Храми Данила і Лева

Сакральна архітектура Львова є однією з найстаріших у місті та чи не найбільшою його окрасою. Зараз у Львові є понад сотня храмів, які будувалися як за незалежності України, так і за часів Галицько-Волинського князівства. Знайомимо з історіями чотирьох найдавніших із них, перші згадки про які датуються ХІІІ століттям.

Церква святого Миколая, вул. Богдана Хмельницького, 28Г

Чинна церква Православної церкви України традиційно вважається найдавнішим храмом Львова. Припускають, що її міг заснувати ще Данило Галицький. За іншою версією, фундаторами церкви були давні львівські купці.

Археологічні розкопки, проведені у 1978 році, засвідчили заснування храму у ХІІІ столітті. Точна дата – невідома, найдавнішою називають 1264 рік. У одній із тогочасних грамот 1292 року вказано, що цей храм мав особливу опіку від великокняжого двору. Будівля довгий час була надвірним храмом галицько-волинських князів та їх родинною усипальницею.

1933 рік («Фотографії старого Львова»)

Сліди укріплень того часу не збереглися, але з літопису відомо, що у дворі біля церкви була князівська скарбниця. Звідти у 1340-х роках нападники взяли списи та мечі проти захисників Галицького князівства, зруйнували замок і вкрали дві золоті корони, прикрашений діамантами престол, коштовні хрести, князівський плащ та інші цінності. Документи також свідчать про те, що храм Святого Миколая був власником полів і маєтків. У 1471 році церкву звільнили від податків, а 1543 року – від замкового присуду.

1980-ті роки («Фотографії старого Львова»)

У часи відродження православної церкви храм Святого Миколая відігравав вагому роль як осередок віри та просвіти. Пожежа 1623 року завдала церкві пошкоджень, й упродовж усього століття вона зазнавала регулярної шкоди від набігів татар. З 1700 року церква належала греко-католицькій церкві, а з 1946 року потрапила під юрисдикцію Московського патріархату РПЦ. З 2018 року храм належить ПЦУ.

Збудований храм з білого тесаного каменю, археологи вбачають у фундаментах одну з найдавніших будівель поселення, споруджену за зразком візантійського зодчества. Церква не зберегла свого первозданного вигляду, від первісної будівлі залишилися тільки фрагменти стін. Її змінили ґрунтовні перебудови після пожеж 1623 та 1800 років. У другій половині XVII ст. церкву перебудували, роботи закінчили у 1701 році, про що свідчить надпис на арці головної нави. У 1776 році прибудували захристя.

Фото «Фотографій старого Львова»

Фото «Фотографій старого Львова»

Після добудов і перебудов церква зберегла головні риси старовинної архітектури – план грецького рівнораменного хреста і центральний купол. Цим вона нагадує православні храми у південних країнах, поєднуючи в собі традиції балканської та вірменської архітектури. Мікс класичного візантійсько-руського хрестовокупольного плану з романською будівельною технікою витворює новий самобутній стиль, характерний для зодчества давньої Галичини.

Фото «Фотографій старого Львова»

Фото «Вікіпедії»

У церкві зберігаються мощі Святого Миколая Чудотворця, котрі подарував церкві антіохійський патріарх Йоаким V, требник Петра Могили 1719 року, хоругва 1760 року, на одному боці якої зображення святого Миколая, на другому – Ісус Христос.

Сучасний вигляд церкви (Фото Ігора Мартиніва / Nebo Lviv)

Храм святого Івана Хрестителя, вул. Ужгородська, 1

Костел відомий з часів княжого Львова із середини XIII століття і вважається одним із найперших у Львові разом із церквою святого Миколая. Досі ведеться дискусія щодо року заснування святині, деякі дослідники пов’язують його появу ще з дерев’яним храмом 1234 роком.

1838 рік («Фотографії старого Львова»)

За більш традиційними версіями, костел постав у 1260 або 1270 році як дарунок князя Лева Даниловича молодій дружині Констанції. Брати-домініканці, яких до Львова запросила Констанція, начебто збиралися побудувати костел на місці колишньої дерев'яної церкви монахів-василіян. Княжна ж надала їм свій двір й церковцю св. Івана Хрестителя, що розміщувалися чи то на Старому ринку, чи на площі Музейній. І сталося це нібито на зламі 1246-47 років, зразу ж після її весілля з князем Львом I Даниловичем, або у 1270 році.

Фото «Фотографій старого Львова»

До другої половини XIX століття на арці, що з’єднує наву з пресбітерієм, існувала табличка, на якій було зазначено, що храм збудовано 1270 року. Під час реставрації 1855 року було встановлено пам’ятну таблицю із цією датою. Найдавніша документальна згадка про споруду відноситься лише до 1371 року. Проведені у 1989-1992 роках археологічні дослідження датують її першою половиною XIII століття.

1868 рік («Фотографії старого Львова»)

Початок ХХ століття («Фотографії старого Львова»)

1917 рік («Фотографії старого Львова»)

У XVI столітті відбулася перша значна перебудова – з північного боку прибудували ризницю. У 1887 році відбулась радикальна перебудова костелу за участі архітекторів Юліана Захаревича і Тадеуша Мюнніха. Храм набув вигляду каплиці, виконаної у псевдороманській стилістиці. Лише вівтарний бік костелу зберіг середньовічний вигляд.

Фото «Вікіпедії»

Фото «Фотографій старого Львова»

Фото «Фотографій старого Львова»

Монастир святого Онуфрія, вул. Богдана Хмельницького, 36

Монастир датують приблизно XIII століттям. Збереглось мало відомостей про його ранній і, зокрема, княжий період до завоювання Львова Казимиром III.

За легендою, в монастирі зберігався образ Матері Божої, намальований євангелістом Лукою на кипарисовій дошці. Імператор Костянтин переніс ікону до своєї столиці, а з Константинополя він разом з візантійською царівною Анною потрапив до Києва. Через 300 років образ дістався князеві Леву, який і передав його до монастиря василіан. У кінці XIV століття ікона потрапила до польської Ченстохови і прославилася там дивами. Нині давній княжий образ Матері Божої Ченстоховської цінується як найбільша святиня Польщі.

1932 рік

Фото «Фотографій старого Львова»

Монастирська церква спочатку була дерев’яною і розташовувалася ближче до Замкової гори. Близько 1550 року на кошти князя Костянтина Острозького завершене будівництво двох нових мурованих церков на нинішньому їх місці. Це були церкви св. Онуфрія і св. Трійці, що прилягали одна до одної, але фактично функціонували окремо.

Фото Центру міської історії

Фото Центру міської історії

Фото Центру міської історії

У 1573 році Іван Федоров заснував в монастирі друкарню, з якої вийшли львівський «Апостол» та «Буквар». За даними деяких істориків, у 1583 році його і поховали на території монастиря.

Фото «Фотографій старого Львова»

1589 року константинопольський патріарх Єремія II звільнив монастир від підпорядкування Унівському монастиреві. Від цього часу він перебував під протекторатом Львівської Ставропігії.

Фото «Вікіпедії»

Фото «Вікіпедії»

Монастир потерпів від великої пожежі Краківського передмістя у 1623 року, а також к 1655 році та під час турецької облоги 1672 року. Після цього комплекс відбудували та наново освятили у 1680 році. 1767 року монастир став Василіянським. У радянські часи приміщення монастиря використовувалися Музеєм етнографії, василіянам його повернули у 1989 році.

Церква святої Параскеви П’ятниці, вул. Богдана Хмельницького, 77

Нині чинна церква Православної церкви України розміщена у старому районі Підзамче неподалік від першої львівської торгової площі (нині площа Старий Ринок) і водночас на так званого «Волинського шляху». Ці фактори вказують на появу церкви ще у княжий період. За даними археологічних обстежень 1978 року, її звели в період від кінця XIII до першої половини XIV століття.

1861-1871 рік, («Фотографії старого Львова»)

Грецькою мовою ім’я Параскева означає назву дня тижня – «п’ятниця», на честь якого і була названа свята великомучениця Параскева. Тому у назвах церкви присутні тотожні між собою слова «Параскева» та «П’ятниця».

1907 рік (Центр міської історії)

Початково збудована з ламаного каменю, однонавова. На мурах церкви є залишки бійниць. Склепіння цегляні, ймовірно, з часів пізніших перебудов. Закінчена гранчастою апсидою, вдвічі нижчою за наву. Є дві бічні пізніші прибудови. Середню частину церкви покриває стрімкий двоспадовий дах із заднім фронтоном, над притвором чотирибічна висока вежа, колись розмальована назовні, з аттиком зі сліпою аркадою.

Фото Сергія Гуменного

Фото «Фотографій старого Львова»

Церкву суттєво перебудували після пожежі 1623 року. Тоді ж була збудували і вежа над притвором, яка початково мала оборонне призначення. На стіні помістили пам’ятну таблицю, що сповіщає про завершення відбудови 15 серпня 1644 року.

Кілька разів пошкоджена, церква реставрувалася у 1870, 1886 і 1908 роках, зараз поєднує в собі елементи готики і пізнього ренесансу. У 1908 році під час перебудови за проектом Міхала Лужецького замість шатрового завершення церква отримала струнку баню із ліхтарем і наріжними вежечками. Під час цієї перебудови на вежі планувалось встановлення годинника, однак цього так і не зробили.

1920-ті роки («Фотографії старого Львова»)

Фото Центру міської історії

Фото Центру міської історії

Найбільша цінність церкви – п’ятирядний ренесансовий іконостас львівських малярів і різьбарів середини XVI або першої половини XVII століття, до якого пізніше додали шостий ряд.

Фото «Вікіпедії»

Усього в іконостасі усього 70 ікон, барокові царські врата, завершені розп’яттям із фігурами по боках. Найпишніша частина іконостасу – портал із гарним архівольтом – іконою Христа-архієрея, по обох боках – ряд апостолів на позолочених із витисненим орнаментом дошках.