Іван Пулюй – видатний фізик часів Австро-Угорської імперії, родом з України. Він знав понад десять мов, переклав українською Біблію, серйозно займався фізичною наукою. Пулюй був професором Віденського університету, ректором Празької політехніки, першим деканом першого в Європі електротехнічного факультету, радником цісарського двору та навіть мав нагоду стати міністром освіти Австро-Угорщини, від чого відмовився.
Пулюй мав десятки винаходів, збудував першу в імперії електростанцію, винайшов неонове світло, люмінесцентні лампи та найважливіше – X-промені. Українець мав необережність показати їх колезі Рентгенові, за деякий час німець першим опублікував наукову статтю про цей винахід, яким людство користується досі, за що отримав Нобелівську премію. Пулюй важко пережив це, намагався сконтактувати зі своїм колегою, та той надалі ігнорував його. Радянська влада замовчувала його досягення, а з віденського музею пропали його катодні лампи.
Перекладач Біблії
Дослідник, чиї напрацювання суттєво вплинули на розвиток світової науки, Іван Пулюй народився 2 лютого 1845 року у містечку Гримайлів на Тернопільщині. Він закінчив Тернопільську гімназію, де отримав добре патріотичне виховання.
«Разом з братами Барвінськими він стає одним із засновників “Громади”, таємної організації, члени якої поклялися служити Україні. Тричі на тиждень після уроків вони збиралися на свої засідання. Кожне з них мало чітке спрямування: у середу присвячувалося поглибленому вивченню української і світової історії, в суботу – літературі і в неділю – читанню й декламації слова Божого. Іван Пулюй казав: “Немає більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю”», – пише Михайло Сopoкa в «Укpiнфopм».
Батько Пулюя був бургомістром Гримайлова, для сина обрав кар’єру священика. Тож після гімназії Іван вступає у віденську греко-католицьку семінарію. Там також українець не забуває про свою обіцянку служити своєму народові, перекладає українською мовою підручник з геометрії, твори духовної літератури, молитовник. Теологічна освіта дала йому добре знання древньоєврейської, грецької мов, він разом з Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким переклав українською Біблію. На це пішло 35 років його життя. Біблію видали 1903 року у Відні, однак на теренах Російської імперії її заборонили поширювати.
Як розповів Олександр Рудяченко, із тритисячного накладу брошури «Молитовослов і коротка наука о християнсько-католицкій вірі» Іван Пулюй половину примірників передав українцям, які служили у цісарському війську. А свої 1000 авторських примірників Псалтиря він безкоштовно надіслав у Токіо для полонених під час Російсько-японської війни 1904-1905 роках українців. За це імператор Мейдзі на знак подяки подарував йому килим.
В одній зі своїх останніх праць у розпал Першої світової війни Пулюй написав актуальні і в наш час думки: «В Європі не буде миру до того часу, поки існує російська могутність, а про її послаблення не можна думати, поки Московщина володітиме Україною та її природними багатствами. Вільна Україна означає бастіон, безпеку середньоєвропейських держав, тому її визволення лежить не стільки в інтересах цих держав, скільки в інтересах цілої Європи».
Вдома його діти спілкувалися з татом лише українською. Сини Івана Пулюя вчилися в українській гімназії Львова. Найстарший син Олександр у 17 років добровільно приєднався до Січових стрільців і воював в Українській Галицькій армії та армії УНР. Дочка Наталія вийша заміж за львівського композитора Василя Барвінського, з яким вже у поважному віці відбула 10-річне заслання в ГУЛАГу.
Найбільше Іван захоплювався фізикою і електромеханікою. Після семінарії навчається на фізико-математичній кафедрі філософського факультету і паралельно навідується до фізичної лабораторії віденського професора фон Лянге. Деякий час Пулюй викладав фізику, математику і механіку у Військово-морській академії, а тоді знову вступає у виш, цього разу за покликом серця – у фізичний інститут Страсбурга. Там Іван Пулюй оволодів мистецтвом видування скла, а потім допоміг опанувати те вміння юному колезі Ніколі Теслі, пише Олександр Рудяченко. Він також зазначає, що після здобуття освіти Пулюй хотів працювати в Україні, та там він вважався «неблагонадійним». Тому після навчання стає викладачем Віденського університету.
Лампочка Пулюя
Пулюй робить винаходи ще під час навчання. Він сконструював прилад для вимірювання механічного еквіваленту теплоти, за який отримав нагороду. Українець вивчає катодні промені і створює електричні апарати, стає директором фабрики освітлювальних ламп в австрійському місті Штайрі, де керує виробництвом ламп власної конструкції.
1881 року на Всесвітній електротехнічній виставці у Парижі електричні апарати українця відзначили дипломами, а лампу Пулюя – срібною медаллю. Встановлений у лампу електрод створював невидиме випромінювання, яке робилося видимим на спеціальному екрані. Олександр Рудяченко зазначає, що прізвище вченого насправді звучало Пульгуй, але його складно було вимовляти європейцям і у 1881 році він його змінив на Пулюй. Після виставки Пулюй став технічним директором Електротехнічного бюро у Відні. Австрійський зброярський завод виготовляв «лампи Пулюя» у промислових масштабах поруч із магазинними гвинтівками.
«У 1884-му в Штайрі організували електротехнічну промислову виставку. І саму її територію, і підступи до неї яскраво освітлювали лампочки Пулюя. Це справило велике враження на відвідувачів виставки, зокрема, й на цісаря Австро-Угорської імперії Франца-Йосифа, який під час відвідання мав тривалу розмову з Іваном Пулюєм», – пише Михайло Сорока.
Міністерство освіти Австро-Угорщини запрошує Івана Пулюя на посаду професора експериментальної фізики Німецької вищої технічної школи у Празі. Згодом він став деканом математичного факультету, ректором Празької політехніки та радником цісарського двору. Пулюй проектує і керує будівництвом електростанцій на змінному струмі в Чехії. Габсбурги навіть пропонували Пулюєві очолити міністерство освіти, проте він відмовився через слабке здоров’я.
X-промені
У середині 1890-х років Пулюй працює над дослідженнями X-променів. Він створив лампу, яка давала можливість побачити невидимі для людського ока промені. Це було феноменальне досягнення, однак український науковець мав необережність поділитися ним зі своїм однолітком німцем Вільгемом Рентгеном. Німець першим оприлюднив інформацію про відкриття короткохвильового електромагнітного випромінювання і став першим лауреатом Нобелівської премії в галузі фізики.
Вони були товаришами, разом працювали у Страсбурзькому університеті, тож Іван Пулюй відкрито ділився своїми напрацюваннями з колегою. Українець сконструював свою першу трубку на 14 років раніше за Рентгена. А коли він дізнався, що Рентген заявив про винахід, його реакція була шоком.
«Батько прочитав звістку про відкриття Рентгена, лежачи ще в ліжку. Зірвавшись з ліжка і обхопивши голову руками, він раз від разу вигукував: "Моя лампа! Моя лампа!..". Пулюй надіслав Рентгену лист з проханням відповісти, чи він використовував його лампу в експериментах. Відповіді він так і не отримав. Коли Рентгену вручали Нобелівську премію, він ухилявся від пояснення природи свого відкриття. А в заповіті розпорядився знищити всі свої записи стосовно Х-променів, що й зробили», – так згадував ті події син Іван Пулюя.
Доктор фізико-математичних наук Василь Шендровський проаналізував праці Пулюя і Рентгена і дійшов висновку, що пояснення природи X-променів повністю дав саме Іван Пулюй. Ба більше, його працю можна навіть назвати предумовою відкриття у 1897 році Джозефом Томсоном електрона, вважає професор Шендровський. Тим паче, американські лікарі брати Едвін і Гілман Фрост, які вперше діагностували перелом зап’ястя у 14-річного пацієнта, у наукових виданнях стверджували, що використовували лампу Пулюя.
Доктор фізико-математичних наук Роман Пляцко каже, що науковим проривом Пулюя є те, що він пояснив природу X-променів, встановив просторовий розподіл і здатність іонізувати газове середовище, він отримав знімки найвищої якості за допомогою власної лампи. Саме Пулюй зробив перший повний знімок скелета людини.
Фізик Альберт Ейнштейн був товаришем Пулюя, його сусідом у Празі. Їхній гіпотетичний діалог описав Роман Іваничук у своєму творі: «Що сталося – не змінити. Хай залишається при вас сатисфакція, що й ви вклали свою частку в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А якщо на тверезу голову, то все має логіку. Хто стоїть за вами, русинами, – яка культура, які акції? Прикро вам це слухати, але куди дінешся від своєї долі? А за Рентгеном – уся Європа».
Іван Пулюй ще за життя передав у у Технічний музей Відня 47 своїх винаходів, зокрема сім катодних ламп. Однак згодом вони зникли з віденського музею, ймовірно, у період радянської окупації. Досі ніхто не може пояснити, куди вони ділися.
Докторка філософських наук Леся Івасюк пише у «Лoкaльнiй icтoрiї», що рентгенівське проміння не єдине важливе наукове досягнення Пулюя. Він також винайшов апарат для визначення механічних еквівалентів тепла, телетермометр, телефонну станцію із захистом проти сильного струму, ламповий «вентиль», вакуумну лампу для катодних променів, лампу денного світла («неонову») та безпечну шахтарську. А його освітлювальна із розжареними нитками лампа краща за Едісонові.
Професор Вільгельм Форман так висловився про українського вченого: «Професор Іван Пулюй був не тільки найвизначнішим фізиком Австро-Угорщини, він належав до тих, хто у другій половині XIX та на початку XX століть формував світ». Міжнародний астрономічний союз назвав ім’ям Івана Пулюя планету 2004 TY13. Тим часом на сайті Гримайлівської громади, де народився видатний вчений, за пошуком «Пулюй» не видає жодних публікацій, в історичній довідці про містечко є інформація про замок Лудзіцьких та пам’ятник і дерево Адаму Міцкевичу і жодної згадки про Пулюя, батьки якого поховані у селищі. А згадані у Вікіпедії меморіальні музеї у Гримайлові і Тернополі не мають сторінок навіть у соцмережах.