Нинішня вулиця Богдана Хмельницького є чи не найстарішою у Львові – їй стільки ж років, скільки й самому місту. Уперше вона згадується ще у XI сторіччі як частина стратегічно важливого Волинського шляху – торгівельної артерії, що сполучала західні уділи Київської Русі, а згодом Галицько-Волинського князівства із державами Центрально-Східної та Західної Європи.
«Фотографії старого Львова» пропонують згадати її історію за допомогою раритетних фото.
Із включенням Галичини до складу Австрійської монархії у другій половині XVIII сторіччя вулиця стала називатися Жовківською, оскільки за містом вона переходила у шлях, який пролягав до Жовкви. У 1936 році її перейменували іменем коронного гетьмана Станіслава Жолкевського, полководця XVII ст. Сучасна назва – на честь великого українського державного діяча, гетьмана, дипломата і полководця Богдана Хмельницького – з’явилась у грудні 1944 року.
За кілька десятків метрів від початку вулиці розташована невелика площа, яка існувала ще в давньоруському Львові, була його торговим і політичним центром: тут вирував базар, вирішувалися питання життя міста. Від середини XIX сторіччя і до 1941 року тут була синагога прогресистів – Темпль. Сучасна назва площі – Старий Ринок.
Вулиця Жовківська віддавна була промисловим районом міста. Ще за часів засновника міста Данила Галицького на ній мешкало чимало ремісників, зокрема вірмен. У середньовічному Львові вона входила до складу Краківського передмістя, населеного переважно біднотою.
Соціальний склад населення майже не змінився, більшість підприємств розміщувалися саме в північній частині міста. Не останню роль при цьому відігравала наявність дешевої робочої сили. Ці квартали, як і по вулиці Замарстинівській, були населені виключно робітниками.
З княжих часів ця дільниця, зокрема й давня вулиця Жовківська, мали величезний відсоток єврейського населення, яке завжди було важливою культурно-економічною складовою життя Львова аж до Другої світової війни.
Одні з найдавніших храмів Львова розташовані саме на давньому Волинському шляху – княжа церква Святого Миколая, монастир та храм Святого Онуфрія, церква Параскеви П’ятниці.
Монастир Святого Онуфрія – місце поховання друкаря Івана Федорова. Могила першодрукаря спочатку була на подвір’ї, а у XVIII сторіччі надгробок перенесли до церкви.
Також на дільниці розташована станція Підзамче. Гілка до Бродів та Російської імперії відома ще з липня 1869 року. Історія нинішньої споруди станції, проекту Рибіцького, розпочинається 1909 року.
На межі XIX-XX сторічь гучного успіху здобуває фабрика горілок та лікерів Бачевських, заснована 1782 року. Її головні потужності розташовувалися на вулиці Богдана Хмельницького (нині –«Алмазінструмент»), фабрика стає постачальником цісарсько-королівського двору.
Нині вулиця є складовою частиною північного промислового району міста, і попри зовнішні зміни лишається важливою транспортною артерією Львова.