської філармонії. У 1988 році прийнятий на посаду настройщика органа Львівського будинку органної та камерної музики. Віталій Півнов у той період був провідним органістом. Щорічно він давав до 200 сольних та ансамблевих концертів. Але до звільнення у 2003 році рахувався в Органному залі лише як настройщик.
1982 року у Львові відбулась непересічна подія – з ініціативи Львівської філармонії та камерного оркестру Львівської консерваторії було започатковано міжнародний фестиваль «Віртуози країни» (нині «Віртуози»). Й однією з провідних локацій фестивалю став саме органний зал.
У 1983 році у Львівській національній музичній академії (тоді Вищий інститут музики) поновили клас органа. Спецклас очолив Самуїл Дайч. Студентів органного класу було 4-5 людей.
Любов Кияновська вважає, що це було повʼязано з політикою радянського керівництва: «Орган ще довгий час вважався дещо “буржуазним” інструментом за замовчуванням. Гадаю, і переважаючий органний репертуар з рішучою перевагою сакральних жанрів і тематики не до кінця вписувався в постулати ідеологічної пропаганди, тому орган завжди був на маргінесі радянської культурі. Навіть творів для органа писалося в Радянському Союзі дуже мало, на відміну від композиторської школи Австрії, Німеччини, Франції, тієї ж Польщі та будь-якої іншої країни».
1988 року концертний зал став самостійною установою і дістав нову офіційну назву – Будинок органної та камерної музики. 25 серпня директором ЛБОКМ було призначено Юліана Винницького.
1990-ті та 2000-ні
Буремні 90-ті стали для Органного залу не лише важким економічним випробуванням (як і для всієї країни, яка переходила з рейок радянської планової економіки на ринкові), але й ознаменувалися неабияким духовним піднесенням, адже Україна нарешті отримала омріяну незалежність.
Цікаво, що за кілька днів до Незалежності, в серпні 1991 року, керівництво Органного займалося… закупівлею деревини на виготовлення нових лав у глядацькому залі. Лави були унікальні тим, що їхні спинки могли рухатися на два протилежних боки: це дозволяло забезпечувати посадку обличчям до сцени або до вівтарної частини залу без перестановки сидінь.
У 1990-ті Львів став органним центром України, а свобода, принесена незалежністю, виявилась потужним каталізатором розвитку органної культури. Як зазначає Лідія Крих, саме тоді українська музична література значно поповнилася творами для органа: сучасні композитори почали активніше писати музику для цього інструменту. Серед таких композиторів були Леся Дичко, Володимир Губа, Леонід Грабовський, Віктор Камінський, Михайло Шух, В’ячеслав Назаров, Євген Льонко та багато інших.
Органіст Петро Сухоцький називає ці роки «золотими», бо кожен концерт проходив з грандіозним аншлагом.
У 1995 році у Львів відбувся перший міжнародний музичний фестиваль сучасної музики «Контрасти», який ніби магнітом привабив українських композиторів та виконавців.
З 2001 року солісткою-органісткою у Львівському будинку органної та камерної музики є Надія Величко. Органістка брала участь у міжнародних фестивалях, співпрацювала з багатьма знаними львівськими музикантами та колективами. Надія Величко активно концертує в Україні і за кордоном.
Органістка Олена Мацелюх стала солісткою Львівського органного залу в 2010 році. У 2021 році захистила докторську дисертацію в Університеті імені Палацького в місті Оломоуц (Чехія). Олена Мацелюх – лауреатка міжнародних конкурсів, засновниця і продюсер міжнародних музичних фестивалів у Львові, Рівному, Луцьку, Чернівцях.
Наші дні
У листопаді 2017 року директором Львівського будинку органної та камерної музики шляхом відкритого конкурсу обрано Івана Остаповича. Заступником директора став Тарас Демко. З приходом нового менеджменту кількість подій в Органному залі різко збільшилася у два-три рази. До карантину 2020 року щорічно Органний зал проводив понад 300 подій.
Протягом останніх пʼяти років проведено більше десяти музичних фестивалів.
На базі Органного залу у 2018 році було створено симфонічний оркестр Ukrainian Festival Orchestra, який обʼєднав найкращих музикантів Львова. Того ж року завдяки фінансуванню з бюджету міста та різноманітних фондів вдалося створити громадський простір перед Будинком органної та камерної музики, провести ремонт фойє і створити там картинну галерею.
У 2019 році команда Органного залу започаткувала глобальну стратегію розвитку і промоції української класичної музики Ukrainian Live, в рамках якої успішно працює одразу кілька масштабних проектів.
Один з пріоритетів залу – навчання молодих органістів. З 2019 року започатковано Львівську органну резиденцію, де молоді виконавці з усієї країни мають можливість безкоштовно побувати на майстер-класах провідних майстрів України та Європи.
У 2021 році у співпраці з Львівською національною музичною академією імені Миколи Лисенка відновлено органний факультатив, його викладачкою стала Надія Величко. Студенти отримали можливість не лише навчатися грі на органі, але й одразу спробувати себе на сцені.
У 2021 році згідно ухвали сесії народних депутатів Львівської міської ради та за рішенням міністерства культури і інформаційної політики України, Львівський будинок органної та камерної музики отримав статус академічного.
У часи повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році живі концерти з українською музикою стали ще одним символом незламності українського народу.
Сьогодні Львівський органний зал – один із ключових концертних залів Львова. За ці роки Органний став цілою культурною екосистемою, що дарує якісний і унікальний досвід. Головним рушієм у цьому є креативна команда, яка працює з не/матеріальною спадщиною, використовуючи найновітніші технології та методи креативної індустрії.
Усі фото надані Львівським органним залом